Експертиза технології виготовлення напоїв та ви­явлення фальсифікації - Навчальний посібник (Петрова І.А.)

1.3. Ідентифікація та експертиза етилового спирту

 

Під ідентифікацією й експертизою розуміють проведення органолептичних і фізико-хімічних випробувань на відповідність якості продукту вимогам нормативних документів, а також виявлення ознак фальсифікації (ДСТУ 4222:2003, ДСТУ 4221:2003).

Приймання, відбір проб і випробування продукції проводяться відповідно до ДСТУ 4181:2003.

Спирт приймають партією, під якою розуміють кількість спирту одного найменування, однієї дати розливу, оформлений одним документом, що засвідчує його якість. При транспортуванні спирту в цистернах під партією розуміють кожну цистерну.

Документ про якість повинний містити наступні основні відомості:

– найменування підприємства-виготовлювача;

– найменування спирту і склад вихідної сировини;

– кількість спирту в партії, дал (1дал=10л=10дм3);

– дата видачі документа;

– результати випробувань показників якості;

– позначення нормативного документа на спирт.

Відбір проб здійснюється від партії в кількості 10\% місткостей (але не менше трьох). Наступним етапом є відбір точкових проб і утворення об'єднаної проби. Обсяг точкових проб з відібраних місткостей складає не менше 0,2 дм3.

Відбір проб із цистерн проводять спеціальним пробовідбірником з верхнього, середнього і нижнього шарів цистерни. Точкові проби зливають у підготовлену чисту скляну місткість у кількості не менше 1,5 дм3, перемішують, розливають у пляшки місткістю 0,5 дм3, які щільно закривають пробками. Горло кожної пляшки обмотують шматком тканини чи целофану, обв'язують шпагатом, кінці шпагату скріплюють пломбою чи сургучевою печаткою і прикріплюють картонну чи дерев'яну бирку, на якій вказують:

-- найменування підприємства - виготовлювача;

-- найменування спирту і склад вихідної сировини;

-- кількість спирту в партії, від якої відібрана проба, дал;

-- номер цистерни (якщо відбір проб проводиться з цистерни);

-- номер документа про якість спирту;

-- номер акта відвантаження;

-- прізвища і підписи осіб, які відбирали проби.

При відправленні спирту на дослідження складається акт відбору проби встановленого зразка.

Відповідно до ДСТУ 4181:2003 випробування продукції передбачає виконання наступних аналізів. У випадку отримання негативних результатів хоча б за одним показником партія бракується.

Повноту наливу (ДСТУ 4221:2003) перевіряють у тому разі, якщо спирт розлитий у пляшки.

Колір і прозорість перевіряють візуально у світлі, що проходить, і порівнюють з дистильованою водою;

Для визначення смаку і запаху проводять органолептичну оцінку.

Концентрацію етилового спирту визначають згідно з ДСТУ 4181:2003.

Чистота спирту. В основу методу покладена реакція взаємодії органічних домішок, які знаходяться у спирті,  з сірчаною кислотою; спирт із домішками втрачає прозорість і набуває характерного забарвлення.

Наявність фурфуролу. Визначення основано на взаємодії фурфуролу з аніліном і утворенні кольорового розчину у присутності фурфуролу.

Визначення здатності окислюватися основано на реакції окислення сторонніх органічних домішок спирту розчином марганцевокислого калію з наступним визначенням інтенсивності забарвлення розчину на фотоколориметрі.

Масова концентрація альдегідів визначається за допомогою реакції альдегідів з фуксинсірчистим реактивом 1.

Масову концентрацію сивушної олії визначають за допомогою реакції вищих спиртів з розчином саліцилового спирту у присутності розчину гідрооксиду натрію.

За допомогою розчину гідрооксиду натрію визначають масову частку кислот у спирті. Складні ефіри визначають за допомогою методу титрування їх після омилення розчином гідрооксиду натрію.

Об'ємну частку метилового спирту визначають шляхом порівняння інтенсивності забарвлення типових розчинів із забарвленням досліджуваного розчину, що утворюється внаслідок реакції окислення метилового спирту марганцевокислим калієм та сірчаною кислотою.

Деякі домішки характерні для спирту, який отриманий із використанням конкретної сировини. Так, терпени можна визначити тільки у спирті, який отриманий із зернової та картопляної сировини, в такому спирті накопичується і більше метилового спирту. Аміак, аміни, сірчисті речовини, діетиловий ефір та кротонові альдегіди характерні тільки для спирту, який отриманий з меляси, а якщо такий спирт зберігати у стальних місткостях, то в ньому можна визначити сульфокислоти та сірчану кислоту. Використовуючи цю інформацію,  можна визначити, з якої сировини виготовлено спирт.

Навіть невеликі концентрації домішок у спирті впливають на органолептичні показники спирту та на якість горілки з нього. Більшість вищезгаданих домішок є високотоксичними. Летальна доза домішок спирту на 1 кг живої ваги складає: фурфуролу – 0,19 г, алілового спирту – 0,63; оцтового альдегіду – 0,14; ізобутилового спирту – 1,45; пропилового спирту – 3,4 г.

Фізико-хімічні показники якості трохи відрізняються для окремих видів спирту з огляду на сировину й особливості технології їх виготовлення (див. табл. 2).

                                                                                                                Таблиця 2

Фізико-хімічні показники спирту