Передмова

Нарисна геометрія – це розділ геометрії, в якому геометричні закономірності просторових об’єктів (предметів) вивчаються та досліджуються за допомогою їх відображень на площинах.

За своєю сутністю нарисна геометрія включає три основні питання:

способи відображень просторових об’єктів на площинах проекцій;

способи перетворення проекцій просторових об’єктів;

дослідження просторових об’єктів за допомогою їх відображень.

Нарисна геометрія є, таким чином, теоретичною основою побудови зображень в усіх сферах виробництва та практичної діяльності людини. В першу чергу це стосується технічної, наукової, науково–методичної, методичної і навчальної документації та літератури. Ось чому нарисну геометрію образно характеризують як граматику мови інженера, якою є інженерна графіка. Сама історія виникнення дисципліни підтверджує її практичне спрямування.

Основи нарисної геометрії і метод прямокутного проектування  розробив в 1798 році відомий французький вчений Гаспар Монж, виконуючи проектну документацію для побудови фортифікаційних споруд у Парижі. Більше як два століття використовуються та досліджуються теоретичні основи нарисної геометрії, але до сьогоднішнього дня немає підстав вважати дисципліну завершеною, оскільки не існує найголовніша філософська умова такої завершеності – відсутня єдина повна класифікація поверхонь.

Дослідження поверхонь та способів використання відображень поверхонь є одним із найважливіших напрямків розвитку та практичного застосування нарисної геометрії, можливості якої бурхливо зростають із застосуванням комп’ютерної графіки та новітніх програм для обчислення спеціальних функцій.

Вивчення та успішне засвоєння методів нарисної геометрії за програмою вищих навчальних закладів передбачає необхідний вступний конкурсний рівень підготовки із математики, особливо із геометрії та стереометрії, а також відповідний рівень інтелекту з відчуттям логіки та вмінням виконувати ручні геометричні побудови в рамках вимог середньої школи.

Зауважимо, що для успішного вивчення нарисної геометрії не обов’язково володіти особливою або надзвичайно розвинутою просторовою уявою – часто такий аргумент використовують як виправдання у той  час, коли справжньою причиною відсутності успіхів є невміння працювати або неприпустимо низький рівень шкільної підготовки з фундаментальних дисциплін. Сказане легко аргументується тим, що в сучасній нарисній геометрії використовуються алгоритмічні методи розв’язку основних задач, які вимагають чітке запам’ятовування означень без особливих  вимог до володіння просторовою уявою. В деяких випадках спроба використати просторову уяву без глибокого логічного аналізу та без застосування алгоритму розв’язку задачі навіть дає негативні результати. Послідовне, без прогалин, вивчення

основ нарисної геометрії з використанням алгоритмів, виконання  розраху-

нково–графічних робіт та розв’язування елементарних задач розвивають просторову уяву та логічне мислення, які є потужними інструментами творчої діяльності спеціаліста з вищою освітою.

З метою легшого запам’ятовування та кращого використання алгоритмів розв’язку задач використовується логічна формалізація теоретичного курсу, в основу якої покладені відомі математичні символи та позначення.