Збірка доповідей учасників Міжнародної науково-практичної конференції «Фінансово-кредитний механізм в соціально-економічному розвитку країни» - Збірка

Дерманська л.в., аспірант

Тернопільський національний економічний університет

d_lydmula@mail.ru

ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ ЕФЕКТИВНОЇ РЕГІОНАЛЬНОЇ ІННОВАЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ

 

Основна проблема формування інноваційного механізму, пристосованого до світових потреб, полягає у створенні сприятливих фінансово-економічних чинників, які сприятимуть розвитку і стимулюванню інноваційної активності в сучасних ринкових умовах. Важливим аспектом даної проблеми є регіональна складова національної інноваційної системи. Саме реалізація ефективної регіональної інноваційної політики сприятиме розвитку малих і середніх підприємств, зокрема, у менш благополучних регіонах, застосуванню більш досконалих методів виробництва (якісних і екологічно безпечних процесів, впровадження технологічних розробок і методів інноваційного менеджменту), розробці нових видів продукції та послуг, використанню нових можливостей в глобальній економіці.

Однак на сьогоднішній день формування регіональної інноваційної системи знаходяться на початковому етапі розвитку. Її організаційні елементи функціонують незалежно один від одного. Створювана інфраструктура інноваційної діяльності потребує доопрацювання, оскільки не виконує значної частини функцій, що визначають ефективність інноваційної діяльності (захист прав інтелектуальної власності, венчурне фінансування, страхування ризиків) [1, с.4-5].

Аналізуючи структуру національної інноваційної системи, слід зазначити, що при досягненні результативності регіональної інноваційної політики виникає подвійна дилема. Перша дилема пов'язана з теорією, так, більшість теорій, концепцій і досліджень залишаються достатньо розпливчастими, не відбувається узагальнення ефективних концепцій на основі регіонального досвіду, які були зроблені в останні роки [3, с.253-254].

Друга дилема полягає у тому, що ефективна модель інноваційної політики одного регіону використовується в якості джерела для розвитку іншого, не враховуючи при цьому його усіх конкретних економічних, фінансових, ресурсних умов [2, с.290-292].

У зв’язку з цим необхідний обмін досвідом учасників інноваційних процесів, що надасть змогу використовувати допоміжні інструменти і методи, які дозволять приймати ефективні рішення, уникати неточних висновків багатьох теоретичних концепцій, досягнутих в різних регіонах. Використання оцінки, регіонального прогнозування, тестування і навчання повинні стати важливими напрямами у вирішення даної проблематики.

Однак існує ряд інших важливих чинників, що перешкоджають впровадженню інновацій на регіональному рівні, а саме:

- брак власних коштів;

- слабка фінансова підтримка з боку держави;

- низький платоспроможний попит на нові продукти;

- висока вартість нововведень;

- високий економічний ризик;

- недостатній інноваційний потенціал підприємств;

- дефіцит висококваліфікованого персоналу;

- слабка стимулююча роль законодавчої бази, що регулює інноваційну діяльність;

- нерозвиненість ринку нових технологій.

Тому, першочерговими заходами у сфері підвищення ефективності функціонування регіональної інноваційної політики є:

- інтеграція ресурсів та інтелектуального потенціалу науки, промисловості та бізнесу для інноваційної діяльності;

- вдосконалення механізмів взаємодії між учасниками інноваційного процесу, включаючи організацію взаємодії державних наукових організацій та державних вищих навчальних закладів із промисловими підприємствами, з метою просування нових технологій у виробництво, підвищення кваліфікації виробничого персоналу. А також інноваційні заходи повинні сприяти обміну досвідом між регіонами через ряд супутніх заходів, включаючи створення міжрегіональних мереж;

- проведення дієвої економічної політики щодо учасників інноваційного процесу, стимулювання позабюджетного фінансування, створення інституційних та правових умов для розвитку венчурного інвестування у наукоємні проекти;

- спільне фінансування регіональних інноваційних програм та проектів;

- здійснення конкурсів для всіх регіонів з метою виявлення ефективного практичного досвіду в управлінні інноваційними процесами регіону.

Враховуючи все вищесказане, ми вважаємо, що регіональна політика повинна бути направлена на заохочення інновацій, щоб підготувати регіони до умов нової економіки і подолання міжрегіонального технологічного розриву, що потребує застосування нових інструментів і методів управління.

Література

Шило Л.А. Регіональний аспект інвестиційно-інноваційного розвитку [Текст] / Л.А. Шило // Фінансовий ринок України. -2009. - №1. – С.3-6.

 Hassink R.  The learning region: a constructive critique./ Hassink R.,  Rutten R., Boekema F. //: The Learning Region: Foundations, State of the Art, Future . Cheltenham: Edward Elgar.- 2007. – P. 252-271.

Moulaert F. Territorial Innovation Models: A Critical Survey/ Moulaert F., Sekia F.//  Regional Studies. – 2003. -№ 37. – Р. 289-302.

 

УДК 332.122:001