4.7 нестатутні взаємовідносини у військових  колективах, причини їх виникнення

Характерними ознаками елементів нестатутних взаємовідносин в підрозділі є:

неохайний вигляд солдатів, брудне обмундирування, брудна чи стара натільна білизна, поношене взуття;

замкнутість, скутість у поведінці, прагнення бути на самоті;

виконання молодими солдатами найбільш важких господарських робіт;

спроба приховувати різного роду травми, порушення військової дисципліни;

пасивність та сонливість під час проведення занять;

зухвала поведінка, негативна поведінка солдатів старших періодів служби з сержантами;

систематичне порушення форми одягу військовослужбовців старших призовів;

регулярні (непідтверджені) скарги на стан здоров’я.

Командир підрозділу повинен постійно проводити роботу з виявлення випадків нестатутних відносин. Він будує індивідуальну виховну роботу на основі особистих спостережень, доповідей підлеглих офіцерів, прапорщиків та сержантів, підтримання зв’язків з батьками молодих солдатів. Для цього командир підрозділу повинен:

періодично бути присутнім на ранковому огляді підрозділу;

не менше як один раз на місяць бути присутнім під час миття особового складу в лазні;

щотижня заслуховувати своїх заступників та підлеглих командирів про стан військової дисципліни в підрозділах;

особисто розглядати факти травм, які отримали військовослужбовці підрозділу;

проводити індивідуальні бесіди з військовослужбовцями (бажано у формальній обстановці під час перерв між заняттями, під час несення служби в наряді);

зустрічатися з батьками солдатів.

Робота командира з попередження нестатутних взаємовідносин полягає у своєчасному розкритті причин конфлікту та вжитті всебічних заходів щодо його припинення.

З цією метою командир зосереджує зусилля на нейтралізації мікрогруп негативної спрямованості, які склалися на основі одного призову, земляцтва чи на іншому ґрунті, для цього:

веде активну роботу з лідером колективу (або лідером мікрогруп);

налагоджує контакти з батьками військовослужбовців – учасників конфлікту, за необхідності батьки запрошуються в частину;

встановлює жорсткий контроль за виконанням кожного елемента розпорядку дня;

розглядає на загальних зборах особового складу, нарадах офіцерів, прапорщиків та сержантів причини конфлікту та його наслідки (або можливі наслідки).

Профілактика нестатутних взаємовідносин – це низка організаційних та виховних заходів посадових осіб щодо формування стереотипу поведінки військовослужбовців та недопущення умов, що породжують незаконні дії. Профілактична робота повинна мати плановий та систематичний характер.

Під час організації службової діяльності командир підрозділу:

головні зусилля зосереджує на поглибленому вивченні мікроклімату у військовому колективі, повсякденно формує міцні та стійкі взаємовідносини між військовослужбовцями;

організовує забезпечення всього особового складу необхідними видами постачання згідно з нормами, контролює повноту доведення їх до особового складу;

організовує повноцінні заняття з бойової та гуманітарної підготовки, під час яких не допускає послаблень для військовослужбовців старшого періоду служби;

посилює контроль за військовослужбовцями старших періодів служби, призначених у різного роду команди, пов’язані з виконанням господарчих робіт;

заслуховує щотижня доповіді підлеглих сержантів про стан роботи з недопущення нестатутних взаємовідносин, вчить їх практики роботи з підлеглими;

визначає «групу ризику» і проводить цілеспрямовану роботу з триманням її в статутних рамках;

проводить загальні збори, на яких розглядають поведінку військовослужбовців, які скоїли порушення з елементами нестатутних взаємовідносин, дає оцінку діям порушника за фактами скоєного;

проводить соціально-психологічне вивчення особового складу;

підтримує постійний зв’язок з батьками військовослужбовців;

проводить заходи виховного характеру у взаємодії з військовим судом та прокуратурою (не менше 1 разу на місяць);

проводить вечори запитань та відповідей із залученням старших командирів (не менше 1 разу на 3 місяці).

У разі порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов’язки служби, а за необхідності –   накласти дисциплінарне стягнення.

Документи, які необхідно мати в особовій справі

військовослужбовця

В особовій справі військовослужбовця мають бути:

документи, підготовлені та відпрацьовані у військкоматі, які характеризують особу;

анкета (заповнюється військовослужбовцем);

автобіографія;

фотокартка (розмір 6х9) – анфас без головного убору;

результати вивчення соціально-демографічних даних життєвого досвіду, особливостей соціально-психологічних параметрів військовослужбовця;

лист бесіди ( заповнюється офіцером);

службова характеристика та оціночна відомість (заповнюється після кожного періоду служби);

матеріали листування з батьками військовослужбовця, підприємствами та навчальними  закладами, де працював чи навчався до  призову;

лист спостережень (заповнюється командиром взводу та іншими безпосередніми начальниками);

карта вивчення й аналізу соціально-психологічних якостей військовослужбовців на різних етапах служби;

методичний щоденник з результатами індивідуальної виховної роботи як аналіз результатів службової діяльності воїна (службова картка, основні показники бойової підготовки, виконання бойових завдань тощо).

Командир взводу спільно з командирами відділень після закінчення періоду служби повинен дати характеристику кожному підлеглому, яка вкладається до особової справи.

Питання для повторення та самоконтролю

Особистість у військовому колективі (визначення).

Форми вивчення особового складу підрозділу.

Психологічний експеримент, сутність методу.

Військовий колектив, визначення, характеристика.

Психологічна характеристика взаємовідносин у підрозділі.

Характеристика взаємовідносин воїнів строкової служби.

Характеристика елементів нестатутних взаємовідносин у підрозділі.

Документи, які необхідно мати в особовій справі військовослужбовця.