6.4.9. мозаїчні вироби

Давнє мистецтво викладання невеликих різнобарвних камінців з метою художнього облицювання поверхні називається мозаїкою. Взагалі не будь-яка мозаїка належить до ювелірних виробів. Навпаки, ювелірні мозаїки є доволі рідкісним явищем, оскільки більшість мозаїк викладаються зі смальти — штучного кольорового скла, відомого ще в античні часи. У ювелірній же мозаїці використовуються природні чи синтетичні мінерали ювелірної чи виробної якості. Причому мозаїка зі смальти прикрашає переважно стіни, а ювелірні мозаїчні вироби придатні для перенесення і перевезення (іноді ювелірною мозаїкою прикрашають шкатулки, різні сувенірні вироби з широкою плоскою поверхнею).

Якщо розмір ювелірної мозаїки не перевищує 0,3×0,3 м, то розмір шматочків мінералів повинен бути не більше 5—6 мм.

Якщо розмір мозаїки сягає 1 м і більше, то розмір відполірованих плоских шматочків мінералів може бути розміром 75—100 мм.

Вище цінуються мозаїчні роботи, в яких фрагменти мінералів мають приблизно той самий розмір.

Існують такі форми ювелірної мозаїки:

інтарсія або флорентійська мозаїка. У мозаїці цього виду плоскі шматочки каменю підганяють якомога більш щільно і створюють візерунки, подібні до кольорових вітражів зі скла. Інтарсія ніколи не буває прозорою, тому що шматочки мінералів наклеюються на основу з каменя або дерева;

мозаїчна інкрустація — це різновид інтарсії, коли пластинки камінців врізають у поверхні виробів з інших каменів, потім підшліфовують до одного рівня і полірують.

Види мозаїчних інкрустацій розрізняють за наступними ознаками:

Інкрустація прямих і нескладних криволінійних форм малюнка.

Інкрустація художніх виробів по малюнках геометричних, рослинних орнаментів і художніх композицій, що вимагають великої точності виконання з урахуванням декоративних особливостей матеріалу.

Інкрустація художніх виробів з виконанням особливо складних малюнків, пейзажів, мініатюрних сюжетів, фігурних композицій з портретною подібністю. Каліграфічне виконання різноманітних стильових шрифтів з високою точністю і чистотою обробки.

Базову вартість мозаїчних виробів експерт визначає, виходячи з матеріальної вартості мінералів із застосуванням підвищувальних коефіцієнтів за складність техніки виготовлення:

мозаїчні вироби з нескладними орнаментами — 2,0;

складні орнаменти, натюрморти, пейзажі тощо — до 100,0.

6.4.10. Камеї та інталії в оправі з дорогоцінних металів

Камеї являють собою каменерізні вироби класичної овальної форми з об'ємно-опуклим різьбленням (зображення портретів і рослинних орнаментів).

Інталія — це ніби перевернена скульптура низького рельєфу, в якій зображення здається втисненим у камінь. Різьбярі інталій у процесі роботи використовують восковий зліпок. Коли віск видаляють з поглиблень виробу, на ньому відображається опукле низькорельєфне зображення, як на камеї.

Оцінка виробів із камеями, інталіями складається з вартості дорогоцінного металу, роботи, необхідної для виготовлення закріплення камеї в оправу, а також вартості камеї.

Вартість дорогоцінного металу експерт розраховує за поточними цінами на золото, срібло за 1 г і множить на масу виробу за вирахуванням маси камеї.

Усереднені оцінки трудозатрат на виготовлення і закріплення камеї такі:

розмір 10×8 мм — 48 дол. США;

розмір 10×12 мм — 50 дол.;

розмір 12×14 мм — 58 дол.;

розмір 12×16 мм — 60 дол. США.

Камеї та інталії агатові, коралові, на черепашці молюска експерт оцінює з урахуванням розміру (за найбільшим діаметром або довжиною овалу) на підставі середніх ринкових цін:

до 3 см — 60 дол. США;

від 3 до 4 см — 90 дол.;

від 4 до 6 см — 120 дол.;

від 6 до 8 см — 180 дол. США.

Камеї на аметисті, берилі та інших подібних каменях експерт оцінює з урахуванням вартості відповідного ювелірного каменя і трудовитрат.

Камеї та інталії з незначними пошкодженнями тла експерт оцінює зі знижкою 30\%; камеї та інталії з незначними пошкодженнями самого зображення — зі знижкою 50\%; камеї та інталії зі спрощеним зображенням — зі знижкою 50\%.

6.4.11. Антикварні вироби, що мають історико-художню цінність

Для правильної оцінки таких виробів експерт повинен мати знання, набуті зі спеціальної мистецтвознавчої літератури, а також бути добре знайомим з музейними колекціями, колекціями приватних власників.

Щоб визначити правильність часової атрибуції ювелірного виробу і віднести його до того чи іншого періоду (тобто до категорії антикварних), необхідно:

діагностувати матеріал, з якого виготовлений виріб;

діагностувати спосіб виготовлення, порівняти з іншими виробами, що відносяться до даного періоду часу і певної культури;

визначити вид і форму художньої обробки металу, порівняти з іншими стилями і формами, що відносяться до даного періоду часу.

Основними факторами для застосування підвищувальних надбавок і коефіцієнтів є:

час створення;

наявність набору клейм (міського, клейма пробірного майстра з датою або без дати, клейма майстра, клейма фірми);

наявність легенди;

наявність документально підтвердженої історії предмета;

стильові ознаки;

наявність особливостей, що характеризують почерк майстра;

типовість чи рідкісність (для часу побутування).

Під час оцінки антикварних виробів експерт повинен керуватися також станом попиту споживача.

Підвищувальні коефіцієнти до базової вартості антикварних виробів наведено в табл. 29.

Таблиця 29

З огляду на подані вище особливості антикварного виробу, використовують наступні підвищувальні надбавки:

за наявність набору клейм (міського, клейма пробірного майстра з датою або без дати) — 15\%;

за наявність клейма майстра — 10\%;

за наявність клейма фірми — 15\%;

за наявність легенди — 55\%;

за наявність документально підтвердженої історії предмета — 110\%;

стильові ознаки — від 10\% до 15\%;

за наявність особливостей, що дозволяють виявити почерк майстра або фірми — 15\%;

за оригінальність задуму — 10\%;

за рівень виконання — 25\%;

за складність моделювання — 30\%;

за новизну в технології — від 50\% до 100\%;

за типовість чи рідкісність (для часу побутування) — 15\% і 20\% відповідно;

за унікальність — 50\%;

за рідкісність для музейних колекцій — 15\%;

за музейне збереження — від 5\% до 10\%;

за підвищений антикварний попит — від 15\% до 100\%.

У випадку, якщо ювелірний виріб був в експлуатації, експерт повинен встановити ступінь його зносу і здійснити відповідну уцінку. Формально знос визначається як ступінь втрати придатності і зниження вартості. У виробах із дорогоцінних металів розрізняють функціональний знос і фізичний або зовнішній знос.

Функціональний знос може виникати через невідповідність конструкції ювелірного виробу сучасним вимогам моди.

Якщо в цілому дизайн виробу відповідає дизайнові інших виробів на ринку, то знижка на функціональний (моральний) знос не застосовується.

Фізичний (зовнішній) знос викликається впливом на виріб зовнішніх впливів, що можуть призвести до виникнення на поверхні виробу рисок, подряпин, відколів емалі, втрати блиску полірованих поверхонь, потьмяніння (в першу чергу срібних виробів) у результаті порушень умов експлуатації та збереження.

У цьому випадку експерт визначає знос як утрату товарного вигляду, встановлюючи знижку в розмірі від 5\% до 10\%, але не знижуючи маси виробу з дорогоцінних металів.

Якщо на експертизу представлені ювелірні вироби, що раніше перебували в експлуатації, у яких відсутня ювелірна вставка або парні вироби (сережки, запонки) з порушенням комплектності, то такі ювелірні вироби оцінюються як металобрухт за цінами за 1 г дорогоцінного металу, що встановлює Національний банк України.

Часто експертиза по оцінці ювелірних виробів здійснюється за матеріалами кримінальної справи. Експерт керується постановою про призначення судово-товарознавчої експертизи відповідно до чинного законодавства, у преамбулі та постановляючій частині якого описано об'єкти експертизи і сформульовано питання, поставлені на вирішення експертизи.

У разі недостатності даних про об'єкти дослідження слідчі в протоколі допиту потерпілих повинні виявляти наступні дані, специфічні для ювелірних виробів:

вид виробу, його розмір;

сплав дорогоцінного металу і проба;

маса ювелірного виробу;

наявність ювелірних каменів;

у якому році придбане і чи було в експлуатації.

Якщо збереглися маркувальні ярлики, вони повинні бути прикладені до справи.

Висновки судово-товарознавчої експертизи ювелірних виробів являють собою судження, винесене експертом на основі аналізу всієї доступної інформації, власних знань і практичного досвіду.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про судову експертизу» від 25.02.1994 р. №4038-ХII, «судовий експерт на підставі й у порядку, передбачених законодавством, може бути притягнутий до дисциплінарної, матеріальної, адміністративної та кримінальної відповідальності».

Це зобов'язує експерта до особливої відповідальності за результати експертної діяльності та необхідності постійного удосконалення власних знань і практичних навичок.