Гопцій в.м., заступник начальника

Головне фінансове управління Донецької облдержадміністрації

Ніколаєва О.М., к.держ.упр., доцент

Макіївський економіко-гуманітарний інститут

olga-nony@yandex.ru

УПРАВЛІННЯ ФІНАНСОВИМ СТАНОМ МІСЦЕВИХ БЮДЖЕТІВ

В УМОВАХ ФІСКАЛЬНОЇ РЕФОРМИ

Забезпечення сталого соціально-економічного розвитку адміністративно-територіальних одиниць (АТО) на фоні змін податкового та бюджетного законодавства є актуальною проблемою сьогодення і потребує подальшого дослідження вказаних питань та їх розробленості в науковому плані.

Питання оцінки фінансового стану території та потенційних можливостей органів місцевого самоврядування щодо створення фінансової бази, достатньої для виконання ними своїх повноважень, управління фінансовим станом місцевих бюджетів досліджувалось вітчизняними та закордонними науковцями та практиками: С.Г.Алмазовим [1], В.П.Вишневським, О.М.Воронковою, С.В.Зенченко [2], О.П.Кириленко, І.О.Луніною, П.В.Мельником, Г.Б.Поляком [3], О.О.Сунцовою та багатьма ін.

Мета роботи полягає у дослідженні особливостей формування фінансової бази місцевих органів влади, оцінці їх фінансового стану та визначенні напрямів його покращення.

Показники виконання доходної частини бюджетів Донецької області вказують на відносно стабільну ситуацію. Так, за 2010 рік до зведеного бюджету області надійшло 13918,3 млн.грн. доходів або 104,2\% до уточнених річних призначень та на 2229,5 млн.грн. або на 19,1\% більше ніж за 2009 рік. Однак, розгляд стану фінансового забезпечення видаткових зобов’язань місцевих бюджетів Донецької області дав можливість встановити, що місцеві органи влади позбавлені фінансової самостійності внаслідок посилення тенденції залежності місцевих бюджетів від фінансової допомоги держави. Так, міжбюджетні трансферти в місцевих бюджетах Донецької області складають в середньому 50-70\%. Навіть у 2010 р. обсяг збільшення надходжень до бюджету області відбувся в основному за рахунок збільшення трансфертів з держбюджету на 25,3\% проти 2009 року.

Забезпечення сталого соціально-економічного розвитку на місцевому рівні, підвищення якості надання послуг населенню обумовлюється фінансовим станом місцевих бюджетів, що призводить до необхідності визначення типу фінансової стійкості та рівня незалежності місцевого бюджету від державного. З цією метою використовуючи методику визначення фінансового стану бюджету, що запропонована російським академіком Поляком Г.Б. [3] та набула подальшого розвитку у працях Алмазова С.Г. [1], але з урахуванням українських реалій були здійснені відповідні розрахунки, що характеризують бюджетний потенціал АТО Донецької області та тип їх фінансової стійкості.

Розрахункові дані свідчать про те, що «абсолютно стійкий» тип фінансової стійкості має лише м.Донецьк, «нестійкий» - міста Кіровське, Шахтарськ, Сніжне, Першотравневий, Тельманівський, Новоазовський, Шахтарський райони; м.Селідове має «кризовий» стан. Бюджети всіх інших міст та районів можна віднести до «нормального» типу фінансової стійкості.

Зростання міжбюджетних трансфертів в структурі доходів поряд із скороченням податкових платежів як в абсолютному, так і у відносному вимірі, про що свідчать показники виконання місцевих бюджетів Донецької області, вказує на можливість зниження типу фінансової стійкості бюджетів та зростання залежності від фінансування з державного бюджету. Якщо у подальшому така ситуація буде зберігатися або мати тенденцію до зростання, практично всі міста та райони ризикують змінити «нормальний» фінансовий стан на «нестійкий» або «кризовий».

Основні рекомендації, які, на наш погляд, покращили б ситуацію з наповненням доходів місцевих бюджетів та їх фінансовим станом, стосуються, перш за все, посилення роботи з платниками податків як фундаменту доходної бази бюджету, розширення неподаткових джерел доходів. Також, назріло питання щодо проведення реформи системи міжбюджетних відносин: зміни або поєднання перерозподілу доходів з можливістю конкурувати АТО виходячи з власних значних переваг, що відповідає ідеї «конкуруючого» федералізму, а не федералізму «співробітництва» [4].

На наш погляд, втілення даних рекомендацій у діяльність місцевих органів влади дозволить їм покращити фінансовий стан місцевих бюджетів й відповідно соціально-економічне становище підлеглої території, а також підвищити рівень життя населення.

Література

Алмазов, С.Г. Управление финансовой устойчивостью местных бюджетов/ С.Г.Алмазов // Сборник научных трудов СевКавГТУ. Серия «Экономика», 2006, № 4 [Электронный ресурс]. – Режим доступа: https://www/ncstu.ru

Зенченко, С.В. Анализ методов оценки финансового потенциала региона / С.В.Зенченко // Сборник научных трудов СевКавГТУ. Серия «Экономика», 2008, № 8 [Электронный ресурс]. – Режим доступа: https://www/ncstu.ru

Поляк Г.Б. Бюджетная система России. – М.: ЮНИТИ ДАНА, 2000. – 550 с.

Балтина А.М., Волохина В.А. Межбюджетные отношения в регионе: модели организации и регулирования: Монография. – Оренбург: ОГУ, 2004. – 197 с.

УДК 336.132.11

Джаферова Л.Р., к.е.н.

Кримський економічний інститут ДВНЗ „Київський національний економічний університет ім. Вадима Гетьмана”, м.Сімферополь

Lali22.81@mail.ru

ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД ФІНАНСОВОГО ВИРІВНЮВАННЯ, ЯК ІНСТРУМЕНТ СТВОРЕННЯ ЕФЕКТИВНОЇ СИСТЕМИ МІСЦЕВИХ ФІНАНСІВ

Фінансове вирівнювання адміністративно-територіальних одиниць, що мають різний потенціал, з метою однакового надання гарантованих державою соціальних, адміністративних і інших послуг населенню забезпечується завдяки завданням бюджетного регулювання і саме «взаємовідносини між центральними та місцевими органами влади у процесі формування відповідних бюджетів безпосередньо віддзеркалюють наскільки правовою, цивілізованою є країна у виконанні конституційних зобов'язань» [1, с. 3].

Важливу роль при оцінюванні міри бюджетної децентралізації грає оцінка рівня залежності місцевих бюджетів від регулюючих доходів (трансфертів). У країнах з перехідною економікою процеси децентралізації супроводжуються певним підвищенням рівня податкової автономії територіальних одиниць, проте в структурі доходів місцевих бюджетів зберігається значна доля регулюючих доходів. Досвід європейських країн, що пройшли трансформаційний період, свідчить про те, що в середньому доля міжбюджетних трансфертів у структурі доходів місцевих бюджетів в період становлення інститутів ринкової економіки складає в середньому близько 27 \%.

У зарубіжних країнах існують механізми фінансового вирівнювання, що свідчить про наявність у них інституції по фінансовому вирівнюванню, яка набуває форми спеціального Фонду. У більшості випадків він формується за рахунок відрахувань частини податку на додану вартість (ПДВ).

У Німеччині доля земель в розподілі ПДВ складає 44 \%, на долю федерації доводиться відповідно до 56 \%. Надходження цього податку є не лише основою для вертикального вирівнювання: за рахунок 75\% отриманого ПДВ землі можуть самостійно здійснювати вирівнювання усередині своєї території пропорційно чисельності населення і демографічної ситуації, останні 25\% зараховуються до Фонду фінансового вирівнювання земель і служать додатковим джерелом субсидій.

В основі фінансового вирівнювання Німеччини лежить механізм згладжування податкових надходжень на душу населення. Тобто, якщо землі мають надлишок фінансових ресурсів від 100-102\% від середнього рівня, то цей надлишок залишається у складі доходів відповідного місцевого бюджету. Якщо надлишок більше 102-110\%, то 70\% ресурсів, які перевищують середній рівень, підлягають відрахуванню. В основі таких міжбюджетних стосунків обов'язково передбачається інструмент, який би зацікавлював місцеву владу в нарощуванні надлишку: та частина перевищення, яка залишається у розпорядженні місцевих бюджетів.

В Україні в якості основи розрахунків міжбюджетних трансфертів являється не податкоспроможність на душу населення, а факт перевищення або не перевищення долі закріплених за місцевими бюджетами доходів над відповідними закріпленими витратами.

У Франції також існує своя інституція по компенсації ПДВ – «Глобальна децентралізована дотація і субсидія на компенсацію ПДВ». Сама дотація складається з трьох частин: базова дотація, дотація вирівнювання і компенсаційна дотація. Остання викликає певний інтерес, оскільки вона пов'язана з інвестиційною діяльністю комун. Засоби цього фонду спрямовуються на фінансування витрат розвитку.

Система вирівнювання у Франції також привертає увагу тим, що в основі формули вирівнювання лежать чотири чинники – кліматичні умови, щільність населення, вікова структура населення і соціальна структура населення. Вимір даних змінних здійснюється на базі встановленого критерію, зведеного в єдиний структурний індекс [2].

В Україні питома вага трансфертів в прибутках місцевих бюджетів має постійну тенденцію до росту: в 1999 р. складав 18,3 \%, в 2002 р. – 31,2 \%, в 2005 р. – 43,5 \%, до 2006 р. – 44,3 \%.

Сам механізм розрахунку міжбюджетних трансфертів не просто не стимулює процес нарощування податкового потенціалу регіонів, він всіляко сприяє тому, щоб місцеві бюджети багато в чому розраховували тільки на трансферти. Це досягається за рахунок наступних інструментів:

1. Існує варіант того, що в ході розрахунків місцеві бюджети можуть самі передавати трансферти до Державного бюджету, якщо величина закріплених податків і зборів буде більше величини відповідних закріплених витрат. Природно, що місцеві органи влади в умовах фінансування значної долі загальнодержавних витрат, прагнутимуть отримати трансферти, чим їх передавати.

2. Структура закріплених податків і зборів представлена найвагомішими джерелами. Згідно з вимогами Бюджетного кодексу, величина цих прибуткових джерел фінансує делеговані державні витрати. Виникає ситуація, в якій місцевим органам влади стає все одно за рахунок яких джерел здійснювати їх фінансування: або за рахунок трансфертів, або за рахунок закріплених доходів.

Говорячи про бюджетну децентралізацію окремих адміністративно-територіальних одиниць, важливо розуміти, що сам по собі процес децентралізації не дозволить оцінити ефективність управління фінансовими ресурсами, оскільки ріст податкової автономії місцевих бюджетів ще не гарантує стабільний соціально-економічний розвиток регіонів.

Література

1. Огонь Ц.Г. Доходи місцевих бюджетів та напрями їх реструктуризації / Ц.Г. Огонь // Фінанси України. – 2006. – № 5.  – С. 3–11.

2. Миргородська Л.О. Фінансові системи зарубіжних країн: навч. посібник/ Л.О.Миргородська – Київ: Центр навчальної літератури, 2003. – 240 с.

УДК 336.01