Балацький Є.о., к.е.н., доцент

ДВНЗ «Українська академія банківської справи Національного банку України», м.Суми

kozmenko@academy.sumy.ua

Теоретико-методологічні засади ФОРМУВАННЯ СТРАТЕГІЇ соціально-економічного розвитку міста

На сучасному етапі розвитку ринкових відносин проблема соціально-економічного розвитку займає визначальне місце в загальній стратегії розвитку держави. При цьому, центром основних перетворень виступає саме регіональний рівень на чолі з місцевими органами влади, які фактично несуть відповідальність за економічну ситуацію в державі. На сьогодні існує низка проблем в сфері місцевого самоврядування, які в сумі впливають на макроекономічне становище країни. А саме, необхідно розробити методологічні засади стратегії міського розвитку, вирішити проблему співвідношення державної і місцевої влади та сформувати нову систему управління (включаючи відродження місцевого самоврядування).

У сучасних умовах існування людства важливою стратегічною складовою муніципального управління є соціально-економічний розвиток міста, що співіснує з адміністративно-правовим регулюванням та бюджетною (або фінансово-інвестиційною) політиками. Варто відмітити, що існує декілька точок зору до трактування науковцями сутності соціально-економічного розвитку міста. Так, Бабун Р. В. визначає, що соціально-економічний розвиток міста − цілеспрямована зміна ситуації у бік збільшення об’єму і підвищення якості муніципальних послуг, що надаються населенню [1]. Недоліком даного визначення є акцентування уваги лише на забезпеченні пропозиції муніципальних послуг певної якості, без врахування попиту на них.

Інші науковці визначають місцевий соціально-економічний розвиток як якісну зміну життя населення муніципального утворення, викликаної цілеспрямованими діями органів державної влади і органів місцевого самоврядування. При цьому відбувається зростання реальних доходів населення, пов’язаних з поліпшенням конкретних переваг і фінансових результатів діяльності усіх господарюючих суб’єктів, підвищується якість життя, збільшується кількість і розширюється асортимент благ і послуг, що надаються на території міста, поліпшується їх розподіл [2].

Поступальний та стабільний соціально-економічний прогрес території може бути досягнутий лише за умови розроблення та дотримання відповідної стратегії – довгострокової програми, яка визначає загальні цілі (напрями) економічного та  соціального розвитку та засоби їх досягнення, в тому числі ресурсне забезпечення.

Формування і реалізація стратегії місцевої економічної  політики – надзвичайно складний і відповідальний процес, без якого неможливо досягти позитивних структурних і трансформаційних змін в українському суспільстві. Процес формування і реалізації стратегії місцевої економічної політики полягає у визначенні стратегічної мети та розробці заходів щодо забезпечення її досягнення. При цьому важливе місце відводиться визначенню напрямів діяльності у сфері державної місцевої політики і оцінці їх пріоритетності з позиції вибору альтернативних варіантів в досягненні стратегічної мети для кожного окремо взятого міста.

Закономірним є той факт, що відсутність проведення комплексного аналізу початкових та вихідних умов соціально-економічного розвитку міста, всебічного маркетингу міста лише підсилює існуючі негативні тенденції його розвитку, поглиблює структурні диспропорції, що мають місце в економічній та соціальній сферах.

Надзвичайна складність та неоднозначність вирішення проблеми обрання стратегії, концепції, програми соціально-економічного розвитку міста пов’язана з необхідністю врахування взаємопов’язаних та взаємообумовлених факторів впливу.  Так, на етапі становлення ринкових відносин на формування та реалізацію стратегії та концепції соціально-економічного розвитку міста впливають чотири групи чинників:

економічний потенціал міста;

державна місцева політика;

– економічні відносини в місті (ринкова трансформація);

організаційно-адміністративні фактори. 

Вирішальне значення для побудови та ефективної реалізації стратегії соціально-економічного розвитку відіграє повне використання наявного економічного потенціалу міста. Врахування обсягу та структури таких складових економічного потенціалу як інвестиційний, інноваційний, виробничий та трудовий дозволить адекватно сформувати стратегічну мету, досягнення якої забезпечить задоволення потреб всіх суб’єктів соціально-економічного розвитку міста: органів місцевого самоврядування, населення, представників малого, середнього, великого бізнесу.

Таким чином, розглянутий механізм розробки та реалізації стратегії соціально-економічного розвитку міста засвідчив об’єктивну необхідність врахування особливостей наявного економічного потенціалу з метою більш повного та ефективного використання наявних ресурсів. Це, у свою чергу, є запорукою підвищення рівня життя населення міста, що і є основною стратегічною метою.

Література

 Бабун Р.В. Проблемы муниципальной экономики / Р.В.Бабун // Муниципальная экономика. – 2000. – № 2.

 Иванов Е.Г. Факторы социально-экономического развития муниципального образования как объекта управления инвестициями / Е.Г.Иванов // Муниципальная экономика. – 2004. – № 1.

УДК 336.69