Микова м.с., аспірант

Харківський національний університет ім. В.Н.Каразіна

Marina_mykova@mail.ru

СТАН РИНКУ БАНКІВСЬКОГО ІНВЕСТИЦІЙНОГО КРЕДИТУВАННЯ В УКРАЇНІ ТА ЙОГО ОСНОВНІ ТЕНДЕНЦІЇ

На сьогодні, структура запозичень, що сформувалась на грошово-кредитному ринку України, характеризується превалюванням банківських кредитів, як джерела залучення інвестиційного ресурсу юридичними особами. Саме тому особливої ваги набуває дослідження ринку банківського інвестиційного кредитування в Україні та його основних тенденцій.

Актуальність даної теми зумовила появу значної кількості праць, серед яких найгрунтовнішими є дослідження І.А.Бланка, Б.В.Губського, Б.Л.Луціва, Т.В.Майорової тощо. Разом з тим, виявлення основних тенденцій та перспектив розвиту банківського інвестиційного кредитування реального сектору економіки потребує подальшого наукового вивчення. Дослідження цієї теми відкриває можливості поглиблення теоретичних пошуків щодо побудови ефективного механізму сталого економічного розвитку.

За даними Держкомстату України, у розрізі джерел фінансування капітальних інвестицій суб’єктів господарювання у 2009 році частка державного бюджету складає 4,3\% (2008 рік - 5,7\%), місцевих бюджетів - 3,1\% (2008 рік - 4,6\%), власних коштів підприємств - 66,1\% (2008 рік - 59,3\%), кредитів банків та інших позик - 13,3\% (2008 рік - 15,8\%). Частка іноземних позик зросла до 4,2\% проти 3\% за 2008 рік, тоді як частка інвестиційних фондів в загальному обсязі вкладень в основний капітал скоротилася з 2,1\% у 2008 році до 1,4\% [0]. На думку автора, існує низка факторів, які обумовлюють превалювання участі банківських установ в кредитуванні реального сектору економіки порівняно з іншими фінансово-кредитними установами:

- зацікавленість банківських установ в динамічному розвитку підприємств реального сектору економіки та стабільному економічному середовищі в цілому;

- банки є універсальними фінансовими організаціями, які надають максимальну кількість послуг в інвестиційній сфері;

- банки мають достатню інформацію для оцінки реального фінансового стану клієнта, володіють інформацією для управління його фінансовими потоками, завдяки чому можуть контролювати та регулювати його діяльність;

- банки мають і використовують змішаний за джерелами капітал.

Станом на 01.01.2010 р. в Державному реєстрі банків України зареєстровано 182 банківські установи, які мають ліцензію на здійснення банківських операцій, серед них – 51 установа з іноземним капіталом. Таким чином, Україні властива деконцентрація банківського капіталу у протиріччя світовій тенденції його концентрації: в США в останні роки кількість банків скоротилась з 15 до 10 тисяч, в Японії, Китаї, Індії діє 4-5 великих банків. Відношення статутного капіталу банківської системи України до внутрішнього валового продукту за результатом 2009 року не перевищує 6,5\% [0]. В той же час, у країнах, які розвиваються, цей показник перевищує 40 \%, а в країнах із розвинутою економікою – 80 \% і більше [0].

Вітчизняні вчені-економісти вважають, що для банківської системи України найсуттєвішим фактором, який затримує розвиток інвестиційного кредитування юридичних осіб залишається нестача відповідного за обсягом та терміном інвестиційного ресурсу[0, 0, 0, 0]. Серед інших суттєвих факторів виділяють:

- підвищена фінансова нестабільність суб’єктів реального сектору економіки та пов’язані з цим високі ризики інвестиційних вкладень;

- відсутність механізму паралельних заходів щодо стимулювання споживчого попиту та зниження тиску на бізнес;

- відсутність відповідної законодавчої бази, яка б забезпечувала захист інтересів приватного сектора;

- недостатній рівень державного управління, тобто, управлінські здібності державного сектора мають бути покращені, що є необхідною умовою для ефективної реалізації проектів;

- інфляційні очікування та відсутність можливостей чіткого прогнозування норми прибутку, тощо.

Таким чином, активізація банківського інвестиційного кредитування юридичних осіб передбачає усунення негативного впливу низки чинників, що унеможливлюється без адміністративного впливу органів державної влади, який повинен рухатися в напрямку створення умов для залучення в інвестиційний процес потужних світових експортерів капіталу, репатріації вітчизняного капіталу та запобігання надмірній економічної залежності від світових фінансово-кредитних ринків.

Література

https://www.ukrstat.gov.ua

Бюлетень НБУ. – 2010. - №2.-187 с.

Валенцева Н.И. Современные банковские технологии: теор. основы и практика / Н.И.Валенцева // Деньги и кредит. - 2004. - N 10. - С.50-61.

Міщенко В.І. Шляхи подолання фінансово-економічної кризи в Україні / В.І.Міщенко //Вісник Національного банку України. – 2009. – № 2. – С. 2-7.

Кравченко В.В. Економічний механізм підвищення ефективності функціонування виробничого капіталу в промисловості: Автореф. дисертації на здобуття наукового ступеня канд. екон. наук: 08.00.03 // Інститут регіональних досліджень НАН України. – Л., 2008. – 19 с.

Колодізєв О.М. Ресурсна база банківського кредитування / О.М.Колодізєв //Вісник Української академії банківської справи. – 2007. – № 1(22). – С.65-75.

Пересада А.А., Майорова Т.В. Інвестиційне кредитування: Навч. посібник. – К.: КНЭУ, 2002.-271 с.

УДК 316.422