8.1 управління психічною підготовкою  військового колективу і особи

Психологічно офіцер впливає на колектив та особу різними прийомами і засобами, які об’єднують методи. З точки зору групового та індивідуального сприйняття, осмислення і закріплення в логічній пам`яті важливе значення мають вербальні (словесні, мовні) методи:

переконання;

навіювання;

психологічна консультація.

Їх головне призначення в тому, щоб викликати потрібні зміни в психіці воїна і психології колективу, і на цій основі сформувати стійкі звички поведінки.

Вербальними методами може успішно користуватися офіцер, добре вододіючий словом, письмовою та усною мовою, який може грамотно складати бойові накази і віддавати усні розпорядження, переконувати і вимагати, повчати і надавати психологічну допомогу тим, хто її потребує.

Переконання. Є цілісною системою словесно-предметних впливів на свідомість воїна і загальну думку колективу, яка забезпечує добровільне сприйняття наказів офіцера і перетворення їх у мотиви поведінки воїнів.

Це передовий метод психологічної підготовки воїнів, оскільки формує у них творчу свідомість і управляє їх практичною і бойовою діяльністю.

Відомо, армія будується на принципах централізму, єдиноначальства та субординації, та це не означає, що можна сформувати ідеологічну стійкість і психологічну надійність одним наказом, змусити за командою глибоко осмислити вимоги військових статутів. Потрібна велика роз’яснювальна робота, і в ній успіху досягає офіцер, який уміє гнучко й ефективно користуватися  різними прийомами і засобами переконливого впливу на колектив та особу, знає закономірність пізнавальних процесів.

Низький рівень культури окремих воїнів вимагає від офіцера найбільш активних засобів і прийомів впливу на духовний світ підлеглих.

Потрібно викладати ідеї і політику держави в тісному зв’язку з реальними справами військового колективу, щоб кожен воїн осягнув дійсність через призму уявлень, почуттів і переконань. Тут хотілося б звернути увагу на те, що сприйняття інформації носить двоступеневий характер.

На першому ступені воїн самостійно завдяки своєму кругозору і понятійному апарату досліджує, усвідомлює і запам’ятовує інформацію. На другому ступені він може довіритись авторитетній думці і сприйняти інформацію як психологічну установку.

Отже, з деяких найбільш важливих питань офіцер може орієнтуватися на авторитетних воїнів, лідерів колективу, які потім забезпечать колективне розуміння викладеного.

Особовий склад повинен добре знати, що під впливом стресу з`являються фізіологічні і психічні явища – симптом страху. До перших відносять: серцебиття, прискорений пульс, сухість у роті, холодний піт, тремтіння кінцівок, переживання, біль у кишечнику. До других: погіршення пізнавальних процесів, ослаблення волі. Завдання офіцера – переконати підлеглого в тому, що фізіологічні зрушення (симптом страху) – це природні процеси організму, дати існуючі рекомендації з попередження негативних емоцій.

Вміння переконувати – мистецтво. Ним володіє той офіцер, який має глибокі знання у сфері психології особистості і колективу, розуміє, як відбиваються у свідомості кожного воїна групова оцінка і колективна думка.

Солдату потрібно знати істинні мотиви подвигу, яка сила може зробити воїна героєм. Звісно, в першу чергу любов до Батьківщини, крім того, помста за друзів, побоювання за осуд, мета отримати нагороди, бойовий азарт, страх перед покаранням за невиконання наказу.

Метод переконання не можна підмінити так званими нотаціями, коли офіцер не доводить якесь положення, а декларує його, стверджуючи те, що воїн давно знає, а тому нецікаво слухати.

Умови для ефективного переконання:

особисте переконання офіцера та любов до своєї справи;

наукова підготовленість і різносторонність знань;

врахування індивідуальних особливостей особи і психології колективу;

вміння встановити контакт, викликати довіру;

свіжість думки та ясність викладу;

реалізм і правдивість;

чесність і оптимізм;

вміння доводити, пояснювати, не погоджуватися;

вміння використовувати факти і приклади;

витримка, терпіння і викладацький такт;

емоційна чуттєвість.

Переконання залежить від вміння використовувати різноманітні прийоми привертання уваги. До них відносять:

зміну гучності голосу і тону мови;

періодичні звертання та запитання;

відповідні жести та рухи;

вміння тримати паузу та інше.

Важливий момент в роботі щодо переконання підлеглого – відволікання його від негативних мотивів діяльності і формування корисних якостей.

Отже, для переконання воїна офіцеру необхідно:

проявляти доброзичливість і підвищене терпіння;

послідовно і методично доводити істину;

бути уважним до слів підлеглого;

надавати психологічну підтримку нерішучому воїну;

виробляти самостійність і критичність мислення;

відволікати підлеглого від егоїстичних рис;

створювати емоційно гальмівну напругу;

формувати позитивні стимули та установки.

Навіювання – система психологічного впливу на колектив і особу, розрахована на некритичне сприйняття переданої інформації з метою викликати необхідні установки, орієнтації, дії.

Навіювання, на відміну від переконання, звернене не до логіки і розуму, а до підсвідомості, почуття воїнів, готовності сприйняти слова і дії офіцера як потрібне, як наказ, що не підлягає оскарженню.

Навіювання тісно пов’язане з переконанням, але не потребує доведення. Між обома методами не існує межі. Логіка переконання має не тільки інформаційне значення, а й переконливу силу, викликаючи те чи інше емоційне переживання.

Навіювання – закономірне психічне явище. Основане на особливій властивості психіки – навіюваності, якою володіють всі люди, хоча і не однаковою мірою. Навіювання з`являються одразу після встановлення взаємного контакту між людьми і здійснюються за допомогою слів і поглядів, рухів і вчинків людей.

Навіюючий вплив може виходити не тільки від окремої людини чи групи людей, але і від комплексу соціально-психологічних факторів (загальноприйнятих ідей, звичаїв, традицій, символів і т.д.).

Дослідження показують, що з допомогою навіювання у багатьох людей можна викликати різні емоційні реакції – від коротких часових хвилювань до тривалих станів. Це відбувається тому, що в процесі життя людина зв’язує досить повторювані слова з дією певних подразників, які викликають ті чи інші емоції.

Метод навіювання широко використовується в різних сферах людської діяльності: у медицині, спорті, педагогіці, мистецтві, пропаганді. За його допомогою знімається втома, переключається увага, покращується пам’ять, зміцнюється воля, підвищується працездатність людини.

Навіювання активно використовується в психологічній підготовці особового складу до виконання складних завдань. До легконавіюваних належать люди із загостреним сприйняттям оточуючих, зі слабкою нервовою системою.

До середньонавіюваних людей можна віднести людей з недостатньо розвиненим образним мисленням, увагою, зі слабкою емоційністю.

До важконавіюваних належать ті, хто володіє сильною нервовою системою, критичним розумом або навпаки, не вміють концентрувати увагу на одній думці і страждають психологічними порушеннями.

Метод навіювання може забезпечити безпомилкову роботу воїнів як легконавіюваних, так і важконавіюваних, але при відповідних умовах. Їх психологічна надійність – величина непостійна і визначається індивідуальними біоритмами.

Мета навіювання, яка, до речі, співвідноситься з переконанням і роз’ясненням, – активізувати приховані резерви людської психіки, сформувати установки правильної поведінки і соціально-моральної поведінки. Словесне навіювання може бути:

мотивованим;

керованим;

негативним.

Мотивоване навіювання. Воно спирається на авторитет офіцера, який віддає наказ, розпорядження. Використовуючи цей вид словесного навіювання, командир впливає на солдатів опосередковано, через авторитетних сержантів і воїнів взводу.

Кероване навіювання. Воно порівнюється з емоційно вольовим впливом у вигляді рішучої вимоги чи наказу. Кожна вимога повинна бути чіткою, зрозумілою і однозначною. Підкреслимо таку закономірність: кероване навіювання найбільш ефективне, коли офіцер раптово для підлеглих подає команду. В такому разі воїни не встигають її обдумати, але завдяки звичці підкорятися діють автоматично.

Негативне навіювання. У психологічній підготовці воно, основане на цікавості людини, постійному намаганні задовольняти дослідницький інстинкт, застосовується нечасто.

Більш сильним варіантом є гіпноз. З допомогою гіпнозу лікують дефекти мови, алкоголізм, наркоманію, усувають пригнічувальні стани, страх. Тому гіпноз може бути використаний для психологічної підготовки деяких воїнів.

У деяких країнах Заходу, особливо в США, останніми роками широко розробляється так звана психологічна зброя, яка повинна ушкоджувати центральну нервову систему людини, маніпулювати його свідомістю і поведінкою.

Як спосіб штучного управління поведінкою людини застосовується електронне маніпулювання мозком за допомогою ультразвуку та мікрохвильового випромінювання. Створюються цілі програми людської поведінки з використанням комп’ютерної техніки разом із гіпнозом і засобами впливу на психіку.

Таким чином, чуйне ставлення з боку офіцера, його уміння і бажання побачити проблему очима воїна, використання елементів переконання і навіювання для закріплення установки на виконання прийнятого рішення забезпечують психологічну консультацію і допомогу воїну.

Свідома і активна діяльність у процесі різноманітних тренувань, дотримання статутного порядку, подолання труднощів військової служби – все це ефективно розвиває емоціонально-вольову сферу колективу, формує установки і звички дисциплінованої поведінки військовослужбовців.

У мирний час вчити воїна того, що необхідно на війні, втрачає свою гостроту, реалізується частково, не охоплює весь процес бойової і гуманітарної підготовки. Офіцер часто готує солдата як спеціаліста, що вміє стріляти, водити танк, працювати за пультом, але, на жаль, не завжди розвиває у нього відвагу, сміливість, стійкість та інші військові якості.

На навчаннях вирішуються тактичні завдання і групові вправи, але знову ж таки не завжди проводиться  психологічна підготовка військовослужбовців, не оцінюються морально-бойові якості.

Ці недоліки можна усунути за допомогою єдиної системи практичних методів психологічної підготовки.

Практичні методи психологічної підготовки:

1) психологічні вправи і тренування;

2) метод аварійних ситуацій;

3) метод стресових дій.

Психологічні вправи і тренування.

Психологічні вправи і тренування – це система багаторазових і тих, що ускладнюються, повторень спеціальних дій і вчинків з метою формування у воїнів необхідних особистих якостей, підвищення психологічної надійності колективу.

Вони містять у собі:

вправи і тренування на спеціальних тренажерах, імітаторах, навчальних постах;

комп’ютерні ігри;

вправи з подолання спеціальних смуг перешкод, загорож, завалів, водних рубежів;

спеціальні спортивні ігри і змагання;

психологічні вправи для розвитку пізнавальних, емоціональних і вольових якостей;

соціально-психологічні тренування, ролеві ігри, практикуми зі згуртування бойової групи, формування психологічної сумісності і злагодженості.

Ці вправи і тренування дають змогу розвивати потрібні психологічні якості в комплексі з навчанням бойової майстерності, придбанням професійних здібностей, навичок і звичок, які звільняють воїна від додаткових роздумів під час виконання тих чи інших операцій і дозволяють йому сконцентровувати увагу на найголовнішій ділянці діяльності.

Вправи і тренування дозволяють удосконалювати у військовослужбовців особливі якості особистості – схильність до ризику і вміння застосовувати рішення в неординарній ситуації.

Метод аварійних ситуацій – система прийомів і засобів, що моделює діяльність військового колективу і військового спеціаліста в складних умовах (відмови технічних засобів і озброєння, несправності засобів зв’язку та електроживлення, аварії, інше).

Моделювання аварії здійснюється за допомогою технічних та інших засобів. Воно дозволяє уявити реальну ситуацію і визначити оптимальні способи дій в ній окремих спеціалістів і військових колективів.

Одним із найпростіших видів моделювання аварійної ситуації є створення різноманітних перешкод (введення несправності зброї, приладу наведення і т.п.).

Воїн, який перебуває в аварійній ситуації без відповідної підготовки, діє або імпульсивно, або орієнтується на прямі показники і світлову інформацію. Психологічно підготовлений оператор підсвідомо сприймає не тільки прямі показники, а й інші ознаки. Він може в умовах неповної або неправильної інформації швидко вибрати рішення і діяти правильно.

В цьому, власне, і полягає перевага психологічно підготовленої людини перед автоматикою, яка в аварійному режимі дає єдине, іноді неправильне, рішення, оскільки інформація, що надходить до неї, може бути спотвореною.

Метод стресових чинників:

Це комплекс прийомів і засобів, за допомогою яких, офіцер створює у воїнів емоціональну і фізичну надійність різного ступеня з метою формування сильної волі.

Емоційне напруження (або стрес) має два ступені:

легкий;

сильний.

Стрес по-різному сприймається кожною людиною. Один воїн, збуджуючись, підвищує результати діяльності, інший, навпаки, знижує показники навіть при незначному хвилюванні.

Іноді стрес викликає позитивні емоції.

Стрес у бойових умовах є сильнодіючим негативним фактором, що знижує бойову активність воїнів.

Метод стресових впливів передбачає формування у воїні вольових якостей в умовах постійного зростання напруження.

Типові дії воїна в стресовій ситуації:

імпульсивне виконання однієї дії замість іншої;

помилкові дії в результаті хвилювання або неправильного рішення;

помилкова дія під час правильного рішення;

невиконання окремих дій, пропуски сигналів, команд.

Для попередження цих реакцій у воїна виробляються чіткі виконавчі функції.

Тобто метод стресової взаємодії є сильним фактором підвищення психологічної надійності військового колективу в тому разі, якщо офіцер дотримується основних умов:

знає рівень підготовки кожного воїна, вміло організовує спеціальні заняття;

створює емоційну напругу, поступово підвищуючи рівень стресових ситуацій;

включає в метод різноманітні прийоми та елементи стресових ситуацій, які можуть трапитися в сучасному бою.

Звідси видно, що для успішного виконання завдань у бою воїну необхідно володіти цілим комплексом соціально-психологічних і психолого-фізіологічних якостей, високою відповідальність за доручену справу, дисциплінованістю, зібраністю, стійкістю до стресу, високою сприятливістю органів чуттів, точністю і швидкістю реакції, стійкістю координації рухів і дій.

Таким чином, для того щоб добитися перемоги в сучасному бою, воїн повинен не лише в досконалості знати і майстерно володіти зброєю, бути фізично розвинутим і загартованим, але і бути готовим протистояти сильному впливу бойової обстановки на його психіку, іншими словами, він повинен уміти керувати своїми почуттями, мати міцну психологічну стійкість, бути готовим до всіляких випробувань, з якими може зустрітися в бою.

Усі ці якості майбутні командири підрозділів повинні формувати і розвивати в собі й у підлеглих у ході навчально-виховного процесу в мирний час, в ході підготовки воїнів до захисту Вітчизни.