Торгове право - Навчальний посібник (Полтавский О.В.)

Тема № 4.      патентування торговельної діяльності

1. Поняття і правові підстави патентування торговельної діяльності.

2. Суб'єкти патентування торговельної (підприємницької) діяльності.

3. Поняття, зміст і види торгових патентів.

4. Порядок придбання і використання торгового патенту.

5. Вартість і терміни дії торгових патентів.

1. Поняття і правові підстави патентування торговельної діяльності

Правові підстави патентування торговельної діяльності відповідно до ч. 2 ст. 14 ГК України визначаються виходячи з конституційного права кожного на здійснення підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а також принципів господарювання, встановлених у ст. 6 цього Кодексу.

До нормативних актів, що встановлюють порядок патентування торговельної діяльності, відносяться: Господарський кодекс України від 16.01.2003 р., Закон України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» від 23.03.1996 р. № 98/96-ВР, (далі – Закон про патентування), Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про виготовлення, зберігання і реалізацію торгових патентів» від 13.07.1998 р. № 1077, Наказ Головної державної податкової інспекції України «Про затвердження форм торгового патенту та Порядку заповнення торгового патенту» від 25.04.1996 р. № 33, Лист Державного комітету з питань регуляторної політики і підприємництва («Про розгляд листа про діяльність спортивних більярдних клубів») від 25.04.2003 р. № 2635, Лист Державної податкової адміністрації України («Про застосування окремих норм податкового законодавства») від 23.06.1999 р. № 3630/6/15-1316 тощо.

Під патентом, як правило, розуміють документ, який надає право займатися торговельною або іншою діяльністю, на яку відповідно до законодавства встановлена необхідність патентування, а під патентуванням розуміється процедура отримання патенту.

Згідно з ч.1 ст. 1 Закону про патентування об'єктами патентування є:

– торговельна діяльність за готівкові кошти, а також з використанням інших форм розрахунків та кредитних карток на території України;

– діяльність з обміну готівкових валютних цінностей (включаючи операції з готівковими платіжними засобами, вираженими в іноземній валюті, та з кредитними картками);

– діяльність з надання послуг у сфері грального бізнесу;

– діяльність з надання побутових послуг.

Найпоширенішим об'єктом патентування в підприємницькій діяльності є торговельна діяльність. Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону про патентування торговельною діяльністю є роздрібна і оптова торгівля, діяльність у торговельно-виробничій (громадське харчування) сфері за готівкові кошти, інші готівкові платіжні засоби та з використанням кредитних карток. Тобто в даному Законі до торговельної діяльності відноситься лише та торгівля, яка здійснюється суб'єктами підприємницької діяльності за готівку та прирівняні до неї засоби.

Зважаючи на досить широку сферу відносин, що підпадають під дію Закону про патентування, існують деякі виключення з правил, ним встановлених, які можна звести в наступні групи:

1) дія Закону про патентування не розповсюджується на торговельну діяльність і діяльність з надання деяких побутових послуг;

2) торгівля певними видами товарів здійснюється без придбання торгового патенту;

3) деякі види торговельної (підприємницької) діяльності не вимагають патентування.

Розглянемо ці групи докладніше. Так, згідно з п. 3 ст. 1 Закону про патентування, дія даного Закону не розповсюджується на торговельну діяльність і діяльність з надання побутових послуг:

1) підприємств і організацій військової торгівлі, аптек, що перебувають у державній власності, а також розташованих у селах, селищах і містах районного значення підприємств і організацій споживацької кооперації і торгово-виробничих державних підприємств робітничого постачання (це пояснюється незначним товарообігом, низькими виручками і предметом торгівлі – товарами першої необхідності);*

2) суб'єктів підприємницької діяльності – фізичних осіб, які здійснюють торговельну діяльність з лотків, прилавків і сплачують ринковий збір (плату) за місце для торгівлі продукцією в межах ринків усіх форм власності;** сплачують податок на промисел у порядку, передбаченому чинним законодавством;*** здійснюють продаж вирощеної в особистому підсобному господарстві, на присадибній, дачній, садовій і городній ділянках продукції рослинництва, а також худоби, кроликів, нутрій, птиці (як у живому вигляді, так і продукції їх забою в сирому вигляді і у вигляді первинної переробки), продукції власного бджільництва;**** сплачують державне мито за нотаріальне посвідчення договорів на відчуження власного майна у випадках, якщо товари кожної окремої категорії відчужуються не частіше одного разу на календарний рік; сплачують фіксований податок відповідно до законодавства про оподаткування доходів фізичних осіб;*****

3) суб'єктів підприємницької діяльності, створених громадськими організаціями інвалідів, які згідно з чинним законодавством мають податкові пільги і здійснюють торгівлю виключно продовольчими товарами вітчизняного виробництва і продукцією, виготовленою на підприємствах Українського товариства сліпих і Українського товариства глухих.

Відповідно до ч. 6 ст. 3 Закону про патентування без придбання торгового патенту суб'єкти підприємницької діяльності або їх структурні (відособлені) підрозділи здійснюють торговельну діяльність виключно з використанням наступних видів товарів вітчизняного виробництва: хліб і хлібобулочні вироби; борошно пшеничне та житнє; сіль, цукор, олія соняшникова і кукурудзяна; молоко і молочна продукція, крім молока і вершків згущених з добавками і без них; продукти дитячого харчування; безалкогольні напої; морозиво; домашній птах; яйця; риба; ягоди і фрукти; мед і інші продукти бджільництва, бджолоінвентар і засоби захисту бджіл; картопля і плодоовочева продукція; комбікорми для продажу населенню.

 Відповідно до п. п. 10–12 ст. 3 Закону про патентування не вимагає патентування:

– реалізація суб'єктом підприємницької діяльності продукції власного виробництва фізичним особам, які перебувають з ним у трудових відносинах, через пункти продажу товару, вбудовані у виробничі або адміністративні приміщення такого суб'єкта;

– діяльність суб'єктів підприємницької діяльності з закупівлі у населення продукції (заготівельна діяльність), якщо подальша реалізація такої продукції відбувається за розрахунками в безготівковій формі (пункти прийому склотари, макулатури, відходів паперових, картонних і ганчіркових; заготівля сільськогосподарської продукції та продуктів її переробки);

– діяльність у торгово-виробничій сфері (громадське харчування) на підприємствах, в установах, організаціях, у тому числі навчальних закладах, по обслуговуванню виключно працівників цих підприємств, установ, організацій та учнів і студентів у навчальних закладах).

Як вже вказувалося раніше, крім торгівельної діяльності, до об'єктів патентування відносяться: торгівля готівковими валютними цінностями, гральний бізнес і надання побутових послуг.

Торгівля готівковими валютними цінностями – це продаж готівкової іноземної валюти, інших готівкових платіжних засобів, виражених в іноземній валюті (зокрема дорожніх, банківських і персональних чеків), операції з дебетування кредитних (дебетових) карток в обмін на валюту України, інших готівкових платіжних засобів, виражених у валюті України, а також в обмін на іншу іноземну валюту (п.2 ст. 4 Закону про патентування).

Під наданням побутових послуг розуміють діяльність, пов'язану з наданням платних послуг для задоволення особистих потреб замовника за готівкові кошти, а також з використанням інших форм розрахунків, включаючи кредитні картки. Перелік послуг, що відносяться до побутових, визначається Кабінетом Міністрів України і не може змінюватися протягом бюджетного року (п. 2 ст. 3-1 Закону про патентування).

Гральний бізнес – це діяльність, пов'язана з влаштуванням казино, інших гральних місць (домів), гральних автоматів з грошовим або майновим виграшем, проведенням лотерей (крім державних) та розиграшів з видачею грошових виграшів у наявній або майновій формі (п. 2 ст. 5 Закону про патентування).

Взагалі патентування торговельної (підприємницької) діяльності можливо розглядати як своєрідний спосіб оподаткування суб'єктів торгівлі, який здійснюється шляхом сплати за патент до податкових органів.

Таким чином, під патентуванням необхідно розуміти практичну діяльність суб'єктів торговельної (підприємницької) діяльності з отримання спеціальних дозволів (патентів) на здійснення встановлених законом видів діяльності і видачу спеціальними державними органами (податковими інспекціями) торгових патентів на заняття такою діяльністю.

2. Суб'єкти патентування торговельної (підприємницької) діяльності

Згідно з ч. 2 ст. 1 Закону про патентування суб'єктами правовідносин, що підлягають регулюванню відповідно до даного Закону, є: 1) юридичні особи; 2) суб'єкти підприємницької діяльності, що не мають статусу юридичної особи, – резиденти і нерезиденти; 3) їх відособлені підрозділи (філії, відділення, представництва тощо), які займаються підприємницькою діяльністю, передбаченою ч. 1 ст. 1 Закону про патентування (об'єкти патентування).

Частина 1 ст. 3 Закону про патентування визначає, що патентуванню підлягає торговельна діяльність, здійснювана суб'єктами підприємницької діяльності або їх структурними (відокремленими) підрозділами в пунктах продажу товарів. Самі пункти продажу товарів визначені в п. 3 ст. 3 Закону про патентування. Перелік пунктів обміну іноземної валюти подано у п. 3 ст. 4 Закону про патентування.

Розкривається поняття «пункти продажу товарів» у Листі МВЕСторгу («Роздрібна, оптова торгівля. Основні поняття. Терміни і визначення») від 17.03.1998 р. № 15-03/29-192. Наприклад, відповідно до п. 5.4. даного Листа під магазином розуміють пункт роздрібного продажу товарів, що займає окремий будинок або приміщення і що має торговий зал для покупців.

Важливо відзначити, що якщо суб'єкт-торговець – суб'єкт підприємницької діяльності має структурні (відособлені) підрозділи, торговий патент отримують окремо для кожного структурного (відособленого) підрозділу (торгової точки) (ч. 3 ст. 3 Закону про патентування) або обмінного пункту (ч. 3 ст. 4 Закону про патентування).

Слід також звернути увагу на два наступні нормативні акти: Постанову Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про виготовлення, зберігання і реалізацію торгових патентів» від 13.07.1998 р. № 1077 (далі – Постанова № 1077) із змінами, внесеними згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 1439 від 10.09.2003 р., і Лист Державної податкової адміністрації України «Про застосування окремих норм податкового законодавства» від 23.06.1999 р. № 3630/6/15-1316 (далі – Лист № 3630/6/15-1316), із змісту яких випливає, що:

1) у разі здійснення в одному пункті продажу товарів, в одному окремому приміщенні, будівлі або в їх частинах двох або більше видів підприємницької діяльності, що підлягають патентуванню (наприклад, роздрібна торгівля і надання побутових послуг), торговець – суб'єкт підприємницької діяльності зобов'язаний придбати два торгові патенти на кожен об'єкт патентування (ч.1 п.20 Постанови № 1077);

2) у разі здійснення в одному пункті продажу товарів двох або більше видів торговельної підприємницької діяльності (наприклад, роздрібна і оптова торгівля, громадське харчування) отримують один торговий патент за максимальною вартістю, встановленою відповідним органом місцевого самоврядування з урахуванням місцезнаходження даного пункту і асортиментного переліку товарів (ч.2 п.20 Постанови № 1077);

3) у випадку якщо торговець – суб'єкт підприємницької діяльності здійснюватиме роздрібну торгівлю і громадське харчування в окремих пунктах продажу товарів, які знаходяться в окремих приміщеннях, то кількість торгових патентів при їх придбанні визначається залежно від кількості пунктів продажу товарів, у яких здійснюватиметься торговельна діяльність (абз.5 Листа № 3630/6/15-1316);

4) якщо торговець – суб'єкт підприємницької діяльності в одному окремому приміщенні, будівлі або в їх частинах надає два або більше видів побутових послуг, які підлягають патентуванню, – отримують один торговий патент за максимальною вартістю, встановленою відповідним органом місцевого самоврядування з урахуванням місцезнаходження даного пункту і виду побутових послуг (ч.3 п.20 Постанови № 1077).

3. Поняття, зміст і види торгових патентів

Як і інші основні поняття й терміни, що зустрічаються в торговому праві, торговий патент має своє законодавче визначення, яке міститься в ч. 4 ст. 14 ГК України, де під ним розуміється державне свідоцтво, яке засвідчує право суб'єкта господарювання займатися певними видами підприємницької діяльності впродовж встановленого строку, і в ч.1 ст. 2 Закону про патентування, де під торговим патентом розуміється державне свідоцтво, яке засвідчує право суб'єкта підприємницької діяльності чи його структурного (відокремленого) підрозділу займатися вказаними в даному Законі видами підприємницької діяльності. З метою відокремлення від патенту, який видається на об'єкт промислової власності, у Законі міститься спеціальне застереження відносно того, що торговий патент не засвідчує право суб'єкта підприємницької діяльності на інтелектуальну власність.

Торговий патент містить наступні реквізити: номер торгового патенту; найменування власника патенту; вид торговельної підприємницької діяльності, на який належить придбати патент; найменування виду побутових послуг або послуг у сфері грального бізнесу; місце реєстрації громадянина як суб'єкта підприємницької діяльності – юридичної особи (місцезнаходження структурного (відособленого) підрозділу цього суб'єкта); для транспортних засобів – вказівка «виїзна торгівля»; термін дії торгового патенту; місцезнаходження державного податкового органу, що видав торговий патент; відмітку державного податкового органу про надходження платні за виданий їм торговий патент. Форма торгового патенту і порядок його заповнення встановлюються центральним податковим органом України (ч. 3 п. 3 ст. 2 Закону про патентування) – Державною податковою адміністрацією.

Бланки торгових патентів є документами суворої звітності, на кожному з них указується його серія і шестизначний номер. Крім того, бланки торгових патентів мають відповідний ступінь захисту як цінні папери і відрізняються за кольором залежно від їх видів (на право здійснення торговельної діяльності, діяльності з надання побутових послуг, діяльності з обміну готівкових валютних цінностей, діяльності з надання послуг у сфері грального бізнесу; короткотерміновий – на право здійснення торговельної діяльності; пільговий – на право здійснення торговельної діяльності).

Поділ патентів на види здійснюється залежно від правового становища його власника і від здійснюваних ним видів діяльності. Так, Законом про патентування передбачені наступні види патентів:

– короткостроковий торговий патент (абз. 8 п. 4 ст. 3 Закону про патентування). Даний торговий патент надається на здійснення торговельної діяльності від 1 до 15 днів, а відповідно до п. 16 Постанови № 1077 він надається у разі проведення ярмарок, виставок-продажів і інших короткострокових заходів, пов'язаних з демонстрацією і продажем товарів за місцем здійснення вказаної діяльності. Вартість короткострокового торгового патенту за один день встановлюється у фіксованому розмірі 10 гривень. Оплата його вартості здійснюється не пізніше ніж за 1 день до початку торговельної діяльності. Керуючись п. 16 Постанови № 1077, податкові органи вказують на можливість придбання суб'єктом підприємницької діяльності короткострокового торгового патенту лише в тому випадку, якщо торговельна діяльність не є його основним видом діяльності. У разі здійснення суб'єктом торговельної (підприємницької) діяльності як одного з видів його основної діяльності, незалежно від кількості днів торгівлі на місяць, надається не короткостроковий, а звичайний торговий патент;

– пільговий торговий патент (абз. 3 ч. 6 ст. 3 Закону про патентування) видається суб'єктам підприємництва, торговельна діяльність яких (або їх структурних відособлених підрозділів) пов'язана виключно з використанням наступних товарів вітчизняного виробництва:

– поштові товари, листівки, вітальні листівки і непогашені конверти, ящики, коробки, мішки, сумки та інша тара з дерева, паперу та картону, які використовується при поштових відправленнях підприємствами Державного комітету зв’язку України, і фурнітура до них;

– вугілля, вугільні брикети, побутове пічне паливо, газ освітлювальний і газ скраплений, торф паливний кусковий, торф'яні брикети і дрова для продажу населенню;

 – періодика – видання друкованих засобів масової інформації;*

– проїзні квитки;

– товари народних промислів, за винятком антикварних і визнаних в установленому порядку культурними цінностями;

– готові лікарські засоби, препарати, матеріали і приладдя, вітаміни, ветеринарні препарати і т. ін.;

– господарське мило і сірники;

– насіння овочевих, баштанних, квіткових культур, кормових коренеплодів і картоплі;

– зошити.

Пільговий патент обов'язково включає повний перелік товарів і не дає права на торгівлю тими товарами, які не передбачені чинним законодавством.

Одержують також пільговий патент суб'єкти підприємницької діяльності, які реалізують інвалідам товари повсякденного вжитку і продукти харчування через торговельні установи, створені для цієї мети громадськими організаціями інвалідів (крім суб'єктів підприємницької діяльності, на яких не розповсюджується дія Закону про патентування).

При придбанні пільгового патенту торговець – суб'єкт підприємницької діяльності вносить одноразову плату у розмірі 25 гривень за весь термін дії патенту.

Що стосується визначення класифікації видів патентів за об'єктами патентування, то, крім патенту на здійснення торговельної діяльності, існують:

– торговий патент на здійснення діяльності з надання побутових послуг;

– торговий патент на здійснення операцій з торгівлі готівковими валютними цінностями;

– торговий патент на здійснення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу.

Крім того, при здійсненні торговельної діяльності зустрічаються ще два види патентів: одноразовий патент, дія якого регулюється Декретом Кабінету Міністрів України «Про податок на промисел» від 17.03.1993 р. №24-93 і патент, що засвідчує сплату фіксованого податку, врегульований Декретом Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.92 р. № 13-92, які розглядаються в інших розділах.

4. Порядок придбання і використання торгового патенту

Торговий патент видається суб'єкту торговельної (підприємницької) діяльності під розписку державними податковими органами в триденний термін з дня подачі заявки за місцезнаходженням цих суб'єктів або місцезнаходженням їх структурних (відособлених) підрозділів, суб'єктам підприємницької діяльності, які здійснюють торговельну діяльність або надають побутові послуги (крім пересувної торговельної мережі), – за місцезнаходженням пункту продажу товарів або пункту надання побутових послуг, а суб'єктам підприємницької діяльності, які здійснюють торгівлю через пересувну мережу, – за місцем реєстрації цих суб'єктів.

Заявка на придбання торгового патенту містить наступні реквізити: найменування суб'єкта підприємницької діяльності; витяг з установчих документів щодо юридичної адреси суб'єкта підприємницької діяльності, а у випадках, якщо патент придбавається для структурного (відособленого) підрозділу, – довідка органу, який погодив місцезнаходження структурного (відособленого) підрозділу, з вказівкою цього місця; вид підприємницької діяльності, здійснення якої потребує придбання торгового патенту; найменування документа про повну або часткову сплату вартості торгового патенту.

Торговий патент заповнюється уповноваженим на те посадовцем державного податкового органу за місцезнаходженням суб'єктів або місцезнаходженням їх структурних (відособлених) підрозділів. Підписується патент керівником державного податкового органу або його заступником (п. 2 Порядку заповнення торгового патенту, затверджений Наказом Головної державної податкової інспекції України від 25.04.1996 р. № 33).

Як наголошувалося, торговий патент видається в триденний термін за умови, що при його придбанні внесена одноразова платня у розмірі вартості такого патенту за один місяць для здійснення торговельної діяльності, торгівлі готівковими валютними цінностями, надання побутових послуг і за три місяці – за надання послуг у сфері грального бізнесу.

У разі втрати торгового патенту орган державної податкової служби видає безвідплатно його дублікат на підставі письмової заяви суб'єкта підприємницької діяльності і довідки органу МВС.

Торговий патент, як і будь-який подібний документ, має важливе правове значення і свідчить про виконання торговцем – суб'єктом підприємницької діяльності встановлених чинним законодавством вимог для заняття обраним видом діяльності. Як носій відповідної інформації, торговий патент, виходячи з його реквізитів, свідчить про самого власника і торгове місце або засіб, за допомогою якого така підприємницька діяльність здійснюється (гральне місце), про легальність заняття діяльністю. Враховуючи специфіку діяльності, грошову готівку, досить великий обсяг товару, а відповідно і можливість порушень прав споживачів, у патенті указується орієнтир для скарг і звертань споживачів про допущені порушення їх прав до вповноважених органів. Таким чином, торговий патент є свідоцтвом легальності бізнесу.

У зв'язку з цим Закон про патентування (ст. 7) встановлює спеціальний порядок користування торговим патентом. Ці правила носять імперативний характер і повинні дотримуватися всіма суб'єктами торговельної (підприємницької) діяльності.

Ці правила зводяться до таких вимог:

1) суб'єкт торговельної (підприємницької) діяльності може займатися лише тим видом діяльності, який вказаний у патенті;

2) не дозволяється виходити за межі терміну дії торгового патенту. Невчасна сплата чергових платежів, відсутність відмітки про їх сплату, закінчення строку їх дії припиняє дію і самого патенту;

3) торговий патент повинен бути відкритим і доступним для ознайомлення з ним зацікавлених осіб – споживачів, відвідувачів і контролюючих органів. З цією метою він повинен бути відповідним чином розміщений:

– на фронтальній вітрині магазина, а у разі її відсутності – біля касового апарату;

– на фронтальній вітрині малої архітектурної форми;

– на табличці – для автокрамниць, розвозок і інших видів пересувної торговельної мережі, а також для лотків, прилавків і інших видів торгових точок, відкритих у відведених для торговельної діяльності місцях;

– у пунктах обміну іноземної валюти;

– у приміщеннях для надання послуг у сфері грального бізнесу і надання побутових послуг;

4) торговий патент повинен бути в оригіналі (допускається також нотаріально завірена копія, але тільки у разі знаходження оригіналу торгового патенту в пунктах торгівлі або в місцях надання послуг. Оригінал торгового патенту обов'язковий для пред'явлення на вимогу посадовців державної податкової інспекції і органів МВС);

5) торговий патент дійсний на території:

– органу, який здійснив реєстрацію суб'єкта торговельної (підприємницької) діяльності (за місцем видачі торгового патенту);

– органу, з яким погоджено місцезнаходження структурного (відособленого) підрозділу суб'єкта торговельної (підприємницької) діяльності (за місцем видачі торгового патенту);

– України, якщо він виданий для здійснення торговельної діяльності з використанням пересувної торговельної мережі (автокрамниці, розвозки і т. ін.);

6) передача торгового патенту суб'єкту торговельної (підприємницької) діяльності або іншому структурному (відособленому) підрозділу суб'єкта торговельної (підприємницької) діяльності не дозволяється.

Недотримання даних вимог має ряд негативних наслідків і, в першу чергу, тягне за собою адміністративну відповідальність:

– за порушення термінів сплати або неповне внесення чергових платежів нараховується пеня на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій при їх наявності) з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України на день виникнення такого податкового боргу або на день його (частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою за кожен календарний день прострочення у його сплаті;

– за порушення порядку використання торгового патенту, передбаченого ч. 1 ст. 7 Закону про патентування, сплачується штраф у розмірі вартості торгового патенту за один календарний місяць;

– за здійснення операцій, передбачених цим Законом, без отримання відповідних торгових патентів або з порушенням порядку користування торгового патенту, передбаченого ч. 2 ст. 7 Закону про патентування, сплачується штраф у подвійному розмірі вартості торгового патенту за повний термін діяльності суб'єктів підприємницької діяльності із зазначеним порушенням;

– за здійснення операцій з реалізації товарів, визначених ч. 6 – 9 ст. 7 Закону про патентування, без отримання пільгового торгового патенту або з порушенням порядку отримання і використання пільгового торгового патенту, передбаченого ч. 2 ст. 7 Закону про патентування, сплачується штраф у п'ятикратному розмірі вартості пільгового торгового патенту;

– за здійснення торговельної діяльності без придбання короткострокового патенту сплачується штраф у подвійному розмірі вартості короткострокового патенту за повний термін діяльності суб'єктів підприємницької діяльності з даним порушенням.

Дані штрафи, передбачені ст. 8 Закону про патентування, підлягають сплаті в п'ятиденний термін. До дня сплати штрафів, а також до придбання торгового патенту або оформлення пільгового торгового патенту діяльність відповідних суб'єктів торговельної (підприємницької) діяльності припиняється.

5. Вартість і терміни дії торгових патентів

Важливе значення в патентуванні має визначення вартості торгового патенту. Вона повинна відображати вид торговельної (підприємницької) діяльності, місце її здійснення і вибір певного виду патенту.

Так, відповідно до п.  4 ст. 3 Закону про патентування, вартість торгового патенту на здійснення торговельної діяльності встановлюється органами місцевого самоврядування залежно від місцезнаходження пункту продажу товарів і асортиментного переліку товарів.

Встановлюється вартість торгового патенту за календарний місяць у рамках наступних граничних рівнів:

– на території міста Києва, обласних центрів – від 60 до 320 гривень;

– на території міста Севастополя, міст обласного підпорядкування (крім обласних центрів) і районних центрів – від 30 до 160 гривень;

– на території інших населених пунктів – до 80 гривень.

Якщо пункти продажу товарів розташовані в курортних місцевостях або на територіях, прилеглих до митниць, інших пунктів переміщень через митний кордон, органи місцевого самоврядування, до бюджетів яких спрямовується плата за торговий патент, можуть прийняти рішення про збільшення плати за торговий патент, але не більше 320 гривень за календарний місяць*. Разом з тим залежно від прибутковості торговельної точки ці ж органи мають право знижувати вартість торгового патенту.

Оплата вартості торгового патенту на здійснення торговельної діяльності проводиться щомісячно до 15 числа місяця (тобто останнім днем сплати за торговий патент є 14 число місяця), який передує звітному. На суму, сплачену при придбанні торгового патенту, зменшується розмір плати за торговий патент, яка підлягає внесенню в останній місяць його дії**.

Торговий патент на здійснення торгівлі готівковими валютними цінностями суб'єктом торговельної (підприємницької) діяльності або його структурними підрозділами в пунктах обміну іноземної валюти видається і оплачується в тому ж порядку, що і для роздрібної торгівлі. Його вартість фіксована – 960 гривень за календарний місяць і платиться щоквартально, до 15 числа місяця, що передує звітному кварталу (ст. 4 Закону про патентування).

Вартість торгового патенту на надання послуг у сфері грального бізнесу встановлюється у фіксованому розмірі на рік залежно від виду даного бізнесу:

– для користування гральним автоматом з грошовим або майновим виграшем – 4200 гривень;

– для користування гральним столом з кільцем рулетки – 192000 гривень;

– для користування іншими гральними столами (спеціальними столами для казино, крім столів для більярда) – 144000 гривень за кожний стіл;

– для користування кегельбанами, що приводяться в дію за допомогою жетона, монети або без них, – 6000 гривень за кожен ігровий жолоб (доріжку);

– для використання столів для більярду, що вводяться в дію за допомогою жетона, монети або без них, крім столів для більярду, використовуваних для спортивних аматорських змагань, – 1800 гривень за кожен стіл для більярду;

– для провадження інших видів грального бізнесу, включаючи розиграші з видачею грошових виграшів у готівковій формі поза банківські установи або у майновій формі на місці, – 7200 гривень за кожний окремий вид (місце) грального бізнесу (ст. 5 Закону про патентування).

На суму, сплачену при придбанні торгового патенту на здійснення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу (у розмірі вартості торгового патенту за 3 місяці), зменшується розмір плати за торговий патент, що підлягає внесенню в останній квартал його дії.

Щомісячне (щоквартальне) внесення плати за торговий патент відображається органом державної податкової служби за місцем його придбання в особовому рахунку платника.

Податок на прибуток власника патенту, що підлягає сплаті до бюджету, зменшується на вартість придбаних ним торгових патентів. Цей факт підтверджує положення про те, що торговий патент є одним з видів фіксованого податку або обов'язкового платежу, який суб'єкти підприємництва зобов'язані виплачувати для отримання легальності у сфері торговельної діяльності.

Терміни дії торгових патентів визначені Законом про патентування і становлять:

– на здійснення торговельної діяльності і діяльності з надання побутових послуг – 12 календарних місяців;

– на здійснення операцій з торгівлі валютними цінностями – 36 календарних місяців;

– на здійснення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу – 60 календарних місяців.

Відповідно до заключних положень Закону про патентування контроль за дотриманням вимог законодавства про патентування здійснюється державними податковими органами та органами Міністерства внутрішніх справ України.

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

1. Поняття і значення патентування торговельної (підприємницької) діяльності.

2. Правові підстави здійснення патентування торговельної (підприємницької) діяльності.

3. Об'єкти патентування торговельної (підприємницької) діяльності.

4. Види торговельної (підприємницької) діяльності, які не підлягають патентуванню.

5. Суб'єкти патентування торговельної (підприємницької) діяльності.

6. Поняття торгового патенту і його види.

7. Порядок придбання торгового патенту.

8. Документи, що необхідні для отримання патенту, і вимоги до них.

9. Порядок використання торгового патенту.

10. Особливості патентування грального бізнесу.

11. Терміни дії патентів.

12. Відповідальність за порушення законодавства про патентування торговельної (підприємницької) діяльності.

Нормативно-правові акти та література

Конституція України від 28 червня 1996 р.  // ВВР України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.

Господарський кодекс України від 16 січня 2003 р.  № 436-IV // Офіційний вісник України. – 2003. – № 11. – Ст. 462.

Закон України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльно­сті» від 23 березня 1996 р.  № 98/96-ВР // ВВР України. – 1996. – № 20. – Ст. 82.

Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про виготовлення, зберігання і реалізацію торгових патентів» від 13 липня 1998 р. № 1077 // Офіційний вісник України. – 1998. – № 28. – Ст. 1049.

Наказ Головної державної податкової інспекції України «Про затвердження форм торгового патенту та Порядку заповнення торгового патенту» від 25 квітня 1996 р.  № 33 // www.liga.№ et.

Лист державного комітету з питань регуляторної політики та підприємництва  «Про розгляд листа щодо діяльності спортивних більярдних клубів» від 25 квітня 2003 р.  № 2635 // Вісник законодавства України. – 2003. – 05. –  №  22

Лист Державної податкової адміністрації України «Про застосування окремих норм податкового законодавства» від 23 червня 1999 р.  № 3630/6/15-1316 // Бізнес. –  1999. – 07. –  №  29.

Предпринимательское право Украины: Учебник/ Р. Б. Шишка, А.М. Сытник, В.Н. Левков и др./ Под общей ред. канд. юрид. наук Р.Б. Шишки. – Х.: Эспада, 2001.

Хозяйственное (предпринимательское) право Украины: Учебник / Под общ. ред. Р.Б. Шишки и Я.А. Чапичадзе. – Х.: Эспада, 2007. – 552 с.