Збірка доповідей учасників Міжнародної науково-практичної конференції «Фінансово-кредитний механізм в соціально-економічному розвитку країни» - Збірка

Скриньковський р.м.,

Національний університет “Львівська політехніка”

skrynkovskyy@voliacable.com

ВПЛИВ ТРАНСФОРМАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ ІНВЕСТУВАННЯ В УКРАЇНІ ЗА 1991-2000 РР. НА СУЧАСНИЙ СТАН ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ПРИВАБЛИВОСТІ МАШИНОБУДІВНИХ ПІДПРИЄМСТВ

 

Провідною та найважливішою галуззю матеріального виробництва України виступає машинобудування. В економічно розвинутих країнах світу (США, Японія, Німеччина та ін.) у структурі промисловості на машинобудівний комплекс припадає від 40 до 50\% вартості виробленої промислової продукції [1, с. 5]. Це пов’язано з тим, що машинобудівні підприємства: 1) забезпечують технічне переоснащення всіх ланок народного господарства; 2) володіють найпотужнішим потенціалом промисловості, що реалізує досягнення науково-технічного прогресу (НТП).

Так, машинобудування України було створено в основному за період радянської влади, що формувалось у складі радянського військово-промислового комплексу як складні взаємопов’язані та багатопрофільні виробництва. Сьогодні близько 80\% машинобудівних підприємств України практично не працює. Це пов’язано з тим, що після розпаду Радянського Союзу вони не змогли переорієнтувати своє виробництво на продукцію для галузей соціальної сфери [2, с. 311].

Таким чином, виходячи з особливостей та важливих аспектів розвитку машинобудівних підприємств з врахуванням окресленої проблеми, основним завдання дослідження виступає аналізування впливу трансформаційних процесів інвестування в Україні за 1991–2000 рр. на сучасний стан інвестиційної привабливості (ІП) машинобудівних підприємств. Розгляд даного питання необхідний для кращого розуміння основних особливостей розвитку інвестиційного ринку в Україні для виявлення реальної ситуації, що виникла в машинобудівному комплексі.

Так, у 90-ті рр. в Україні поступово формується інвестиційний ринок, найважливішими сегментами якого стали ринок інвестицій в основний капітал (капітальних вкладень) та фондовий ринок [3, с. 55]. Важливою ознакою ринку інвестицій в основний капітал виступає тісний зв’язок із загальною фінансово-економічною ситуацією в Україні. Виходячи з цього, для нього цей період був неоднозначним, оскільки негаразди соціально-економічних змін нашої економіки зумовили численні проблеми. Наприклад, якщо протягом 1991–1997 рр. було постійне скорочення обсягів інвестування (у 1997 р. – становили 20,9 \% від рівня 1990 р., або 11,4 млрд. грн.), то з 1998 р. в Україні спостерігається поступове підвищення інвестиційної активності (обсяги інвестицій збільшились на 21,9 \% і становили 14,0 млрд. грн. у 2000 р.) [3,с. 55].

Одним із наслідків цих процесів було посилення територіальної диференціації у розміщенні інвестицій на користь індустріально розвинутих регіонів – Донбас, Київ та Промислове Придніпров’я, питома вага яких протягом 1991–2000 рр. зросла з 46,8 \% до 62,6 \% [3, с. 55].

Зазначені тенденції у динаміці валових показників інвестицій в основний капітал супроводжувалися активними змінами у їх структурі. Великі зрушення відбулися у структурі інвестицій за джерелами фінансування, а саме: 1) знизилася питома вага централізованих державних інвестицій з 27,0 \% до 5,1 \%; 2) збільшилася частка інвестицій за рахунок власних коштів підприємств. Це явище було найбільш характерним для індустріально розвинутих областей (Запорізької, Полтавської, Донецької, Дніпропетровської та ін.) [3, с. 55].

Що стосується потенційних іноземних інвесторів, то їх роль та місце в Україні були порівняно незначними. Так, у 2000 р. обсяг прямих іноземних інвестицій в нашу державу становив 583,7 млн. дол. США (протягом 1995–2000 рр. було вкладено 3865,5 млн. дол. США). Головними реципієнтами у 2000 р. серед галузей господарства України були харчова промисловість, внутрішня торгівля та машинобудування, а серед регіонів – Київська (разом з м. Києвом), Полтавська, Запорізька, Одеська, Дніпропетровська, Донецька області та Автономна Республіка Крим [3, с. 55, 73].

Слід зазначити також, що протягом 1990–2000 рр. відбувалися активні трансформаційні процеси у галузевій структурі інвестицій в основний капітал [3, с. 55, 69]. За цей період загальне співвідношення обсягів інвестування у виробничу та невиробничу сфери практично не змінилося, хоча зміни частки виробничих галузей дуже великі. Так, за рахунок різкого  зменшення питомої ваги інвестицій у сільське господарство (з 21,3\% до 3,6\%) відбулося відносне збільшення частки промисловості та транспорту і зв’язку [3, с. 55, 69].

До суттєвих особливостей структури інвестицій в основний капітал в Україні в цей період слід віднести підвищення частки робіт по технічному переоснащенню та реконструкції діючих підприємств [3, с. 55, 68]. Зазначивши позитивність цього явища, слід звернути особливу увагу на дуже великі територіальні відміни цієї питомої ваги (від 70 – 80 \% у індустріально розвинутих областях до 20 – 30 \% у ряді інших) [3, с. 55], що в значній мірі викликало диспропорції у рівні господарського розвитку України у 2010 р.

Похідним від процесів масової приватизації, що пройшла в Україні у 1992–1998 рр., виступає фактично другий важливий сегмент інвестиційного ринку – фондовий ринок [3, с. 56]. Незважаючи на певний прогрес, у розвитку фондовому ринку існують ряд проблем, зумовлених територіальною диференціацією емісійної діяльності, задовільною структурою та рівнем інвестиційної інфраструктури в цілому. Це досить суттєво вплинуло на формування та розвиток регіональних інвестиційних ринків. Так, у 2000 р. за ступенем розвинутості умовно повноцінними можна назвати інвестиційні ринки лише Київської, Дніпропетровської та Донецької областей [3,с.56,76–77].

Таким чином, після проголошення акту незалежності та здобуття повноцінної державності, Україна зіткнулася з проблемами економічної кризи та спаду інвестиційної активності. Головною проблемою стало і те, що галузевий розподіл інвестицій не сприяв становленню інноваційної моделі розвитку промисловості. Все це, погоджуючись з думкою Демків Я.В. [4], зумовило значний технологічний розрив між продукцією машинобудування вітчизняних та іноземних підприємств (напр.: якщо за кордоном росте виробництво продукції 6-го технологічного укладу, то в Україні обсяги виробництва товарів 5-го технологічного укладу складають менше 5 \%).

Основним способом подолання зазначених негативних факторів, враховуючи думку Момота Т.А. та ін. [5, с. 73], виступає підвищення інноваційної активності шляхом впровадження нових технологічних процесів і/або освоєння виробництва нових видів продукції. Науковці [5, с. 73] зазначають, що саме висока потенційна доходність впровадження новітніх розробок та прогресивних технологій у виробничому процесі та реалізації продукції є свідченням ІП підприємства. Виходячи з цього, сьогодні для вирішення зазначеної проблеми потрібна: 1) державна підтримка; 2) розвиток сучасних організаційних моделей в системі “наука-банки-промисловість” [6, с. 239]. Поряд з тим, інвестиції у інновації є гарантією конкурентоздатності виробництва машинобудівного підприємства та підвищення його ІП. Інноваційний процес не можливий без інвестиційних ресурсів, а залучення інвестицій без інновацій не містить ознак економічного змісту [7, с. 427].

Машинобудівний комплекс України, незважаючи на його нинішній кризовий стан, виступає основною передумовою, головним рушієм зростання економічної могутності нашої держави та провідним чинником, що визначає розвиток міст і регіонів.

Література:

Дідик А.М. Управління витратами у машинобудівних корпораціях: Автореф. дис. … канд. екон. наук: 08.00.04 “Економіка та управління підприємствами” / А.М. Дідик / Нац. ун-т “Львівська політехніка”. – Львів, 2008. – 21 с.

Заблоцький Б.Ф. Регіональна економіка: [навч. посіб.] / Б.Ф. Заблоцький.  – Львів: “Новий світ – 2000”, 2008. – 546 с.

Україна. Промисловість та інвестиційна діяльність: атлас / Наук. ред. член-кореспондент НАН України Руденко Л. – К.: Ін-т географії НАН України, Держ. науково-виробниче підприємство “Картографія”, 2003. – 80 с.

Демків Я.В. Підвищення ефективності управління ростом підприємств машинобудівного комплексу / Я.В. Демків // Тезисы докл. VI Междун. науч.-практич. конф. [“Актуальные проблемы управления бизнесом, предприятиями и проектами”]. – Харьков: Нац. аэрокосм. ун-т им. Н.Е. Жуковского “Харьков. авиац. ин-т”, 2008. – С. 74.

Момот Т.В. Інвестиційна привабливість підприємства: удосконалення методики оцінки / Т.В. Момот, Ю.О. Тараруєв, І.Г. Чалий, Г.Г. Фірсов // Научно-технический сборник. – 2007. – № 62. – С. 71 – 75.

Стратегія розвитку Львівської області до 2015 року. Моніторинг за 2006 рік. – Львів: Головне управління статистики у Львівській області, 2007. – Вип. 4: Економіка. Суспільство. Середовище. – 286 с.

Савицька Г.В. Економічний аналіз діяльності підприємства: [навч. посіб.] / Г.В. Савицька. – [3-тє вид., випр. і доп.]. – К.: Знання, 2007. – 668 с. – (Вища освіта ХХІ ст.).

 

УДК 338.43:330.341.1