Філатова о.м., аспірант

Національний університет державної податкової служби України, м.Ірпінь

ПОДАТКОВЕ ПЛАНУВАННЯ В СИСТЕМІ АНТИКРИЗОВОГО МЕХАНІЗМУ

Однією з негативних рис ринкової економіки є її циклічний характер. Чим більш розвинутою є країна, тим вагоміші її соціально-економічні втрати при розгортанні криз. ось чому питання формування ефективного механізму реалізації антикризової політики залишається актуальним для всіх урядів і господарських суб’єктів.

Антикризова політика – свідомі цілеспрямовані дії щодо промислового циклу з метою зменшення глибини криз, стабілізації економічної кон’юнктури і збільшення темпів економічного зростання. Існує точка зору щодо держави як єдиного суб’єкту формування такого механізму. На наш погляд, така постановка питання в методологічному сенсі помилкова. Безсумнівно, що держава в антикризовому регулюванні відіграє провідну роль. проте певною мірою в антикризовій стабілізації приймають участь і провідні корпорації, а також наднаціональні органи. адже ж криза (особливо в сучасних умовах глобалізації економічних відносин) розповсюджується далеко за межі країни, де вона народжується, й до того ж від неї потерпають майже всі економічні суб’єкти.

Додатковим аргументом щодо багатьох суб’єктів, які приймають участь у формуванні антициклічної політики й механізму її реалізації є те, що будь-які суб’єкти господарської діяльності безпосередньо беруть участь у формуванні державного бюджету як платники податків. А податковий механізм регулювання суспільного відтворення, на наш погляд, реалізується, з одного боку, як чинник формування матеріального підґрунтя антикризового розвитку країни, а, з другого – як елемент механізму реалізації антикризової політики.

У якості чинника формування матеріального підґрунтя антикризового розвитку податковий механізм виступає, коли податки виконують фіскальну функцію – функцію формування бюджету країни. Адже бюджет – це факт прояву сутності держави, яка тільки й може виконати свої функції, коли є бюджетні кошти. Але формування бюджету – процес суперечливий. з одного боку, коштів завжди бракує, і держава намагається посилити податковий тиск на платників податків, чим гальмує розвиток виробництва, оскільки обмежує інвестиційні кошти суб’єктів господарської діяльності. З другого боку, щоб надати можливості економічним суб’єктам активізувати виробництво, бути конкурентоспроможними (й таким чином уникнути негативних кризових процесів), держава має проводити зважену податкову політику, чим в кінець кінців може обмежити надходження коштів до бюджету. Отже, стає питання про розв’язання такої дихотомії. на наш погляд, механізмом подолання означеної суперечності є податкове планування.

Податкове планування має базуватися на певних методологічних засадах. перш за все, це контроль за додержанням податкового законодавства, правильністю нарахування й обчислення податків, повнотою і вчасністю їх сплати до бюджету, а також контроль за сплатою неподаткових надходжень, встановлених законодавством. Такий контроль здійснюється державою, є невід’ємною функцією державної податкової адміністрації України.

Контролю за надходженнями до бюджету має передувати прогнозування надходжень. отже окрім аналізу податкових й інших платежів Законом України „Про державну податкову службу в Україні”, а також Указом Президента України від 13.07.2000 №886 і Постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.07 №778 „Про затвердження положення про державну податкову адміністрацію України” на державну податкову адміністрацію покладено відповідну функцію – функцію прогнозування податкових надходжень. Виконання цієї функції передбачає ретельне дослідження вивчення впливу макроекономічних показників на надходження податків та розробка пропозицій щодо їх збільшення й зменшення втрат бюджету.

У процесі податкового планування мають узгоджуватися інтереси економічних суб’єктів різних рівнів: держави, місцевих органів і безпосередньо платників податків і зборів. Щодо України, то необхідна координація дій обласних державних адміністрацій в АР Крим, в областях, містах Києві та Севастополі, Міністерства економіки України, Міністерства фінансів України, Державної податкової адміністрації України, інших органів центральної виконавчої влади та Верховної Ради України.

Основні етапи бюджетного планування наступні:

- аналіз економічних і законодавчих чинників, що вплинули на виконання доходів державного бюджету у попередньому році;

- аналіз прогнозних значень доходів бюджету на наступний рік;

- підготовка пропозицій щодо проекту основних напрямів бюджетної політики на наступний рік;

- визначення напрямів удосконалення законодавства з питань оподаткування з метою забезпечення сталого розвитку економіки та збільшення дохідної частини бюджету.

У чому ж ми бачимо зв'язок податкового планування з антикризовим регулюванням? – у тому, що для запобігання криз і циклічних коливань, держава має організовувати (й забезпечити коштами) проведення так званих громадських робіт: розвиток будівництва доріг, мостів, розвиток ринкової й соціальної інфраструктури тощо. Окрім організації виробництва держава має здійснювати закупівлю у компаній надлишкової продукції, щоб запобігти їх розоренню. До цього треба додати ще й необхідність з боку держави  здійснювати соціальні платежі.

Таким чином, виважена податкова політика держави, податкове планування надходжень до бюджету і витрат – один з вагомих елементів антикризового механізму.

УДК 336.221