Методика виховної роботи у військових підрозділах - Методичка (Петренко В.М.)

4.3 науково-психологічні основи вивчення  особистості військовослужбовця

 

Управління підрозділом, частиною, навчанням і вихованням особового складу в сучасних умовах здійснюється на основі комплексного підходу, повного та всебічного обліку всієї сукупності завдань, умов обстановки, найближчих та віддалених наслідків. Одним із основних вимог комплексного підходу є облік якостей і стану воїнів та військових колективів.

Знання людей абсолютно необхідне для управління ними та для їх виховання. У Збройних Cилах України завжди приділалася велика увага вивченню особливостей людини.

Вивчення особового складу об’єктивно обумовлене самим характером роботи офіцера, його призначенням як керівника, організатора, вихователя своїх підлеглих. Щоб підтримувати постійну бойову готовність, організувати повсякденну службу, бойову підготовку, а також бойову діяльність підрозділу командиру потрібно знати:

в якою мірою воїни володіють якостями, необхідними для виконання отриманих завдань, на кого із підлеглих можна покластися в підготовчій роботі і в процесі виконання завдань, кому і яку допомогу необхідно надати; в якій формі потрібно застосовувати вимоги, щоб забезпечити сумлінне і відповідальне ставлення до справи;

з ким і яку підготовчу роботу потрібно провести; які недоліки необхідно усунути; які методи і форми навчання і виховання потрібно застосовувати.

У командирській практиці постійно постають питання, вирішення яких без знання підлеглих неможливе. Тому вивчення особового складу проводиться систематично. Послідовно накопичується і поглиблюється інформація про індивідуальні особливості кожного з підлеглих, про напрями та темпи їх розвитку, для наявності психологічної інформації, яка необхідна для прийняття рішення. В окремий період (прибуття нового поповнення, підбір та призначення на вакантні посади, комплектування груп для виконання конкретного завдання) вивчення підлеглих є особливо відповідальною і напруженою справою. В усіх випадках зміст і критерії даної роботи визначаються характером поставлених завдань підтримання постійної бойової готовності підрозділу, частини.

Науковою основою вивчення особового складу є сучасні теоретично обґрунтовані погляди та уявлення про закономірності поведінки людей в умовах служби мирного і воєнного часу. Важливим інструментом тут є методи військової психології. Опираючись на загальні закономірності воєнної психології, вміло використовуючи методи вивчення особистості й колективу, командир отримує достовірні дані про своїх підлеглих, що дає йому можливість приймати рішення про їх доцільне призначення для виконання різних навчальних і бойових завдань, конкретизувати мету і завдання навчання і виховання та здійснювати індивідуальний підхід у повсякденному спілкуванні з ними.

На цій основі будуються:

а) програма вивчення особового складу;

б) методика збору даних про особистість воїна;

в) система накопичення, обробки та узагальнення психологічної інформації.

Роль програми вивчення особистості виконує психологічна теорія особистості воїна.

Вивчення особового складу в сучасних умовах є все більш складною справою для офіцера. Це пояснюється підвищенням вимог до морально-психологічних якостей і бойової підготовки воїнів, відносно коротких термінів перебування їх у колективі, а також ростом духовних інтересів та культурного рівня. В цих умовах потрібні подальше удосконалення методики вивчення особового складу, розвиток відповідних навичок і професіональних якостей офіцера. Характерною рисою цієї, по суті, пізнавальної, дослідницької роботи є її діловитість, орієнтація на конкретні завдання, на забезпечення заходів, що проводяться з психологічного боку.

Важливим напрямом удосконалення системи вивче-ння особового складу є володіння офіцерами даними психологічної науки, методами психологічного дослідже-ння, вивчення відповідного досвіду передових командирів.

Залежно від спрямованості, від мети, яку офіцери ставлять перед собою, використовують такі форми вивчення особового складу:

а) постійне і всебічне накопичення даних про особовий склад відповідно до вимог, які ставляться до осо-бистості і військового колективу умовами війни і бойових дій та військової служби (вивчення на перспективу);

б) виявлення психологічних причин конкретних вчинків, подій у підрозділі, успіхів та недоліків у військовій діяльності (психологічна діагностика);

в) вивчення воїнів з метою прогнозувань їх поведінки в майбутньому, наприклад під час виконання нового завдання, змін умов служби, в процесі розвитку бойової обстановки (психологічне прогнозування).

Основою всієї системи прогнозування є повсякденний, напружений збір та узагальнення фактичних даних, урахування різних індивідуальних та групових проявів. Психодіагностика і прогнозування можливі й ефективні, якщо командир володіє вагомими даними про особовий склад, якщо зібрані всі особливості на кожного воїна і на психологію колективу в цілому.

Відповідальним і напруженим є період першого вивчення воїнів, який розпочинається, частіше за все, з часу  прибуття їх до підрозділу. В цей час вирішуються питання їх розподілу, розстановки та призначення на конкретні посади, включення нового поповнення в уже діючі колективи, адаптація до нових умов життя і служби, початкового навчання і забезпечення високої бойової готовності підрозділу. Звісно, що для вирішення цих завдань потрібно опиратися на аналіз індивідуальних особливостей прибулих воїнів, у короткий термін отримати відправні дані для прийняття відповідних рішень. Необхідно нагадати, що в цей час вивчення поповнення відбувається не тільки командиром, але й особовим складом підрозділу, який приймає в свої лади молодих військовослужбовців і формує колективну думку про кожного із прибулих.

У процесі початкового знайомства особливо необхідні продумана система роботи, використання різних методів, які доповнюють один одного і в разі необхідності виправляють допущені помилки. Корисно обмінюватися отриманими враженнями з колегами, створювати умови, в яких би молоді воїни могли проявити свої можливості, розкрити себе.

Вивчення особового складу в різних умовах і з різною метою виконується з використанням спеціальних методів. Методи вивчення воїнів, колективів (методи психології) являють собою науково обґрунтовані і практично випробувані способи дій з метою отримання достовірної психологічної інформації. Основними із них є: спостереження, бесіда, опитування, експеримент, психологічний аналіз результатів діяльності та документів, а також метод узагальнення оціночних даних.

Ці методи дають початкову інформацію, яка перш ніж буде практично використана, узагальнюється, приводиться до зручного для користування вигляду. Для цього служать методи логічного аналізу, а також марема-тичний і статичний способом обробки початкових даних.

Широке використання у військових умовах знаходить метод психологічного спостереження, що являє собою спосіб отримання психологічної інформації при мінімальному впливі на воїна, якого вивчають, шляхом цілеспрямованого сприйняття його дій, слів, жестів, виразу обличчя та інших зовнішніх проявів психічної активності. Спостереження як спосіб пізнання особистості й колективу більш ефективне, якщо залучено до складу дослідницької групи офіцера іншого напрямку та службової діяльності. Для того щоб воно давало позитивний результат, від офіцера вимагаються спостережливість і психологічна проникливість, розвинута здібність визначати і дешифрувати зовнішні характеристики поведінки підлеглих. Ці якості набуваються цілеспрямованою працею над цим питанням. Постійно спілкуючись із підлеглими, фіксуючи у своїй пам’яті різноманітні елементи їхньої поведінки, порівнюючи спостереження з інформацією, отриманою з інших джерел, можна суттєво розвинути навички розуміння людей. Ефективно спостерігати – це означає бути уважним, не відриватися від того, що робиться навколо, прагнути розгадати логіку поведінки підлеглих.

Великими пізнавальними можливостями володіють метод бесіди і подібні йому методи (опитування, анкетування та інші). Без бесіди, відкритої розмови не можливо пізнати внутрішніх рушійних сил поведінки воїна, глибинних джерел його активності або причин пасивності в службі, особистого його сприйняття світу й оцінки всього навколишнього.

Необхідними передумовами ефективної бесіди є доброзичливі взаємовідносини між начальником і підлеглим, авторитет старшого, його моральна чистота і шляхетність. Важливу роль відіграють також мистецтво ведення розмови, уміння офіцера практично реалізувати свою щиру зацікавленість долею підлеглого. Уміння вести бесіду передбачає дотримання ряду рекомендацій:

а) ретельно підготувати бесіду, вивчити дані про співрозмовника, які отримані з різних джерел, наприклад з особистої справи воїна, визначити мету бесіди, тему розмови, продумати послідовність питань, передбачити можливі варіанти поведінки воїна. Визначити зручне місце для бесіди, відвести потрібний час, виключити все те, що може перервати чи порушити атмосферу бесіди;

б) початковий етап переслідує мету залучати підлеглого до передбачених розмов, зацікавити його, зняти можливу напругу і скутість, надати бесіді невимушеного і довірливого та разом з тим серйозного і ділового характеру;

в) уважно вислуховувати відповіді, підтримувати зацікавленість співрозмовника до бесіди, стежити за досягненням поставленої мети в бесіді, спостерігати характерні особливості поведінки підлеглого. Враховувати ділові пропозиції, давати відповіді на запитання. Не допускати, щоб бесіда залишила в свідомості підлеглого негативний слід;

г) проаналізувати хід і результат бесіди, записати потрібні дані, оцінити ступінь відкритості підлеглого, достовірність отриманої інформації, зробити висновки про подальшу роботу з воїном і своє ставлення до нього.

Широко поширеним і практично цінним є метод узагальнення оцінних роздумів, думок  інших людей про досліджуваного воїна або колектив. З огляду на все те, що думають і говорять про ту або іншу людину товариші, сержанти, вихователь доповнює ці дані особистими враженнями. Успіх у застосуванні цього методу залежить від уміння знайти людей, які добре знають даного воїна, від здатності відокремити точні судження від помилкових й упереджених. Вивчаючи особовий склад, офіцер опирається на своїх підлеглих, особливо на тих, хто володіє якостями спостереження, об’єктивності, вмінням розбиратися в людях.

Особливу роль відіграють активні методи вивчення особового складу, в основу яких покладена ідея психологічного експерименту. Загальною рисою експе-риментальних методів є цілеспрямований вплив на воїнів і на умови, у яких вони живуть і діють, для того щоб оці-нити їхні якості й стан. Експеримент відрізняється від ін.-ших методів вивчення особистості. В експерименті ство-рюються умови для об’єктивної оцінки наявності не обхід-них рис. Можливості застосування експерименту істотно збільшуються в міру розвитку сучасних технічних засобів.

Серед багатьох різновидів військового експеримент-ту виділяється формулюючий експеримент. Він припускає:

пошукові, пробні завдання підлеглим з метою розкриття їхніх здібностей і схильностей, та знайти таким шляхом те місце в структурі підрозділу, де той або інший з них буде найбільш корисним. Ці завдання виходять із припущень про самостійність, дисциплінованість, про іні-ціативу, відповідальність і про інші якості воїнів. Зрозу-міло, що найкраще виявити їх шляхом поставлення воїнів у такі умови, в яких можуть проявитися потрібні якості;

експериментальне навчання. Воно полягає в тому, щоб установити наявність у воїна даних, необхідних для оволодіння тією або іншою спеціальністю, шляхом безпосередньої роботи із приладами, устаткуванням, характерним для даної спеціальності (наприклад, з далекоміром), а також шляхом оцінки швидкості засвоєння спеціальних знань і навичок;

перевірку припущень про психологічну сумісність, про рівень розвитку колективізму, уміння працювати в групі. З цією метою створюються групи воїнів різного складу для вирішення самостійних завдань. Призначення одного з військовослужбовців старшим у такій команді служить гарним засобом оцінити його організаторські здібності, уміння керувати, впливати на своїх товаришів;

послідовне застосування різних способів впливу на підлеглого (колектив) у процесі керування, навчання й виховання з метою знайти підхід, який найбільшою мірою відповідає індивідуальним особливостям воїна (колективу). Підбір варіантів індивідуального підходу повинен мотивуватися певними припущеннями про особливості особистості й коректуватися залежно від одержуваного результату.

У роботі з воїнами активно використовується звичайний експеримент. Його сутність – у раціональному використанні в інтересах більш глибокого пізнання підлеглих природно сформованих значущих ситуацій, у яких воїни розкривають нові, раніше невідомі якості. Важливою стороною звичайного експерименту є психологічний аналіз рішень, прийнятих офіцером, і впливів, зроблених ним на підлеглих у випадках, коли ці рішення й впливи спочатку не планувалися як пізнавальні. Самокритично оцінюючи своє поводження в умовах спілкування з підлеглими, з огляду їхньої реакції на свої дії офіцер розкриває важливі сторони психології воїнів, краще розуміє їх і свої відносини з ними.

У вивченні особового складу широко використовується психологічний аналіз результатів діяльності, а також тих документів, де вони відображені (плани й облік заходів, протоколи, наочна агітація, стінна преса та ін.). Оцінюючи результати бойової та гуманітарної підготовки, підсумки змагання, виконання окремих завдань і доручень, офіцери намагаються визначити особистий внесок, що вніс досліджуваний воїн у загальний успіх підрозділу, розкрити ті психологічні умови, які привели до даного результату, насамперед мотиви. Вони враховують не тільки найближчі, зовнішні, уже отримані показники, але й можливі наслідки, а також те, якою ціною досягнутий результат.

Такий далеко не повний арсенал методів, уміле застосування яких забезпечує командиру виконання своїх статутних обов’язків, пов’язаних із всебічним вивченням підлеглих. У сучасних умовах методика вивчення особового складу швидко вдосконалюється. Розвивається й збагачується матеріальна база. У військових частинах і навчальних закладах широко застосовуються форми лабораторного дослідження з використанням сучасного психологічного устаткування, складних методик і спеціальних тестів. У ряді частин організовуються зовнішні психологічні лабораторії, що істотно допомагають командирам у вивченні підлеглих, призначенні їх на відповідні посади, в удосконалюванні методів навчання й виховання.

Поліпшується також система фіксування, аналізу й узагальнення даних про особовий склад. У ряді випадків це завдання вирішується за допомогою педагогічних щоденників, розроблення різних узагальнювальних документів, таблиць, схем, графіків, доповідей. Усі ці матеріали корисні тим, що вони дають інформацію для з’ясування й прийняття рішень, для визначення системи роботи з колективом. Безумовно, істотні дані про особистість воїна повинні надійно зберігатися в пам’яті командира, а документи мають значення як матеріал, який збагачує пам’ять офіцера знаннями особливостей воїна й колективу.

Таким чином, вивчення особового складу – це психологічно тонка, відповідальна й трудомістка робота офіцера. Успіх у ній приходить до того, хто володіє відповідними елементами професійної майстерності, добре знає психологічну теорію й методи дослідження, хто близький до підлеглих, проявляє турботу про їхні потреби й запити. Вивчення особового складу не є самоціллю й не повинне перетворюватися у формальне проведення заходів. Вивчення приносить відчутну користь, якщо воно із самого початку планується як органічна складова частина процесу керівництва колективом, організації бойової і гуманітарної підготовки.