Хараман в.с., здобувач

Донецькій національний університет економіки і торгівлі

імені М. Туган-Барановського

haravika@mail.ru

ІНСТРУМЕНТИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ УПРАВЛІННЯ БАНКІВСЬКОЮ ЛІКВІДНІСТЮ

Управління ліквідністю банківської системи є одним із пріоритетних завдань центральних банків. Це пов’язано з тим негативним впливом, як недостатньої так і надлишкової ліквідності на всіх рівнях банківської системи. Саме тому підтримання оптимального рівня вільної банківської ліквідності є важливою передумовою розвитку та стійкості банківської системи, стабільності національної грошової одиниці та зниження інфляційних процесів в країні.

Проблеми управління банківською ліквідністю у вітчизняній науковій літературі досліджували М.Д. Алексеєнко, О.В.Васюренко, О.Д. Вовчак, О.В. Дзаболюк, Б.Л. Луців, І.О. Лютий, Л.О. Примостка, М.В. Савлук, В.С. Стельмах та ін. Однак незважаючи на значну увагу науковців і практиків до визначення стану ліквідності банківських установ і розроблення методів його прогнозування, в основному це питання розглядалось у на мікрорівні, а не всієї банківської системи.

Одним із різновидів індикативного регулювання ліквідності банків та банківської системи в цілому є економічні нормативи, виконання яких відповідно до Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні є обов’язковим для усіх банків України [1].

Основним інструментом регулювання ліквідності банків нині є постійно діюча лінія рефінансування для надання банкам кредитів овернайт. На основі проведеного аналізу динаміки обсягів кредитування через ті чи інші механізми встановлено, що протягом 2005 - 2010 рр. рефінансування банків здійснювалось головним чином через надання кредитів овернайт, що свідчить про спрямованість політики Національного банку щодо регулювання ліквідності банківської системи на її миттєву складову [2, 4].

У багатьох зарубіжних країнах Європейського союзу, а також Росії, для регулювання ліквідності банків центральними банками надаються внутрішньоденні кредити.

Використання цього виду кредиту зазначеним країнам дозволяє оперативно підтримувати миттєву ліквідність банків протягом одного робочого дня. Його запровадження позбавило банки необхідності підтримувати значні залишки коштів на кореспондентських рахунках для проведення поточних розрахунків, що позитивно вплинуло на зниження рівня надлишкової ліквідності банківської системи. Внутрішньоденні кредити не відносяться до монетарних операцій центрального банку. Вони надаються на умовах безоплатності в межах операційного дня та переведення до категорії кредитів овернайт без відповідних штрафних санкцій. Використання зазначеного інструменту дозволяє підвищити ефективність управління банківською ліквідністю та розрахунків в економіці, вивільнити кошти банків для проведення інших активних операцій, прискорити оборотність їх коштів та підвищити ефективність банківської системи в цілому. На нашу думку, наявність в арсеналі інструментів Національного банку України внутрішньоденних кредитів дозволило б при запровадженні вимоги зберігання коштів обов’язкових резервних вимог на окремому рахунку в Національному банку України, як це передбачено чинними нормами права [3], забезпечити ефективне управління ліквідністю банківської системи України у разі виникнення надзвичайних обставин та суттєвого погіршення ситуації на грошово-кредитному ринку.

Література

Інструкція НБУ “Про порядок регулювання діяльності банків в Україні” від 28.08.2001 р. № 368 зі змінами від 17.12.2007 року // [Електронний ресурс]. – Електрон. Текстові дані (829 байт). –https://portal.rada.gov.ua/

Статистична інформація щодо основних показників діяльності банків України [Електронний ресурс]. – Електрон. Текстові дані (829 байт). –Режим доступу: <htt://www.bank.gov.ua>

Положення НБУ “Про порядок формування обов’язкових резервів для банків України” від 16.03.2006 р. № 91 зі змінами від 2 квітня 2008 року// [Електронний ресурс]. – Електрон. Текстові дані (829 байт). –https://portal.rada.gov.ua/

Ліквідність банківської системи України: Науково-аналітичні матеріали. [Текст] / Вип. 12 / В.І. Міщенко, А.В. Сомик та ін. – К.; Національний банк України. Центр наукових досліджень, 2008. – 180 с

УДК 336.71.1(477)

Хімійчук О.М.