Збірка доповідей учасників Міжнародної науково-практичної конференції «Фінансово-кредитний механізм в соціально-економічному розвитку країни» - Збірка

Васильченко о.р.,

Інститут економіки промисловості НАН України, м.Донецьк

Васильєва В.В., к.е.н., доцент

Український державний університет фінансів і міжнародної торгівлі, м.Донецьк

ФІНАНСОВО-ПРАВОВІ ТА ІНСТИТУЦІОНАЛЬНІ АСПЕКТИ ФУНКЦІОНУВАННЯ СПЕЦАЛЬНИХ РЕЖИМІВ ЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ

 

В Україні, починаючи з 1992 р. отримали розвиток такі інструменти впливу на регіональний розвиток, як застосування податкових пільг на окремих територіях. Становлення і розвиток в державі спеціальних режимів економічної діяльності (СПРЕД) відбувалося за відсутності єдиних наукових підходів щодо створення і оцінки їх ефективності. Законотворчість спричинялась, перш за все, політичними змінами, а не економічними реаліями. Результати діяльності СПРЕД завжди оцінювались неоднозначно в правовому і фінансовому аспектах та визивали чимало дискусій серед науковців і представників владних структур.

Так, у березні 2005  р. Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік», було ліквідовано податкові пільги для господарюючих суб’єктів, що реалізують інвестиційні проекти в рамках СЕЗ і ТПР. При цьому проігноровано законодавчі гарантії щодо спеціального режиму інвестиційної діяльності та вимоги Закону України «Про систему оподаткування» (ст.1), за яким зміни і доповнення в закони щодо пільг, ставок податків і зборів, механізму їх сплати вносяться не пізніше, ніж за 6 місяців до початку нового бюджетного року і набувають чинності з початку нового бюджетного року. Ще на стадії підготовки даного законопроекту деякі іноземні інвестори відзначали, що він порушує їх права і є підставою для звернення до суду і відшкодування збитків. Починаючи з 2006 р., неодноразово робилися спроби повернутися до СПРЕД з реальними фінансовими стимулами. Останні з цих спроб відбито в Податковому кодексі України.

Умови функціонування СПРЕД на різних територіях не є однаковими і мають враховувати місцеві пріоритети і особливості розвитку. Метою їх створення було залучення іноземних інвестицій і сприяння ним, активізація підприємництва для нарощування експорту товарів і послуг, постачань на внутрішній ринок високоякісної продукції і послуг, запровадження нових технологій, ринкових методів господарювання, розвиток інфраструктури ринку, поліпшення використання природних і трудових ресурсів, прискорення соціально-економічного розвитку регіонів України. Проте, пільгові режими не завжди використовувалися за призначенням, і сприяли уникненню податків, зниженню бюджетних доходів, і навіть, фактично контрабандному безмитному ввезенню товарів до країни, спотворюючи її конкурентне середовище. Але це не може стати основою для остаточного відказу від територій з пільговим режимом, оскільки інакше не побудувати ринкову економіку [1]. Необхідно розвивати і удосконалювати законодавство, правозастосовну практику, заходи державного контролю дотримання умов пільгового режиму, а не змінювати умови інвестування, незважаючи на прийняті державою зобов’язання.

Пільги природно спричиняють втрати бюджетних доходів, але їх відміна веде до зниження інвестиційного потенціалу держави і регіонів, згортання інвестпроектів, а іноді і репатріації інвестицій. Абсолютне зростання інвестицій на території СЕЗ і ТПР протягом 2005 – 2010 рр., пов’язане, переважно, із необхідністю окупити вже вкладені в період дії пільгових умов гроші, але скорочення числа інвестпроектів є очевидним.

Аналіз основних показників інвестування на всіх територіях СЕЗ і ТПР в Україні свідчить, що найбільш масштабно цей механізм діяв в Донецькій області, а також в АР Крим, Харківській, Львівській і Закарпатській областях. Істотним є розкид величини фактично отриманих інвестицій щодо передбачених за проектом: на початок 2006 р. – від 5,07\% в Одеській області до 130,85\% в Миколаївській. І, аналогічно, на початок 2010 р. від 13,05 в Одеській області до 278,73\% в Житомирській. При цьому по всіх регіонах має місце достатньо високий рівень освоєння отриманих інвестицій – вище 80\% [2; 3].

На 1.01.10 в Донецькій області з початку функціонування СЕЗ і ТПР створено 23,6 тисяч робочих місць і 36,9 тисяч робочих місць збережено. При цьому середньосписочна чисельність штатних працівників, зайнятих в реалізації проектів в 2006 р., складала 42,8  тис. чоловік, а їх середньомісячна зарплата – 1699 грн., перевищуючи майже в 1,5 рази середній рівень оплати праці в економіці області. У 2009 р., відповідно, 7,2 тис. чоловік і  середньомісячна зарплата – 2336 грн. (вище середньої по області на 220 грн.) [2; 3]. Не можна не оцінити соціальну роль цих результатів.

Різні види СПРЕД мають сприяти також вирішенню проблем старопромислових регіонів, малих та монопромислових міст, а також всебічному розвитку рекреаційного потенціалу країни.

Таким чином, аналіз діяльності СПРЕД в Україні за умов пільгового оподаткування і після його відміни дозволяє зробити такі висновки. В процесі розробки законодавства, регулюючого господарювання в СЕЗ і ТПР, слід комплексно враховувати і напрями інноваційного розвитку економіки України, і регіональні проблеми, причому як промислово розвинених регіонів, так і депресивних територій. При цьому інституційне поле, що регулює інвестиційну діяльність має залишатися достатньо стабільним, прозорим і прогнозованим на певний строк. Для інвесторів, що виконують всі вимоги, державні гарантії повинні чітко виконуватися та надаватися.

Література

Развитие производственной сферы региона: теоретические и практические аспекты государственного регулирования: Монография/ Чумаченко Н.Г., Червова Л.Г., Кузьменко Л.М. и др. НАН Украины. Ин-т экономики пром-сти. – Донецк, 2007. – С. 167 – 183.

СЕЗ і ТПР Донецької області: реалізація інвестиційних проектів у 1999 – 2009 роках / Державний комітет статистики України. Головне управління статистики у Донецькій області. – Донецьк, 2010. -12 с.;

СЕЗ і ТПР Донецької області: реалізація інвестиційних проектів у 1999 – 2005 рр. / Економічна доповідь / Головне управління статистики у Донецькій області – Донецьк, 2006 - 12 с.

 

УДК 339.727.22