Макроекономіка - Навчальний посібник (Носова О.В.)

Тема 11 розподіл національного доходу та рівень життя

1. Розподіл і перерозподіл національного доходу та формування особистих доходів.

2. Рівень життя та його показники.

3. Диференціація доходів і державне регулювання рівня доходів.

Ключові поняття:

національний доход; особисті доходи; розподіл національного доходу; соціальні доходи; перерозподіл національного доходу; трудові доходи; рівень життя; реальні доходи; якість життя; номінальні доходи; коефіцієнт Джині; крива Лоренца

 

Подпись: 11.1. Розподіл і перерозподіл національного доходу та фор¬мування особистих доходів

Ми вже знаємо, що націо­нальний доход (НД) являє собою суму доходів, які отриму­ють власники факторів вироб­ництва за їх внесок у створення ВНП. Отже, НД – це джерело, яке забезпечує функціонування і розвиток суспільства. У зв’язку з цим постійно формуються складні економіко-соціальні відносини розподілу і перерозподілу, адже щоб задовольнити потреби учасників суспільного виробництва, треба розподілити НД.

Розподіл НД – це сукупність економічних відносин, що виникають з приводу первинного привласнення доданої вартості безпосередніми учасниками суспільного виробництва. У процесі розподілу НД формуються первинні або факторні доходи (зарплата, прибуток, позичковий процент, рента). У привласненні тієї чи іншої форми доходу відбивається економічна реалізація власності на відповідний фактор виробництва.

Але існує також сфера нематеріального виробництва. Доходи її учасників формуються в результаті перерозподілу НД, під яким розуміють сукупність економічних відносин між учасниками сфери матеріального виробництва і працівниками нематеріальної сфери з приводу вторинного привласнення НД. Отже, первинні доходи не залишаються повністю в розпорядженні суб’єктів матеріального виробництва, а частково трансформуються у так звані вторинні або похідні доходи учасників нематеріальної сфери.

Механізм перерозподілу НД включає офіційні (держбюджет, ціни, соціальне страхування, благодійність) та нелегальні (кримінальні злочини) канали.

Офіційні (або легальні) канали перерозподілу НД можна представити у вигляді таких складових:

Податки ® держбюджет ® похідні доходи;

Ціни ® непрямі податки ® держбюджет ® похідні доходи;

Внески у фонди соціального страхування ® доходи непрацездатних, безробітних, пенсіонерів;

Благодійні фонди ® доходи малозабезпечених.

Нелегальні ж канали можна подати у вигляді такої послідовності складових:

Легальні доходи ® вчинення кримінальних злочинів (рекет, вимагання, хабарництво, крадіжки, шахрайство) ® нелегальні доходи ® «відмивання брудних грошей».

У результаті розподілу і перерозподілу НД в усіх груп населення утворюються особисті доходи, які можна класифікувати за різними критеріями (див. рис. 11.1). Виділяють такі основні форми доходів:

1) за характером надходжень:

економічні, одержувані на основі права власності на певний фактор виробництва;

соціальні (трансфертні платежі) надходять від держави незалежно від трудової діяльності або участі у підприємницькій діяльності (допомога по безробіттю, малозабезпеченим, пенсії, стипендії тощо);

2) за способом привласнення:

трудові – одержувані від участі у трудовій та підприємницькій діяльності (зарплата, підприємницький доход);

нетрудові – не залежать від трудових зусиль (дивіденд, процент, рента, трансфертні платежі);

3) за законністю отримання:

легальні;

кримінальні (хабар, доходи від нелегальної діяльності).

Якщо з особистого доходу вилучити особисті податки, то отримуємо використовуваний доход. Цей доход власне і є джерелом особистого споживання.

Використовуваний доход розподіляється на поточне споживання і заощадження. Перше задовольняє короткострокові потреби, друге – довгострокові. Використовуваний доход є джерелом, на підставі якого формується рівень життя населення.

Подпись: 11.2. Рівень життя 
та його показники

Рівень життя – ступінь забезпе­ченості населення необхідними для життя матеріальними та ду­ховними благами, ступінь задово­лення фізіоло­гічних, соціальних і духовних потреб. Отже, рівень життя характеризується кількістю життєвих благ, які споживач може набути на власний використовуваний доход. Цей обсяг зумовлений, насамперед, розміром доходу, а також рівнем цін, тому важливо розрізняти номінальні та реальні доходи суб’єктів господарювання.

Номінальні доходи – доходи у грошовій формі, одержані суб’єктами з різних джерел.

Реальні доходи – кількість матеріальних благ і послуг, які можна придбати на отримані номінальні доходи. Рівень реальних доходів залежить від рівня оплати праці, рівня цін на товари і послуги, розміру податків. Саме реальні, а не номінальні доходи визначають рівень життя.

Категорія «рівень життя» щільно пов’язана з іншою категорією – «якість життя». Остання характеризується станом усіх сфер життєдіяльності людини, які зумовлюють можливості реалізації її здібностей. У цьому контексті блага і послуги, що споживаються людиною і визначають рівень її життя, є тільки основою для розвитку її фізичних і духовних здібностей. Рівень життя повинен отримувати логічне завершення в якості життя, оскільки в іншому випадку поміж ними може виникнути протиріччя, коли високий рівень життя не забезпечує відповідну якість.

 

 

Рис. 11.1. Походження і форми доходів

Наприклад, у світі є країни, в яких споживання ВВП на душу населення вище, ніж у США та інших європейських державах, але саме у ці останні спрямовані основні емігра­ційні потоки, адже там високому рівню життя відповідає його висока якість.

Тому для характеристики рівня життя застосовується ціла система показників, що віддзеркалюють умови життя людей. Система показників, рекомендована ООН, містить 12 груп показників:

демографічна ситуація;

санітарно-гігієнічні умови життя;

споживання продовольчих товарів;

житлові умови;

освіта і культура;

умови праці та зайнятість;

доходи і витрати населення;

вартість життя і споживчі ціни;

наявність особистих транспортних засобів;

організація відпочинку;

соціальне забезпечення;

права людини.

Наприкінці 2002 р. Статистичний комітет СНД оголосив систему індикаторів оцінки рівня життя населення в країнах СНД. Вона містить наступні групи показників:

макроекономічні показники;

демографічні показники;

показники економічної активності населення;

показники пенсійного забезпечення населення;

доходи домогосподарств;

нерівність у розподілі доходів;

показники бідності;

особисте споживання (рівень і структура);

житлові умови населення;

соціальна напруга.

Як бачимо, в цілому показники рівня життя, що використовуються в нашій країні, збігаються з прийнятими у світовій практиці, у той же час вони враховують специфіку транзитивної економіки.

У світовій практиці також використовується укрупнений показник індекс людського розвитку, який містить три складові:

доходи на душу населення;

рівень освіти;

тривалість життя.

На жаль, Україна за цим показником з 1990 р. по 2007 р. скотилася із 45-го на 76-е місце серед 173 країн.

 

Подпись: 11.3. Диференціація доходів 
і державне регулювання 
рівня доходів

Важливою проблемою, з точки зору оцінки рівня жит­тя, є вимірювання ступеня диференціації доходів населення. Для кількісної оцінки диференціації особистих доходів використовують цілу низку показників. Найчастіше будується крива Лоренца (див. рис. 11.2).

 

100

 

 

0

 

100

 

Рис. 11.2. Крива Лоренца

 

Згідно з методикою Лоренца, загальний обсяг доходів і загальну кількість осіб, що його отримують, поділяють на рівні частки і визначають їх співвідношення. За відхиленнями кривої фактичного розподілу доходів і кривої ідеального розподілу можна визначати ступінь нерівномірності розподілу доходів.

Для характеристики розподілу доходів між групами населення введено коефіцієнт концентрації доходів населення або коефіцієнт Джині. Він обраховується на підставі кривої Лоренца як відношення площі фігури, яку утворюють бісектриса та крива Лоренца, до площі трикутника, утвореного бісектрисою, горизонтальною віссю та правою ординатою.

Величина коефіцієнта Джині коливається від 0 до 1. Чим показник коефіцієнта Джині ближчий до одиниці, тим більшою є нерівномірність розподілу доходів. Відповідно до класифікації, запропонованої для країн ОЕСР, коефіцієнт Джині характеризує:

в інтервалі 0,33–0,35 – високий ступінь нерівності;

в інтервалі 0,29–0,31 – середній;

в інтервалі 0,24–0,26 – низький;

в інтервалі 0,20–0,24 – дуже низький ступінь нерівності розподілу доходів.

В Україні за останні роки коефіцієнт Джині коливався в інтервалі 0,30–0,37.

Ще одним показником диференціації доходів є так званий децильний коефіцієнт, який обчислюється як відношення між середніми доходами 10\% найбагатшого населення і середніми доходами 10\% найменш забезпечених.

Якщо замість відношення середніх доходів взяти відношення сукупних доходів, отримаємо коефіцієнт фондів. У 2001 р. в Україні коефіцієнт фондів становив 12–15 разів.

Диференціація доходів є дуже важливим джерелом політичної та соціальної напруги в суспільстві, тому держава проводить політику регулювання доходів. Основними її заходами є наступні:

1) встановлення прожиткового мінімуму (обчислюється як вартість «споживчого кошика»);

2) встановлення мінімальної зарплати;

3) індексація доходів у разі інфляції;

 податкове регулювання доходів;

 виплата трансфертних платежів через систему соціального захисту:

державні соціальні гарантії, в тому числі пільги окремим верствам населення (безплатні освіта та медицина, пільги ветеранам, інвалідам тощо);

соціальна допомога малозабезпеченим;

соціальне страхування (за рахунок цільових внесків роботодавців, працівників, держави) – форма захисту від ризиків, пов’язаних із втратою працездатності й доходу.

 

Питання для самостійної роботи

Які існують доходи від власності, у чому полягає їх економічний зміст?

За допомогою якої графічної моделі можна наочно проілюструвати ступінь нерівності в розподілі доходів?

Що входить до системи соціального захисту населення?

Чому існує зв’язок між продуктивністю праці й рівнем заробітної плати?

Як співвідносяться «рівень життя» і «якість життя»? Якими показниками вони вимірюються?

Теми рефератів

Соціальна політика в ринковій економіці.

Основні напрямки поліпшення заробітної плати в перехідний період.

Соціальне партнерство.

Рівень і якість життя та бідність.

Стратегія подолання бідності в Україні.

Тестові завдання для самоконтролю

1. Розподіл доходів – це:

а) співвідношення між заробітною платою і прибутком;

б) процес визначення частки, пропорції кожного суб’єкта господарювання у виробленому продукті чи створеному доході;

в) сплата податків;

г) встановлення мінімальної заробітної плати.

2. Доход як економічна категорія – це:

а) заробітна плата, яку отримав робітник за певний період;

б) гроші як засіб накопичення;

в) обсяг грошових надходжень за певний період;

г) вироблені товари за певний період.

3. Залежно від суб’єктів економічних відносин виділяють доходи:

а) населення;

б) підприємства (фірми);

в) держави;

г) суспільства (національний доход).

4. Основними показниками доходів населення виступають:

а) номінальний (нарахований) доход;

б) валовий доход;

в) доход, що залишається в розпоряджені (чистий доход);

г) реальний доход.

5. Коефіціент Джині характеризує:

а) залежність між кількістю членів сім’ї та загальним рівнем їхніх доходів;

б) ступінь нерівності розподілу суспільних доходів;

в) ступінь диференціації доходів працівників різних галузей;

г) залежність між розміром доходу та рівнем споживання.

6. Номінальна заробітна плата – це:

а) грошова сума, одержана працівником за виконану роботу;

б) кількість товарів і послуг, яку працівник може придбати на свій заробіток;

в) сума доходів громадян не нижче прожиткового мінімуму;

г) заробітна плата, одержана залежно від результатів господарської діяльності.

7. Реальна заробітна плата залежить від таких трьох факторів:

а) кваліфікації працівника, кількості та якості праці;

б) величини номінальної зарплати;

в) рівня цін на товари і послуги;

г) розмірів сплачуваних податків.

8. Як називається сумарний доход, що отримують власники факторів виробництва за рік:

а) валовий національний доход;

б) валовий внутрішній продукт;

в) доход, що залишається у власному розпорядженні;

г) особисті доходи громадян.

9. Причинами диференціації заробітної плати виступають:

а) соціальний захист населення;

б) неоднорідність працівників за здібностями;

в) наявність різних видів робіт за умовами праці і привабливістю;

г) недосконала конкуренція (монополізм) на ринках праці.

10. Яким визначенням відповідають поняття (визначте у порядку черговості): 1) рівень життя; 2) оптимальний (раціональний) споживчий бюджет; 3) прожитковий мінімум; 4) бідність:

а) обсяг життєвих засобів, розрахованих на підставі норм і нормативів споживання, що задовольняють раціональні потреби людей;

б) досягнутий ступінь задоволення матеріальних і духовних потреб людини;

в) стан, за якого внаслідок нестачі коштів не забезпечується нормальний рівень життєдіяльності;

г) вартість набору товарів і послуг, розрахована за нормами і нормативами споживання, для забезпеченості населення першочерговими життєвими засобами.

Література до теми

Башнянин Г.І., Лазур П.Ю., Медведєв В.С. Політична економія: Підручник для студентів вузів. – К.: Ніка–Центр; Ельга, 2000.

Економічна енциклопедія: У 3–х т. – К.: ВЦ „Академія», 2000, 2001.

Крупка М.І., Островерх П.І., Реверчук С.К. Основи економічної теорії: Підручник. – К.: Атіка, 2001.

Політична економія: Навч. посібник / За ред. К.Т. Кривенка. – К: КНЕУ, 2001.

Основи економічної теорії: Навч. посібник / За ред. В.О. Білика, П.Т. Саблука. – К.: Інститут аграрної економіки, 1999.

Основи економічної теорії: Навч. посібник / За ред. К.Я. Петрової. – Харків: Ун–т внутр. справ, 1999.

Основи економічної теорії: Підручник / За ред. С.В. Мочерного. – К.: ВЦ „Академія», 1998.

Основи економічної теорії: Підручник: У 2–х кн. / За ред. Ю.В. Ніколенка. – 2-е вид., перероб. і доп. – К.: Либідь, 1998.

Воробьёв Е.Ф., Гриценко А.А., Ким М.Н. Экономическая теория: Учеб. пособие. – Харьков: Фортуна–Пресс, 1997.

Макконнелл К.Р., Брю С.Л. Экономикс: Принципы, проблемы и политика: В 2–х т.: Пер. с англ. – М.–Бишкек: Туран, 1995.