3.2 методи управління

Під методом управління розуміють сукупність конкретних способів, прийомів та правил здійснення управлінських функцій командира з метою виконання отриманих підрозділом завдань. Методи управління за своїм характером розподіляють на дві групи:

організаційно-розпорядчу;

морально-психологічну.

До першої групи методів відносять: організаційний, розпорядчий, правовий, економічний.

Дамо коротку характеристику кожному із перелічених методів управління.

Організаційний (організаційно-адміністративний) метод призначений для планування дій кожного підрозділу та військовослужбовця. Цей метод передбачає планування заздалегідь і реалізується у вигляді планів, розкладів занять, статутів, порадників, інструкцій, підручників, різноманітних правил та інших документів. Позитивною якістю методу є обміркування, зваженість управлінських функцій командирів різних рівнів, що забезпечує обґрунтоване, доцільне планування як самого управління, так і взагалі службової діяльності підрозділу.

Прикладом організаційного методу є планування бойової підготовки артилерійської батареї. Під час складання розкладу занять батареї її командир заздалегідь визначає: хто, де, коли і з ким проводитиме заняття; яку бойову техніку, озброєння, прилади та літературу буде використано; яке навчальне місце з навчально-матеріальної бази  частини буде задіяне. Для складання розкладу занять батареї командир батареї отримує необхідні дані  із дивізіонного планового документа – тематичного розрахунку годин на період навчання. Щодо бойової підготовки, то видно, що організаційний  метод управління охоплює плануванням усі підрозділи дивізіону (частини).

Організаційний метод управління передбачає постійний вплив вищестоящих органів управління на підлеглі їм ланки. Цей метод дає найбільш ефективні результати за таких умов:

недопущення волюнтаризму під час прийняття рішення командиром;

врахування конкретних умов життєдіяльності військ;

розширення демократії та гласності.

Розпорядчий метод забезпечує оперативний вплив на всю систему управління шляхом перерозподілу сил та засобів у ході вирішення епізодичних або раптово виниклих завдань. Практика показує, що чим менше деталізовані та обґрунтовані розрахунками організаційні заходи, тим частіше доведеться звертатися до розпорядчого методу. В цьому полягає зв’язок між організаційним та розпорядчим методами.

Розпорядчий метод реалізується через накази, розпорядження, які доводяться до виконавців усно або письмово. Наприклад, якщо виникають раптово невідкладні завдання (усунення наслідків стихійного лиха, розвантаження великої кількості матеріальних засобів і т. ін.), то командир (начальник ) вимушений своїм наказом звільнити від занять з бойової підготовки певну кількість підрозділів. Такими наказами змінюється послідовність виконання щоденної службової діяльності підрозділу (частини). Безумовно, це призводить до невиконання заздалегідь прийнятого плану, а разом з тим і до зменшення ефективності бойової підготовки. Тому з метою недопущення надмірного використання цього методу командир частини мусить з цього приводу аналізувати працю своїх підлеглих. Такий аналіз забезпечить зворотний зв’язок у системі управління та викорінювання виявлених недоліків у плануванні.

Правовий метод управління передбачає використання законів України в системі управління, тобто має місце звернення до правового регулятора суспільних відносин. Особливо цей метод має важливе значення в наш час – час розбудови демократичної правової держави та воєнної реформи у Збройних Cилах України.

Правовий метод базується на використанні військовослужбовцями законів держави, які гарантують дотримання прав людини. Право виступає як регулятор між людських відносин. Цей метод не є відокремленим від інших. Він реалізується через усі методи, оскільки управління військовими колективами повинно бути правомірним і не суперечити законам України.

Економічний метод в умовах управління щоденною діяльністю підрозділів використовується дуже часто. Сутність методу полягає в матеріальному впливі на всі сторони життєдіяльності військ. Маючи у власному розпорядженні значні матеріальні засоби, командир і підпорядковані йому органи управління в процесі управління повинні ощадливо їх використовувати. Вирішуючи питання використання різних матеріальних засобів, необхідно порівнювати витрати з досягненням кінцевої мети. І, безумовно, їх раціональне використання визначає ефективність управління.

Розумне використання стимулювальних економічних факторів може звісною мірою підняти ефективність управління. Тому економічний метод управління – це вплив командира економічними важелями на якість та своєчасність виконання завдання підпорядкованим йому підрозділом.

Група морально-психологічних методів впливає на результативність управління через підвищення активності військовослужбовців. Це досягається завдяки демократизації міжлюдських відносин, спадкоємністю традицій, пропагандою та агітацією щодо поставлених завдань, всебічним стимулюванням діяльності підлеглих та підпорядкованих підрозділів.

Коротко розглянемо деякі з морально-психологічних факторів.

Демократизація всіх сфер життя в Збройних Cилах України повинна зумовлювати єдність єдиноначальності, міцну військову дисципліну, безумовну ретельність виконання службових обов’язків із широким залучанням військовослужбовців до справ військового колективу. Вона передбачає відмову від голого адміністрування, близькість керівника до широких мас військовослужбовців, боротьбу з викривленням дисциплінарної практики та нестатутними взаємовідносинами. Крім цього, демократизація зобов’язує командирів усіх ступенів вести боротьбу з грубістю, хамством, сприяти ввічливості та турботі про кожного військовослужбовця.

Велике значення для ефективного управління має виховання особового складу на бойових та трудових традиціях. Для цього потрібно пов’язувати головні завдання бойової підготовки з обороноздатністю України та з кращими показниками, які були досягнуті попередніми поколіннями військовослужбовців. Іншими словами, командир повинен на позитивних прикладах виховувати у підлеглих прагнення до високоефективного виконання службових обов’язків.

У цілому морально-психологічні методи управління реалізуються через пояснення завдань; залучення військового колективу до розроблення плану наступних дій та прийняття рішень; проведення демократичних заходів (загальних зборів, нарад і т. ін.); моральне стимулювання військовослужбовців, які відзначилися; проведення виховних та культурно-масових заходів; поши-рення передового досвіду членів військового колективу.

На основі розглянутих груп методів управління повсякденною діяльністю підрозділів можна сформулювати види управлінської діяльності, назва яких відповідає назві відповідного методу, а саме: організаційний, розпорядчий, правовий, економічний та виховний.

У досвідченому виборі методу чи виду управління підрозділом визначаються кваліфікація командира, його уміння та стиль роботи з підлеглими.