Вступ

У наш час пластичні маси широко використовуються в різних галузях народного господарства.

Пластичні маси — це високомолекулярні штучні матеріали на основі синтетичних, хімічно модифікованих природних високомолекулярних речовин. За певних умов ці матеріали набувають пластичних властивостей. Під впливом тепла і тиску методами пластичної деформації з них можуть формуватися вироби будь-якої бажаної форми.

Промисловість пластичних мас виникла в першій половині XX ст. У 1925 р. світове виробництво пластмас (без СРСР) складало лише 70 тис. т, у 1940 р. — 400 тис. т. Однак у більшості технологічно розвинених країн промислове виробництво пластмас сформувалося вже після Другої світової війни. Так, якщо у 1950 р. світове виробництво пластмас складало 1,6 млн т, то в 1970 р. — вже 30 млн т, у 1975 р. — аж 42 млн т або 30\% обсягів світового споживання конструкційних штучних матеріалів. Починаючи з 1955 р., спостерігалася тенденція подвоєння виробництва пластмас кожні 5 років.

Нинішня промисловість випускає близько 50 видів пластмас (37 видів термопластів і 12 — реактопластів). При цьому майже в кожному виді налічується до 50 різновидів (підвидів, марок) пластичних мас.

Станом на сьогодні близько 75\% загального обсягу виробництва припадає на частку термопластичних пластиків, зокрема 25\% — на долю поліетилену, 20\% — на частку полівінілхлориду, 15\% — полістиролу, 15 \% — інших пластиків.

Синтетичні полімерні матеріали широко застосовуються в науці, новітніх технологіях, виробництві товарів завдяки широкому спектру цінних споживчих властивостей — легкості, порівняно високій механічній міцності, хімічній стійкості, діелектричності; можливості цілеспрямовано змінювати властивості, високій ергономічності та економічності, оскільки організація переробки не вимагає значних капітальних витрат.

Важко назвати галузь промисловості, де полімерні матеріали не знайшли б широкого застосування. Якщо в початковий період розвитку виробництва полімерних матеріалів ця продукція використовувалася для часткової заміни кольорових металів, натуральних лакових смол і електроізолюючих матеріалів, то в даний час вони широко використовуються в машинобудуванні (зокрема, автомобілебудуванні), будівельній індустрії, медицині, електроніці, космічній техніці, виробництві товарів народного споживання та їх пакування, у тому числі й для дитячого споживання, що висуває додаткові вимоги до якості цієї продукції.

Найбільшими виробниками полімерних матеріалів в Україні є завод «Харпластмас» у м. Харкові та виробниче об'єднання «Стирол» у м. Донецьку. Нині обсяги виробництва пластмас порівняно з 1991 р. збільшилися у три рази.

Разом із тим демократичні перетворення в незалежній Україні, реалізація положень Закону України "Про підприємницьку діяльність" викликали до життя велику кількість приватних підприємств, фірм, які переробляють полімери і реалізують вироби з пластмас.

Контроль же за якістю та рівнем екологічної безпеки товарів із пластмас є недостатнім; а часто він практично відсутній. Важливою проблемою є і вивчення впливу пластичних мас і технологій їх переробки на навколишнє середовище.

Тому сьогодні не викликає сумнівів необхідність професійної підготовки кадрів, обізнаних з умовами і способами переробки пластмас, методами їх ідентифікації, оскільки на споживчий ринок надходять величезні партії продукції в полімерній упаковці, яка за своїми споживчими якостями не відповідає її призначенню.

У цьому посібнику автор прагнув узагальнити передовий досвід у виробництві пластмас, розкрити методи ідентифікації та дослідження пластичних мас, які використовуються при розкритті економічних і екологічних злочинів. Посібник розрахований на використання як у навчальному процесі у ВНЗ МВС України, так і на практичних працівників слідчого апарату, Державної служби боротьби з економічною злочинністю, митної служби України, експертів криміналістичних центрів МВС України.