Тема 2. предмет метафізики

Обгрунтування метафізики як науки через метод. Обгрунтування методу будь-якої науки через її предмет. Метафізика як проникнення через емпіріофізичну сферу до її останніх і граничних основ. Неможливість для метафізики використовувати фактичні (емпіричні) результати для обгрунтування свого методу. Тематичне обгрунтування метафізики. Метафізичне (не антидіалектичне) мислення як методичне обгрунтування самого себе. Оправдання метафізикою свого методу подальшої дії. Неможливість для метафізики інших методів. Наука і предмет її дослідження. Неможливість будь-якої науки, крім метафізики, досліджувати саму себе. Метафізика як перша філософія. Розповсюдження метафізики на все, що взагалі є, в тому числі і на саму себе. Можливості метафізики і її методу як метафізичні проблеми. Співпадання методу метафізики з її предметним самообгрунтуванням. Предмет метафізики як предмет рефлексії. Апорія предмету метафізики і її методу: предмет метафізики не може бути визначений, поки він не проявиться через метафізичне мислення. Рефлексія над умовами можливості питання про буття – основний метод метафізики.

Трансцендентальна рефлексія. Спроби обгрунтування апріорності знання: від Платона до Канта. Пізнання як духовний акт присвоєння суб’єктом об’єкта, об’єкт як предмет свідомості. Потенції свідомості як умова акту присвоєння; виконання акту присвоєння є акт мислення, тобто акт духовного буття апріорі. Конечний суб’єкт (Кант) і вселюдське пізнання як суб’єкт. Загальний суб’єкт – умова метафізичного обгрунтування знання про буття. Роль трансцендентального мислення в обгрунтуванні метафізики. Аргументи проти звинувачень про суб’єктивізацію і релятивізацію пізнання.  Проблема трансцендентального досвіду як внутрішнього досвіду особистісного виконання духовного акту запиту і мислення. Питання про начала. Мова запиту. Мова як середовище мислення. Розмова і діалог. Слово і смисл, мова і мислення. Мова як тіло мислення, мислення – духовна душа мови. Утворення понять. Функції мови.

Елементи методу. Проблема риторсії. Апріорні та апостеріорні синтетичні та аналітичні судження.