Смоленюк р.п., к.е.н., доцент, завідувач кафедри фінансів

ПВНЗ «Хмельницький економічний університет»

ЕФЕКТИВНІСТЬ УПРАВЛІННЯ РИЗИКАМИ В СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОМУ ВИРОБНИЦТВІ

Сільське господарство, як і будь-яка інша галузь економіки, має свої особливості, які зумовлюють певну специфіку у прояві ризиків. В той час, коли природні сили в будь-якій іншій галузі розглядаються лише з точки зору стихійного лиха і завдання збитків, то сільське господарство є винятком. Враховуючи, що в рослинництві сонячна енергія та волога є факторами впливу на результат господарювання, їх дія може приносити не тільки збитки, а й дохід. Інша особливість сільського господарства, яка підвищує рівень ризику - тривалий період виробництва. Рішення щодо виробництва приймаються за рік, а то й більше до моменту реалізації. За цей час ринкова ситуація може значно змінитися в несприятливий для господарства бік. Важлива особливість сільського господарства порівняно з промисловістю виявляються в тому, що обсяги виробництва змінюються за однакових обсягів використання ресурсів. Якщо на промисловому підприємстві точно відомо, що з однієї тонни металу вийде, скажімо, певна кількість гайок, то в аграрних підприємствах при використанні однієї тони мінеральних добрив не можна бути точно впевненим в кількості майбутнього урожаю. Технологічний процес в аграрному секторі жорстко обмежений в часових рамках. Фінансовий ризик в сільському господарстві має досить високий рівень в зв`язку з тим, що сучасні аграрні підприємства достатньо капіталоємні. Значна частина дорогих основних засобів використовується протягом року короткий термін, є вузькоспеціалізованою, має великий строк окупності, при цьому виникає потреба в залученні додаткових фінансових ресурсів. Ще одна особливість сільського господарства, яка підвищує рівень фінансового ризику – сезонність виробництва. В зв’язку з цим виникає потреба в сезонних кредитах, обсяг яких практично не зменшується з року в рік, навіть при простому відтворенні.

Вищенаведені приклади свідчать, що сільськогосподарське виробництво є високоризиковою галуззю економіки і з точки зору інвестування. Одночасно з цим можна виділити ще одну особливість сільського господарства порівняно з іншими галузями: високий рівень ризику за низької норми прибутку. Чим більший рівень ризику, тим більший має бути сподіваний прибуток, бо в іншому випадку зникає стимул для вкладання грошей у ризиковану справу. Вважаємо, що в загальних рисах процес управління ризиком може бути представлений наступним чином. Для прийняття рішень з врахуванням ризику спочатку потрібно ідентифікувати ризики та дати їм кількісну оцінку. Після цього встановлюють допустимий рівень ризику з врахуванням фінансового стану підприємства. Скрутне фінансове становище спонукає до прийняття рішень з низьким рівнем ризику, тому що навіть невеликі збитки загрожують існуванню підприємства як юридичної особи.

Вважаємо, що управління ризиком включає наступні стадії:

- ідентифікація ризиків (якісний аналіз);

- кількісний аналіз;

- встановлення допустимого рівня ризику;

Управління ризиком, яке поділяється на елементи - уникнення ризику, контроль ризику, передачу ризику та самофінансування. Контроль ризику – містить мінімізацію ризиків та строкові угоди, передача ризику – страхування та строкові угоди [3, с.28].

Завдання управління ризиком - звести можливий вплив несприятливих факторів до прийнятного рівня, використовуючи такі інструменти управління ризиком як уникнення ризику, контроль ризику, передача ризику, самофінансування ризику. Переважно, управлінські рішення в сільському господарстві приймаються практично без врахування ризику. Причин такого становища є декілька.

По-перше, це відсутність відповідних навичок у керівників підприємств. В програмах вузів питання ризику почали вводитися відносно недавно, відповідної широкої перепідготовки або підвищення кваліфікації практично не проводиться, а для вивчення цього питання самостійно практично відсутня навчально-методична література стосовно сільського господарства.

По-друге, в умовах економічної кризи в країні в сільськогосподарських підприємствах практично відсутнє стратегічне планування, керівники вимушені займатися питаннями лише сьогоднішнього дня.

По-третє, врахування ризику при прийнятті рішень вимагає наявності великої кількості інформації, яка мала б бути загальнодоступною, але в Україні її отримати дуже важко і вона відносно дорого коштує [2, с.117].

Рішення в агропромисловому виробництві приймаються у різних обставинах по відношенню до ризику. Ці умови можна класифікувати як умови визначеності, ризику та невизначеності ситуації, виходячи з наступного поділу інформації: повна, достовірна інформація; неповна інформація чи така, що швидко змінюється; повна невизначеність[1, с.154].

Визначеність у даному випадку означає, що кожне рішення однозначно призводить до єдино можливого результату. Невизначеність, що є більш реалістичним передбаченням, означає можливість здійснення кількох варіантів із різною ймовірністю. З огляду на вищезазначене, при прийнятті раціональних управлінських рішень в агропромисловому виробництві завжди необхідно враховувати фактор ризику.

Література

Вітлінський В.В. Аналіз, моделювання та управління економічним ризиком В.В. Вітлінський, П.І. Верченко. - К.: КНЕУ, 2000. - 292 с.

Ілляшенко С.М. Економічний ризик: Навчальний посібник. - 2-ге  вид., до перероб. / Ілляшенко С.М. - К. : Центр навчальної літератури, 2004. - 220 с.

Миндин А.С. Экономический риск в сельском хозяйстве / А.С. Миндин, Г.Л.Юсупова. М.: [б. и.], 2004. - 191 с.

УДК 336.748.4