Збірка доповідей учасників Міжнародної науково-практичної конференції «Фінансово-кредитний механізм в соціально-економічному розвитку країни» - Збірка

Дмитриченко л.І., д.е.н., професор

Донецький національний університет

МОТИВАЦІЯ ПРАЦІ: МЕТОДОЛОГІЧНІЙ АСПЕКТ

 

Проблема мотивації праці не втрачає своєї актуальності з часів виникнення людини як свідомої особи. На теоретичному рівні (як ідею) її сформулював Давньогрецький філософ Ксенофонт. Звісно його висловлювання щодо подарунка тому, хто добре працює, й щодо достатності похвальби тому, хто полюбляє її.

Дотепер пошук ефективного механізму мотивації робітників та стимулювання їх праці залишається однією з самих гострих і складних проблем будь-якого підприємства як державного, так і приватного секторів економіки. Її досліджували представники різних шкіл економічної науки, але жоден з них навіть не відповів на запитання, що ж і скільки необхідно людині для нормального існування, тобто що має бути у «споживчому кошику» сучасного громадянина? (Хоча справедливості ради, необхідно підкреслити, що в середині XVII століття англійський вчений Вільям Петті визначив нижчу межу заробітної плати – фізіологічний мінімум. До речі, він вперше ввів у науковий обіг категорію «заробітна плата».)

Доречно зазначити, що «споживчий кошик» сучасного українського громадянина, тобто так званий прожитковий мінімум, призначений українським урядом на 2011 рік, коштує 894 грн., і до кінця року він має збільшитися аж до 953 грн.! У матеріальному вигляді це становить: 1,5 склянки молока, 20 г жиру, 20 г рослинного масла, 140 г хліба, 2-3 картоплини. Для чоловіків цей кошик містить лише 1 сорочку на 12 років та 1 штани на 5 років! А для жінок – 1 колготки – на рік!(?) Мінімальна заробітна плата до кінця поточного року буде становити аж 1004 грн.! І це при тому, що заробітна плата деяких державних службовців, так званих  слуг народу (!) сягає 100 тис. грн.

А поки що відносно мотивації праці становище в національній економіці ніякове. Громадяни України знаходяться у стані інтенсивно працюючих і прямуючих до рабства, принаймні боргового: За даними Рахункової палати України, з ініціативи якої було проведено аудит стану державного й гарантованого державного боргу за 2009 і 2010 роки, у вересні 2010 року державний борг вперше перевищив показник в $50 млрд., що майже в 1,5 рази більше золотовалютних резервів країни. Внаслідок цього, кожний український громадянин «заборгував» понад $1 тис., або 8,5 тис. грн. державного боргу. Якщо в 2009 році на сплату державного боргу витрачалася кожна п’ята гривня бюджетних надходжень, то в 2010 році – кожна четверта [1, с.3].

Виникає риторичне питання щодо можливості позитивного впливу такого «матеріального» становища в сфері стимулювання праці на ефективні кінцеві результати виробництва товарів і послуг. Відповідь на це питання є очевидною. Зрозуміло, що сучасний український громадянин втратив інтерес до продуктивної праці, оскільки рівень його фізіологічних та інтелектуальних витрат абсолютно несумісний з доходом від цих витрат.

Це одна з дихотомій між витратами праці й винагородженням за неї. Доходи від праці неадекватні її витратам. А відтак, падає продуктивність праці. Якщо порівняти два останніх роки, по яких є державна статистична звітність, то в 2009 році продуктивність суспільної праці лише на 0,01\% перевищила продуктивність суспільної праці у 2008 році. Один зайнятий у національній економіці виробляв відповідно 45,3 тис. і 45,2 тис. валового внутрішнього продукту [2, с.31, 358]. Необхідно мати на увазі, що ці показники розраховувалися у фактичних цінах. А якщо урахувати індекс інфляції, то навіть на означену величину (0,01\%) порівняння не буде на користь 2009 року.

І хоча темп зростання середньомісячної заробітної плати українських громадян в цілому по економіці у 2009 році в 1,33 рази був вище рівня цього показника в 2008 році, інфляція, яка становила 15,9\% , зжерла не тільки приріст заробітної плати, але й знизила її реальний показник [2, с.70, 394].

Якщо мати на увазі, що в структурі доходів населення заробітна плата становить найбільший відсоток, то до попередніх негативних показників слід додати те, що відсоток заробітної плати в структурі доходів знижується. За аналізуємий період він скоротився з 43,3\% до 41,9\%. Зауважимо, що скоротилася й частка доходів від власності, й змішаного прибутку. Збільшився лише відсоток соціальної допомоги й інших поточних трансфертів: з 37,7\% у 2008 році до 39,6\% у 2009 році [2, с.394; 3, с.396]. Те, що держава підтримує своїх громадян, є позитивним. Але як таке може бути, що працездатна й взагалі талановита людина стоїть з простягнутою рукою й чекає допомоги, хай навіть від держави?!

Відповідь на це запитання зрозуміла: щось наше суспільство втратило в механізмі стимулювання продуктивної праці. І це «щось», на наш погляд, є тим, що вкрай слабким є мотиваційний механізм праці. В свою чергу мотиваційний механізм гальмується відходом від методології вимірювання цінності працездатної людини – теорії трудової вартості. Відхід від такої методології й обумовив знецінення праці, соціальний нігілізм і як наслідок – падіння ефективності суспільного виробництва.

Література

Страна в долгах: каждый украинец уже должен три зарплаты // Итоги недели. – 24-30 ноября 2010 года. – с. 3.

Статистичний щорічник України за 2009 рік / За ред. Осауленка О.Г. – Київ: Державне підприємство «Інформаційно-аналітичне агентство», 2010.  – 568 с.

Статистичний щорічник України за 2008 рік / За ред. Осауленка О.Г. – Київ: Державне підприємство «Інформаційно-аналітичне агентство», 2009.  – 566 с.

 

УДК 37.014.543