6.3.3. особливості експертної роботи з оцінки ювелірних виробів

6.3.3.1. Ювелірні вироби без збагачення ювелірними каменями

Ювелірні вироби з дорогоцінних металів без збагачення ювелірними каменями експертові значно легше оцінювати. Вартість таких виробів залежить у першу чергу від ваги виробу і проби сплаву, з якого його виготовлено.

Таблиця 25

Відсоток націнки виготовлювача залежить від складності прикрас, що має бути відображено в ціні за 1 г сплаву. Виріб зважується на електронних вагах першого класу точності з точністю до 0,01 г для золота і платини і до 0,1 г для срібла, потім маса виробу збільшується на ціну за один грам дорогоцінного металу на момент проведення експертизи.

При цьому для експерта важливим в оцінці вартості є визначення способу виготовлення, у тому числі виду обробки поверхні ювелірного виробу. Підвищувальні коефіцієнти за художню обробку і надбавки у відсотках до базової вартості ювелірного виробу наведено у табл. 25.

6.3.3.2. Оцінка алмазів і діамантів

Ціна алмазу залежить від величини кристала, кольору, прозорості, наявності включень, а також дефектів.

До кінця XIX ст. ціна алмазів, що перевищують 1 кар., визначалася шляхом множення квадрата маси каменя в каратах на умовну ціну алмазу в 1 кар. такої ж якості, тобто даного сорту. Однак при такому розрахунку ціна великих кристалів виявлялася занадто високою.

Тому мінералоги запропонували здійснювати оцінку алмазів за формулою:

N = m/2×(m + 2)×K,

де: N — ціна алмазу; m — його маса в каратах; K — ціна кристала тієї ж якості за 1 кар.

Так, наприклад, ціну алмазу «Куллінан» (найбільшого у світі) при масі 3106 кар. або 621,2 г було визначено спочатку в обсязі 290 млн дол. США, а за вищенаведеною формулою — 145 млн дол. США. Таким чином, вартість алмазу вагою 621,2 г дорівнює вартості 94—188 т чистого золота.

Тому цілком зрозумілою є усталена в усьому світі тенденція вкладати гроші в діаманти, оскільки в умовах нестабільності курсів будь-яких валют алмази залишаються валютною гарантією. Існує кілька формул для розрахунку цін на алмази, у тому числі й правило Таверньє, але в жодній з методик не говориться про єдину формулу вартості кінцевої продукції — діамантів.

Вартість діамантів зумовлена комбінацією чотирьох основних параметрів:

вага в каратах;

якість ограновування, форма діаманта, кількість граней;

колір;

дефектність.

За масою діаманти поділяють на три групи:

- дрібні — до 0,29 кар.;

- середні — від 0,30 до 0,99 кар.;

- великі («солітер») — від 1 кар. і більше.

Класифікацію діамантів за формою і кількістю граней подано у табл. 26.

Таблиця 26

Ці групи у свою чергу поділяють на підгрупи.

Під час оцінювання діамантів враховують також і якість їх виготовлення за геометричними параметрами.

Залежно від геометричної якості виготовлення діаманти поділяють на дві групи — А і Б. Діаманти цих груп мають лінійні та кутові параметри в межах установлених номінальних розмірів площадки, рундиста, кутів нахилу граней верху й низу діамантів і граничні відхилення. Оптимальні геометричні параметри огранювання були розроблені М. Толковським (див. Додаток 6). Діаманти Кр-17 груп А і Б виготовляють масою до 0,04 кар., а діаманти Кр-33 — до 0,05 кар.

У діамантів фантазійних форм з брильянтовим огранюванням краса залежить від співвідношення між шириною та довжиною каменя:

для діамантів грушоподібної форми залежно від різновидів оптимальне співвідношення становить від 1 : 1,3 до 1 : 1,7;

для діамантів овальної форми — від 1 : 1,3 до 1 : 2,0;

для діамантів форми «маркіз» — від 1 : 1,7 і менше.

Для діамантів зі східчастим огранюванням також існують певні співвідношення ширини і довжини:

для діамантів форми «багет» (форма по рундисту — витягнутий прямокутник) співвідношення ширини до довжини — 1 : 1,7 і менше;

для діамантів форми «трапецієподібний багет» (форма по рундисту  — трапеція) відношення граней вузької частини багета до граней широкої частини — від 1 : 1,62 до 1 : 2,0;

для діамантів форми «смарагд» (форма по рундисту — прямокутник зі зрізаними кутами) від 1 : 1,3 до 1 : 2,0.

Розмір площадки усіх категорій діамантів східчастого огранювання — 50—70\% від ширини рундиста каменя.

Високоякісне виконання діаманта передбачає здійснення огранювання відповідно до ідеальних або близьких до ідеальних пропорцій з урахуванням природної симетрії діаманта. Якість виготовлення діаманта на відповідність вимогам технічних умов за геометричними параметрами перевіряють лупою 10х та індикатором типу ИЧ–10. Про визначення маси діамантів у виробах вже йшлося вище (див. параграф 6.1.6).

За кольорами і відтінками діаманти класифікуються на групи таким чином:

Діаманти дрібні Кр-17, Кр-33:

безбарвні — І група;

з незначним забарвленням — ІІ група;

з відтінком, жовті, з незначним коричневим забарвленням, коричневі — ІІІ група.

Діаманти дрібні до 0,29 кар., крім Кр-17. Кр-33:

- безбарвні — І група;

з незначним відтінком — ІІ група;

з невеликим забарвленням — ІІІ група;

забарвлені та жовті — IV група;

з коричневим відтінком та коричневі — V група.

Діаманти від 0,30 кар. та більші:

безбарвні — І група;

з незначним відтінком — ІІ група;

з невеликим забарвленням — ІІІ група;

з незначним коричневим відтінком — IV група;

забарвлені — V група;

жовті — VI група;

коричневі — VII група.

Оцінку кольору за групами (1 — безбарвні; 2 — з незначним відтінком жовтого; 3 — з певним відтінком жовтуватого, аквамаринового, зеленого, фіолетового, сірого кольору; 4 — з добре помітними жовтими, лимонними, зеленими, сірими відтінками; жовті з жовтим, лимонним, зеленим кольором у всьому діаманті; 5 — з невеликим коричневим відтінком; 6 — коричневі та з жовтувато-коричневим кольором; 7 — темно-коричневий колір під час огляду діаманта згори перпендикулярно площадці) виконує досвідчений фахівець, який має під рукою еталонний комплект ювелірних каменів.

У світовому виробництві діамантів немає єдності в оцінках чистоти, форми і кольору діамантів. Багато країн і центрів торгівлі керуються своїми, поступово сформованими або новоприйнятими, критеріями.

У міжнародній практиці забарвлення діамантів визначають термінами, що не завжди пов’язані з характеристикою кольору і походять також від назв родовищ, де видобувалися алмази. Одна з найбільш універсальних градацій за кольорами з оригінальною міжнародною термінологією представлена у табл. 27.

Найвище цінуються діаманти, які не мають жодних кольорових відтінків. Виняток становлять лише яскраво забарвлені у блакитний, синій, зелений, фіолетовий та інші фантазійні відтінки, які дуже рідко зустрічаються. Найменш коштовними є жовті й коричневі діаманти.

Таблиця 27

Приблизні співвідношення за вартістю діамантів можна виразити у відсотках до цін на світовому ринку за 1 кар.:

прозорі — 100\%;

з незначним нацвітом (відтінком) — 90\%;

з невеликим нацвітом — 80—85\%;

з нацвітом — 55—60\%;

коричневі — 35\%.

Коли йдеться про визначення груп діамантів за дефектністю, то крім кількості дефектів експерт враховує їх види, розмір і місце розташування в діаманті. У більшості країн, на відміну від Німеччини, під чистотою діаманта розуміють не тільки ступінь досконалості внутрішньої структури каменя, але і якість обробки. Ограновані алмази, у яких під 10-кратною лупою не видно ніяких включень, називаються «чистими під лупою». Вади, помітні при сильніших збільшеннях, у розрахунок не беруться.

Оцінка партії діамантів за дефектністю здійснюється експертом шляхом їх суцільної перевірки через лупу 10х. Дефектність різко знижує вартість діаманта.

За зовнішнім виглядом та кількістю природних дефектів діаманти поділяють на вісім груп дефектності:

перша — діаманти, що не мають дефектів;

друга — діаманти, які мають не більше одного дефекту у вигляді незначної цятки, розташованої не під площадкою каменю;

третя — діаманти, які мають не більше двох дефектів у будь-якій частині у вигляді світлих, ледь помітних або незначних цяток або смужок, розташованних не під площадкою; діаманти круглі Кр-17, Кр-33 з такими дефектами відносять до другої групи;

четверта — діаманти, що мають не більш як три дефекти у вигляді незначних цяток, смужок, легкої хмаринки в будь-якій зоні каменю або одну незначну тріщинку в зоні рундиста; діаманти Кр-17 і Кр-33 з подібними дефектами відносять до другої групи, а діаманти до 0,29 кар. — до третьої групи;

п'ята — діаманти, які мають не більш як 5 дефектів, у тому числі не більше трьох невеликих тріщинок, трьох невеликих хмаринок або п'яти смужок, мікрошвів, бульбашок і цяток; діаманти Кр-17 і Кр-33 з подібними дефектами відносять до третьої групи, діаманти до 0,29 кар. — до четвертої;

шоста — діаманти, які мають не більше 7 дефектів, у тому числі не більше трьох невеликих тріщинок або трьох хмаринок або семи смужок, мікрошвів, бульбашок і цяток; діаманти Кр-17, Кр-33 з подібними дефектами відносять до четвертої групи, а діаманти до 0,29 кар. — до п'ятої;

сьома — діаманти, які мають більше семи дефектів, в тому числі дефекти у вигляді однієї значної тріщинки, однієї великої хмаринки або великого включення графіту, які віддзеркалюються на гранях верху діаманту і ледь помітні неозброєним оком; діаманти Кр-17 і Кр-33 з подібними дефектами відносять до п'ятої групи, а діаманти до 0,29 кар. — до шостої;

восьма — діаманти, що мають значні дефекти, розташовані у будь-якій зоні і помітні неозброєним оком (ці діаманти повинні зберігати гру світла в окремих частинах). Діаманти Кр-17 і Кр-33 з подібними дефектами відносять до п'ятої групи, а діаманти до 0,29 кар. — до сьомої.

Діамантами найкращої якості й високої вартості визнано безбарвні ("чистої води"), які не мають ніяких дефектів та будь-яких кольорових відтінків. Але алмази, а відповідно й діаманти з них бувають і кольоровими, а також ледь забарвленими з різними кольоровими відтінками, які називають нацвітами. Залежно від інтенсивності нацвітів говорять про алмази 1, 2 та 3-ї води.

Приблизна вартість діамантів з різними групами дефектності може бути виражена наступними відсотковими співвідношеннями:

перша (без дефектів) — 100\%;

третя (з малозначними дефектами) — 80—85\%;

п'ята (з невеликими дефектами) — 65—70\%;

восьма (з дефектами, помітними неозброєним оком) — 45—50\%.

За інших рівних умов вартість діамантів підвищується зі збільшенням маси, а на межах вагових груп (між дрібними, середніми та крупними) спостерігається різке стрибкоподібне зростання ціни діамантів.

Скорочена характеристика, яка визначає якість діамантів, передається літерно-цифровим шифром. Наприклад, діамант круглий, п'ятдесятисемигранний, масою 0,51 кар., першої кольорової групи, третьої групи дефектності й групи якості А буде мати шифр:

Кр-57-0,51-1/3А.

Перші літери позначають форму діаманта; другі два знаки (або три) — кількість граней; треті три знаки — масу в каратах; четвертий знак (чисельник дробу) — групу за кольором; п'ятий знак (знаменник дробу) — групу дефектності; шостий знак (літера) — якість за геометричними параметрами.

Нерідко експерт оцінює ювелірні вироби, які до того довго використовувалися людьми, коли діаманти можуть мати відколи, неідеальні параметри огранювання і круглої форми. Тому ці діаманти оцінюють як такі, що зазнали повторного ограновування. У цьому випадку експерт повинен враховувати безповоротні втрати алмазної сировини, обов'язкові в разі повторної обробки, а також трудові затрати на таку обробку.

Втрати в масі (т) визначаються як різниця між масою, заданою для обробки (М1) і фізичною масою (М2) виготовленого діаманта.

Безповоротні втрати алмазної сировини під час ограновування діамантів різних форм складають:

при виготовленні круглих діамантів — 40—45\%;

при виготовленні грушоподібних діамантів — 45—55\%;

при виготовленні діамантів форми “маркіз” — 55—60\%;

при виготовленні прямокутних діамантів зі східчастим огра­нюванням — 45—55\%.

Маса діаманта, обумовлена його геометричними параметрами, виражається наступною формулою:

М = Крd3,

де М — маса діаманта у грамах; р — щільність алмазу, г/см3; d — діаметр діаманта, см; К — коефіцієнт, що враховує параметри діаманта (для круглого діаманта К = 1).

Користуючись цією формулою, можна розрахувати масу для кожного значення параметрів діаманта і визначити майбутню масу самого діаманта.

Стосовно дрібних алмазів маса майбутніх діамантів визначається залежно від діаметра огранованого діаманта. Діаманти, що не відповідають сучасним технічним умовам і мають дефекти, легко помітні неозброєним оком, оцінюються зі знижкою 50\% від ціни на діаманти, що відповідають технічним умовам.

Діаманти, що мають дрібні відколи, недоогранювання, незначні відхилення від симетрії, оцінюються зі знижкою 5\% від ціни на діаманти, які відповідають технічним умовам.

Діаманти, що мають невеликі відколи, незначні механічні ушкодження, відхилення від симетрії, що псують товарний вигляд, оцінюються зі знижкою 10\% від ціни на діаманти, які відповідають технічним умовам.

Діаманти, що мають відколи, відхилення від пропорцій і симетрії, оцінюються зі знижкою 30\% від ціни на діаманти, які відповідають технічним умовам.

У табл. 28 наведено знижки і надбавки у відсотках до цін діамантів фантазійних форм.

Таблиця 28

6.3.3.3. Особливості оцінки інших кольорових дорогоцінних каменів

Висока вартість кольорових дорогоцінних каменів зумовлена причинами об'єктивного характеру:

невеликими запасами в надрах;

виснаженням відомих родовищ;

невідновлюваністю сировини;

високою трудомісткістю видобутку, сортування та обробки.

Ціни на ринку кольорових каменів зазнають значних коливань, які залежать від гостроти конкуренції між постачальниками, а також специфічних особливостей утворення мінералів з різних родовищ. Крім того, спостерігається великий розрив у цінах на оптовому роздрібному торговельних рівнях. Часом розрив між оптовою та роздрібною ціною таких каменів, як рожевий кварц, у деякі роки доходив до 250\%, а на сапфір і смарагд — навіть до 300\% і 400\%.

Оцінюючи кольорові дорогоцінні камені, експерт обов’язково повинен враховувати забарвлення, ступінь прозорості, вид огранювання, розмір, масу.

Забарвлення дорогоцінних каменів визначається в основному візуально.

Експерт визначає колір каменю, поклавши його на білий аркуш паперу в умовах денного освітлення, що падає з північної сторони, або під лампою денного світла.

Для повної характеристики забарвлення дорогоцінних каменів необхідно розрізняти:

Кольоровий відтінок. Основні кольори — червоний, помаранчевий, жовтий, зелений, синій, фіолетовий — мають два основних відтінки в рамках сонячного спектра (по одному з кожної сторони). Наприклад, червоний може бути доповнений з одного боку помаранчевим, з іншого боку — фіолетовим. У деяких випадках відтінкове забарвлення позначають за допомогою подвійних назв — трав’янисто-зелений, золотаво-жовтий.

Тон-колорит. Тон буває світлим або темним, що технічно передається десятьма градаціями ясності — темноти. В ахроматичному спектрі їм відповідають також десять градацій тону — від безбарвного до чорного. Власне сірим кольором називають тільки п’ять центральних градацій усередині ахроматичного спектра. Поняттям колорит передають визначення провідного кольору в забарвленні каменя.

Інтенсивність, тобто густота і насиченість провідного кольору. Більш інтенсивні кольори меншою мірою містять перехідні відтінки, внаслідок чого колір стає яскравішим.

Розподіл кольору або зональність забарвлення має важливе значення під час оцінки кольору каменів. Деякі камені мають властивість плеохроїзму, тобто змінюють забарвлення залежно від кристалографічного напрямку їх розгляду. Одні камені характеризуються дихроїзмом (два відтінки у двох напрямках розгляду), інші — трихроїзмом (три відтінки забарвлення залежно від трьох напрямків розгляду).

Прозорість характеризує ступінь проходження світла через дорогоцінний камінь. На основі практичного досвіду експертів створена класифікація дефектів з урахуванням їх видів, розміру включень, кількості та впливів на прозорість.

У світовій практиці (бюлетень «Gemstone Price Reports», що випускає в Брюсселі компанія «Interosa»), якість кольорових каменів класифікують по наступних позиціях: Top gem — вища якість, Com+, Com, Com– — комерційна якість.

Прозорість огранованих каменів визначають без лупи за наступною шкалою (США, щотижневик «Rapoport Diamond Report»):

ЕС — чистий;

DE — включення, які важко виявити;

SE — включення, які є легко помітними.

Бюлетень «Miсhelsеn Gemstone Іndeх» використовує для класифікації прозорості наступні терміни:

VLІ — дуже дрібні включення, важко помітні за допомогою лупи 10х;

LІ — маленькі включення, помітні за допомогою лупи 10х;

MI — незначні включення, які важко помітити неозброєним оком;

HI — включення, легко помітні неозброєним оком;

VHІ — дуже великі включення, камінь практично втратив прозорість.

Огранювання ювелірних каменів. Форма і вид огранювання кожного дорогоцінного каменя повинні забезпечувати його зовнішню красу, високий ступінь “гри” світла і виблиску. Немаловажне значення має і полірування поверхні каменя. На світових ринках продаж огранованих каменів здійснюється за класифікацією «Rapoport Diamond Report» (враховуються геометричні пропорції, симетрія і якість полірування):

EX — чудова якість;

VG — дуже добра;

G — добра;

F — непогана;

P — погана.

Бюлетень «Miсhelsеn Gemstone Іndeх» враховує наступні градації якості обробки каменів, які зумовлюють рівень цін на них:

Very Good — дуже гарна;

Good — гарна;

Poor — погана.