Андреєнко н.в.

Полтавський інститут економіки і права

andreenko.nelya@yandex.ru

ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ СТРАТЕГІЇ РОЗВИТКУ ПЕРЕРОБНИХ ПІДПРИЄМСТВ УКРАЇНИ

У сучасних умовах ринкових відносин перед переробними підприємствами постало завдання не тільки виживання, а й забезпечення безперервного розвитку та нарощування свого потенціалу. Досягнення поставленої мети можливо лише при стратегічному підході до управління діяльністю переробних підприємств. Проблеми формування стратегії розвитку підприємств, що здійснюють свою діяльність на спеціалізованих ринках, є актуальними у період активного становлення і розвитку національного ринку.

У тлумаченні поняття «стратегія» зафіксовані основні його змістовні значення: набір правил для прийняття рішень (І.Ансофф); дії, модель дій, програма дій (Б.Карлофф, В.А.Васильченко, Т.І.Ткаченко, В.Ф.Оберемчук, М.Портер; детальний всебічний комплексний план (М.Мескон, М.Альберт, Ф.Хедоурі, Р.А.Фатхутдінов, А.Стрікленд, А.Томпсон); комплекс прийнятих рішень (П.С.Дойль); система установок і заходів (Н.В.Шеховцева); довгостроковий якісно визначений курс, напрям розвитку організації (О.С.Віханський, З.Е.Шершньова, С.В.Оборська, В.А.Бєлошапка, Г.В.Загорний); набір напрямів діяльності (А.Наливайко); функціональний засіб (В.Колпаков); координуючий фактор (Н.В.Куденко).

Окрім основного значення «стратегія» передбачає застосування інструментів для реалізації та отримання результату.

З метою реалізації стратегії застосовують обрані напрями та управління ресурсами підприємства.

Результатом реалізації, на думку науковців, є: досягнення цілей (А.Д. Чандлер, А. Стрікленд, А. Томпсон, М. Мескон, М. Альберт, Ф. Хедоурі, О.С. Віханський, Р.А. Фатхутдінов, В. Колпаков, Н.В. Куденко, В.А. Васильченко, Т.І. Ткаченко, І.А.Бланк); оптимізація довгострокової норми прибутку, зміцнення позицій підприємства, задоволення потреб клієнтів, максимальна віддача від капіталовкладень або зміцнення довгострокових конкурентних переваг на цільових ринках (І. Ансофф, М. Портер, П.С. Дойль, Н.В. Шеховцева, А. Наливайко); розвиток організації (З.Е. Шершньова, С.В. Оборська, В.Ф. Оберемчук, В.А.Бєлошапка, Г.В. Загорний).

У формулюванні «досягнення цілей» відображений процес розвитку підприємства, інші названі авторами категорії «оптимізація», «зміцнення позицій», «задоволення потреб» та ін. є характеристиками процесу. Таким чином, автор переконаний, що результатом реалізації стратегії підприємства є його розвиток.

Стратегія розвитку переробних підприємств розробляється на основі вивчення зовнішнього оточення і можливих внутрішніх перспектив його діяльності з урахуванням непередбачених ринкових обставин. Вона полягає у встановленні довгострокової орієнтації підприємства на будь-який вид виробничої діяльності і завоювання відповідного положення як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринку. При цьому, уточнюються стратегічні питання, пов'язані з вибором продукції, що перероблюється, обслуговуванням споживачів, застосовуванням виробничих процесів, використовуванням всіх видів ресурсів, а також формуванням загальної лінії поведінки на ринку з урахуванням своїх можливостей і сил конкурентів.

В ході планування діяльності переробних підприємств враховуються можливі стратегії розвитку наступних ринкових послуг: вихід на ринок з новим продуктом, залучення нових постачальників і споживачів товарів, розширення або припинення виробництва та продажу одного виду, асортименту чи номенклатури колишніх товарів.

Таким чином, стратегія розвитку покликана забезпечити необхідне економічне зростання і бажаний рівень розвитку переробних підприємств на майбутній довгостроковий період. Необхідний рівень розвитку підприємства залежить від характеру впливу на нього окремих стейхолдерів - його основних елементів - і всієї держави - цілої системи, частиною якої виступає дане підприємство [1, с.56 ].

На нашу думку, діяльність підприємства переробної промисловості завжди повинна бути спрямованою на його розвиток. Якщо підприємство перебуває за своїм життєвим циклом на стадії старіння, тоді головною метою буде зберігання позицій та забезпечення стабільності господарської діяльності, тобто, може бути намічена стратегія без помітного росту.

Отже, стратегія розвитку переробного підприємства може бути визначена як довгостроковий план, який містить комплекс рішень щодо вибору напряму розвитку підприємства, визначення його основних цілей, а також моделі дій щодо формування та ефективного використання його потенціалу і дає можливість створення сприятливих внутрішніх та зовнішніх умов для успішного проходження основних стадій розвитку.

Виживання та функціонування переробних підприємств неможливе без визначення напрямів розвитку та запровадження стратегічного управління, яке покликане забезпечувати підвищення ступеня ефективності їхньої діяльності. Тому потребує розробки стратегії розвитку підприємств переробної промисловості на довгострокову перспективу. Ще й буде підґрунтям для розробки науково-обгрунтованої стратегії розвитку підприємств.

Література

Василенко В.О., Ткаченко Т.І. Стратегічне управління: Навч. посібник. – К.: ЦУЛ, 2006. – 396 с., с. 56

Мельник Л.Г. Фундаментальные основы развития – Сумы.: ИТД "Университетская книга", 2003. – 288 с.,с. 19-23

Шишкіна І.М. Теоретичні передумови з’ясування сутності стратегії розвитку Сьома Всеукраїнська науково-практична інтернет-конференція „Україна наукова” [Електронний ресурс]. – Режим доступу -  https://intkonf.org/shishkina-im-teoretichni-peredumovi-zyasuvannya-sutnosti-strategiyi-rozvitku/

УДК 338.432