3.2.3. нешкідливість

Це найважливіша характеристика під час визначення потенційної небезпеки полімерних матеріалів для здоров'я людини і шкідливого впливу на навколишнє середовище.

Оцінюючи нешкідливість, виходять із загальної вимоги не виділяти в контактне середовище токсичних, канцерогенних, алергічних та інших речовин у кількостях, які можуть справляти (прямо чи побічно) шкідливий вплив на організм людини, тваринний і рослинний світ.

Як правило, чисті полімери є фізіологічно нешкідливими, і тільки залишкові мономери, інші низькомолекулярні з'єднання, каталізатори, стабілізатори справляють шкідливий вплив.

У результаті досліджень встановлено, що фенол, стирол, формальдегід шкідливо впливають на нервову систему, печінку, статеві функції й викликають алергічний дерматит. Тому багато видів поліамідів, полістиролу, амінопластів не рекомендують використовувати у контакті з харчовими продуктами; полівінілхлоридні плівки заборонені для пакування і зберігання в них харчових продуктів.

Нешкідливість пластиків та їх допустимість для виробництва виробів різного функціонального призначення встановлюється санітарно-епідеміологічними дослідженнями, які обов'язково включають:

ідентифікацію виду пластмас;

визначення концентрації речовин, що мігрують у контактне середовище;

встановлення ступеня токсичної, алергічної, мутагенної несприятливої дії мігруючих із пластмас речовин на організм людини;

визначення характеру впливу пластмаси на біохімічну і харчову цінність (склад, смак, запах, стан поверхні та ін.) продукту.