7.3 управління діяльністю страхових компаній

Напрям страхування, який прийнято узагальнено називати страхуванням життя, охоплює всі види страхування від подій, які неминуче колись настануть.

В англомовній практиці для позначення цього напряму страхування навіть вживається спеціальний термін assurance, що означає «впевненість», у той час коли для інших видів страхування (так званих ризикових) використовується термін insurance, тобто «забезпечення».

Договори страхування життя – це договори змішаного страхування життя, страхування дітей до повноліття і вступу в шлюб, страхування додаткової пенсії та ренти, довічне страхування тощо. Договори страхування життя укладаються здебільшого громадянами, а не юридичними особами. Такі договори не лише забезпечують страховий захист людини, а й являють собою своєрідні інвестиції, що їх робить страхувальник.

На відміну від інших фінансових посередників страхові компанії, що здійснюють страхування життя, мають можливість залучати вільні кошти страхувальників під значно менший відсоток річних, оскільки таке залучення відбувається на підставі забезпечення страхового захисту. Тому страховики перебувають у вигіднішому становищі порівняно з іншими фінансовими посередниками. Договори страхування життя укладаються на тривалий строк, зобов’язання щодо виплат віддалені в часі, їх можна досить точно прогнозувати. Тому страховики можуть дозволити собі формувати значну частку довгострокових вкладень у загальному обсязі фінансових інвестицій. Особливі інвестиційні можливості компаній зі страхування життя роблять їх становище на фінансових ринках унікальним – саме вони (поряд із пенсійними фондами) задовольняють значну частину потреб економіки в дефіцитному та дешевому довгостроковому капіталі.

Необхідно виділити два основні види страхових полісів зі страхування життя:

1          Безперервне страхування життя (на все життя).

2          Строкове страхування життя (на певний термін).

Поліси з безперервного страхування життя передбачають сплату страхувальником значної суми початкового страхового внеску, як правило, протягом перших двох років після укладання угоди. Вартість полісу з безперервного страхування з часом зростає у зв’язку зі зростанням імовірності смерті власника. При цьому власнику надаються права анулювання полісу та повернення коштів. Таким чином, придбання полісів з безперервного страхування життя є одним з альтернативних видів інвестицій.

Державне регулювання діяльності страхових компаній передбачає встановлення обмежень щодо володіння ризиковими активами (звичайні акції) та зобов’язує страхові компанії формувати достатні обсяги високоліквідних активів для забезпечення страхових виплат. На практиці компанії зі страхування життя дотримуються консервативної інвестиційної політики, вкладаючи кошти в довгострокові активи з високим інвестиційним рейтингом – облігації та акції корпорацій, комерційні заставні, державні облігації.

Поруч із пенсійними фондами страхові компанії надають послуги з індивідуального та колективного пенсійного страхування. У разі колективного страхування страхова компанія обслуговує персонал окремих підприємств або членів окремих профспілок, при цьому кожен працівник страхується в індивідуальному порядку. Характерною особливістю пенсійного страхування є чітко фіксована сума пенсійних виплат, яка залежить від розмірів страхових внесків.

Таким чином, страхова пенсія – це страховий ануїтет, сплата якого відбувається в разі досягнення страхувальником визначеного угодою віку.

У процесі діяльності страхової компанії створюється резерв страхових виплат для забезпечення платежів у майбутньому. Резерви страхових виплат з пенсійного страхування розраховуються як різниця теперішньої вартості виплат, які зобов’язана провести страхова компанія в майбутньому, і теперішньої вартості майбутніх внесків страхувальників за кожним контрактом:

,

де – резерв страхових виплат;

– теперішня вартість страхових виплат, які здійснюватимуться після досягнення віку ;

– теперішня вартість майбутніх внесків страхувальника.

Резерви пенсійних виплат використовуються як джерело для інвестування коштів у цінні папери та інші фінансові активи. Таке інвестування здійснюється або шляхом укладення договору про довірче управління коштами між страховою компанією та трастовим відділом комерційного банку, або шляхом безпосереднього вкладення коштів у фінансові активи.