Фінансове посередництво - Конспект лекцій (Кобушко І.М.)

3.3 класифікація комерційних банків за видами фінансових операцій

У широкому розумінні комерційний банк – це будь-який банк, що функціонує на другому рівні банківської системи. Таке трактування комерційного банку характерне для української практики, в якій усі банки, крім центрального, називаються комерційними.

У вузькому розумінні комерційний банк – це банк, який виконує повний набір базових банківських операцій та єдиною метою має одержання максимального прибутку.

Так, він характеризується у банківській практиці Німеччини, США та інших країн, у яких, поряд з групою комерційних банків, діє велика група інших банків другого рівня, що не є комерційними.

Сучасна класифікація комерційних банків може бути подана у такому вигляді (див. табл. 2).

Світова практика виробила два принципи побудови комерційних банків:

•  принцип сегментування, коли банківська діяльність обмежена певним видом операцій чи сектором грошового ринку;

•  принцип універсальності, коли будь-які обмеження на діяльність банків на грошовому ринку знімаються.

 

Таблиця 2 – Загальна класифікація комерційних банків

Класифікаційні ознаки

Види комерційних банків

Порядок створення

Перепрофільовані, новостворені

Характер спеціалізації

Універсальні, спеціалізовані

Територія діяльності

Регіональні, республіканські, міжнародні

Розмір

Великі, середні, малі

 

       Продовження табл. 2

1

2

Форма власності

Загальнодержавні, муніципальні, колективні (відкриті та закриті акціонерні товариства, холдинги, товариства з обмеженою відповідальністю, кооперативні), приватні, зі стопроцентною іноземною власністю, змішані

Функції і характер виконуваних операцій

Інвестиційні зберігання, депозитні, інноваційні, поштово-пенсійні, промислові, агропромислові, біржові, експортно-імпортні, лізингові, торговельні

Характер відносин

Банки-гаранти, банки-кореспонденти, уповноважені

Ступінь впливу

Монополісти, аутсайдери

Структура

Розгалужені, безфіліальні

Ступінь контролю

Контролюючі, контрольовані

Конкурентоспроможність

Конкурентоспроможні, неконкурентоспроможні

Фінансовий стан

Стійкі (стабільні), проблемні, кризові, банкрути

 

 

Незалежно від принципу, на який орієнтується банківське законодавство, комерційні банки в кожній країні істотно відрізняються набором операцій та послуг, що надаються. Одні з них виконують широке коло операцій, охоплюють багато секторів грошового ринку та галузей економіки. Такі банки називають універсальними. Інші банки виконують тільки окремі операції на ринку чи функціонують у вузькому секторі ринку, обслуговуючи окремі галузі економіки.

Такі банки називають спеціалізованими. Спеціалізація може бути функціональною, коли банки зосереджуються переважно на виконанні окремих операцій, наприклад, іпотечних, інвестиційних тощо, та галузевою чи секторною, наприклад, ощадні, сільськогосподарські, інноваційні банки.

Виходячи з досвіду західних країн, усі універсальні банки можна об'єднати в 3 групи: комерційні банки (у вузькому розумінні); ощадні банки; кооперативні банки. Відрізняються між собою ці групи банків правовою формою, набором клієнтури та цілями діяльності.

Другу групу універсальних банків утворюють ощадні інститути. У різних країнах вони по-різному називаються і класифікуються.

Ощадну справу в Україні здійснюють Ощадний банк України та інші комерційні банки. Отже, Ощадний банк України є спеціалізованим комерційним банком.

Керівництво Ощадним банком України здійснює Управління банку. Держава гарантує збереження вкладів і цінних паперів в Ощадному банку України та видача їх вкладникам за першою вимогою.

Спеціалізовані банки на відміну від універсальних функціонують на вузьких секторах грошового ринку чи займаються вузьким колом банківських операцій, де необхідні особливі технічні прийоми та спеціальні знання. Тому ця діяльність для універсальних банків виявляється невигідною, вони залишають відповідні ніші на грошовому ринку для спеціалізованих банків. Найчастіше спеціалізовані банки виникали в таких секторах ринку:

•  споживчого кредиту;

•  іпотечного кредиту;

•  сільськогосподарського кредиту;

•  залучення малих вкладів та обслуговування малого бізнесу;

•  у зовнішньоекономічній діяльності;

•  у сфері інвестування капіталу;

•  у житловому будівництві тощо.

Іпотечні банки займаються довгостроковим кредитуванням житлового будівництва у заставу земельних ділянок (іпотеки), іншими довгостроковими позичками у заставу нерухомості.

Іпотека надає банку право переважного задоволення його вимог до боржника в межах вартості зареєстрованої застави. У випадку неплатоспроможності боржника задоволення вимог кредитора здійснюється з виручки від реалізованого майна. Ресурси іпотечного банку – власні накопичення й іпотечні облігації – довгострокові цінні папери, що випускаються під забезпечення нерухомим майном і дають сталий відсоток.

Інвестиційні банки (компанії) займаються мобілізацією довгострокового позичкового капіталу шляхом випуску боргових зобов'язань та розміщенням його в цінні папери корпорацій та держави.

Інвестиційні банки виконують такі функції:

•  емісія цінних паперів;

•  погодження умов та видів позик (облігації, акції);

•  випуск і розміщення цінних паперів, у тому числі за власний рахунок;

•  гарантія емісії (зобов'язання купити нереалізовану частину випущених цінних паперів);

•  надання звичайних і довготермінових кредитів  інвесторам – покупцям цінних паперів;

•  консультаційні послуги;

•  організація банківських синдикатів, забезпечення вторинного ринку цінними паперами тощо.

За кордоном функції інвестиційних банків виконують як центральні, так і спеціалізовані банки.

При цьому інвестиційні банки є не просто посередниками між позичальниками та інвесторами, а виконують роль гарантів емісій та організаторів ринку – вони купують та продають великі пакети акцій та облігацій за свій рахунок, надають кредити покупцям цінних паперів. Класичний тип інвестиційного банку притаманний США, де комерційним банкам заборонено займатися інвестиційною діяльністю (крім операцій з державними та муніципальними облігаціями).

Будівельні ощадні банки займаються довгостроковим кредитуванням житлового будівництва.

Банки підтримки створюються державою чи за участю держави для фінансування цільових програм, які вимагають особливої підтримки, наприклад, у сільському господарстві, реструктуризації промисловості, розвитку інфраструктури, сприяння житловому будівництву, відбудови зруйнованого господарства (війною, стихійними лихами тощо).

Серед спеціалізованих банків західних країн є група банків, які займаються дорученням (банки-гаранти).

Такі банки беруть на себе зобов'язання погашати за певних умов борги підприємств, що відкриває останнім доступ до банківських позичок. На жаль, в Україні такі банки поки що не створені.

Торгові банки – специфічна ланка англійської банківської системи.

Торгові банки здійснюють велику кількість різнобічних фінансових операцій. Серед них:

•  розміщення нових випусків промислових акцій та облігацій (у тому числі з гарантією);

•  фінансова консультація та розроблення умов злиття та поглинання (у формі купівлі контрольного пакета акцій, отриманні контролю в раді директорів, випуску нових акцій в обмін на старі);

•  управління майном та портфелем цінних паперів;

•  розрахунки за міжнародними операціями.

На ранніх стадіях розвитку банківської справи були найпоширені приватні банкірські доми та партнерські фірми. Так, у Великобританії примітивні банківські функції виконували золотих справ майстри. Необхідно зазначити, що в банківських системах різних країн до цього часу збереглися приватні (не акціонерні) банки, капітал яких належить обмеженому колу осіб. Так, у Німеччині, Швейцарії вони зайняті операціями щодо надання позичок вибраній клієнтурі. Ці банки мають право не публікувати свої баланси.