Розшукова дІяльнІсть слІдчого як наслІдок ухилення обвинуваченого вІд слІдства

В період проведення в Україні судово-правової реформи законодавцем зроблені суттєві кроки по реформуванню кримінально-процесуального законодавства – це так звана «мала судова реформа» (червень 2001 р.). Але вона не вирішила усіх проблем кримінального судочинства, а підготовка нового КПК України і досі триває.

Новий КПК України як закон нового тисячоліття має відповідати усім вимогам Конституції України та повинен стати зручним інструментом для правоохоронних органів у боротьбі зі злочинністю й надійною гарантією дотримання прав і законних інтересів громадян. Тому при прийнятті нового кримінально-процесуального законодавства необхідно приділити значну увагу низці проблем, які виникають при розслідуванні кримінальної справи, в тому числі і діяльності слідчого, що пов’язана з розшуком обвинуваченого який ухиляється від слідства.

В теорії кримінального процесу дуже мала увага приділялась визначенню розшуку обвинуваченого, який ухиляється від слідства. Недостатньо розроблений процесуальний порядок самого поняття та вирішення спірних питань, пов’язаних з розшуком. Фактично поза зором науковців залишилися проблеми щодо взаємодії слідчого та органу дізнання по зупиненому провадженні в кримінальній справі у зв’язку з розшуком обвинуваченого. Деякі з науковців вважають, що розшукова діяльність слідчого розпочинається лише з моменту оголошення ним розшуку обвинуваченого [1]. Інші – з того моменту, коли встановлено, що обвинувачений ухиляється від слідства чи коли його місцезнаходження невідоме [2]. Однак така розшукова діяльність слідчого повинна розпочинатись з моменту отримання ним відомостей про те, що місцезнаходження обвинуваченого невідоме та прийняття рішення про застосування заходів, направлених на встановлення його місця перебування. При цьому застосування таких заходів повинні передувати здійсненню розшуку та являються самостійним етапом діяльності слідчого по розшуку обвинуваченого, який ухиляється від слідства. До таких заходів слід віднести:

- проведення заходів, направлених на встановлення дійсного факту ухилення обвинуваченого від слідства;

- проведення слідчих дій (допити родичів обвинуваченого, його сусідів, колег по роботі, встановлення коло його оточення, проведення обшуку за місцем їх проживання та місцем проживання самого обвинуваченого, накладення арешту на поштово-телеграфну кореспонденцію та інші);

- направлення доручень органу дізнання в порядку ст.118 КПК України, щодо встановлення місця знаходження обвинуваченого;

- оцінка зібраних доказів для оголошення обвинуваченого в розшук.

Також в цей період діяльності слідчий повинен якомога більше зібрати відомостей про особу обвинуваченого, які необхідні для проведення ефективного розшуку. Ці дані повинні бути занесені до картки розшукуваної особи, в якій зазначаються: прізвище, ім’я, по батькові, час і місце народження, національність, освіта, сімейний стан; наявність родичів і їх адреса; професія, спеціальність; останнє місце проживання й роботи; відношення до військового обов’язку; відомості про судимість; наявність особливих прикмет, рис характеру, звичок, стан здоров’я, можливі хронічні захворювання; особисті й інші зв’язки; інші відомості, що сприяють розшуку. До довідки бажано додати фотокартку, а якщо вона відсутня, то є докладним описом зовнішності розшукуваного обвинувачуваного.

Після винесення постанови про притягнення особи як обвинуваченого та встановлення факту його ухилення від розслідування у слідчого з’являється можливість оголосити розшук обвинуваченого та доручити його провадження органу дізнання.

З винесенням постанови про оголошення розшуку обвинуваченого діяльність слідчого також є досить активною. Вона полягає в тому, що слідчий продовжує встановлювати обставини, які входять в предмет доказування, виходячи із вимог закону про необхідність провадження всіх слідчих дій, проведення яких можливе у відсутності обвинуваченого (ч.2 ст.206 КПК України). Після проведення всіх зазначених заходів та встановлення всіх обставин, якщо вони не принесли бажаного результату, слідчий повинен винести постанову про зупинення досудового слідства по кримінальній справі за п.1 ч.1 ст.206 КПК України. При цьому необхідно зазначити, що відповідно до ч.2 ст.138 КПК України розшук може бути оголошений як під час досудового слідства, так і одночасно з його зупиненням.

Після прийняття такого рішення, діяльність слідчого по даній кримінальній справі не зупиняється, і згідно ч.2 ст.139 КПК України він повинен продовжувати вживати всіх необхідних заходів для встановлення місця перебування особи, яка скоїла злочин. При цьому необхідно зазначити лише той факт, що коло заходів, які входять до розшукової діяльності слідчого значно звужується, оскільки кримінально-процесуальний закон забороняє провадження слідчих дій по зупиненій кримінальній справі. Але не зважаючи на це, слідчий повинен продовжувати проводити заходи, направлені на здійснення розшуку обвинуваченого, в результаті яких повинен впевнитись в тому, що:

            1) обвинувачений не захворів чи його не госпіталізовано, для чого необхідно направити запити в медичні заклади;

            2) обвинувачений не помер, для чого необхідно направити запити в морги та органи РАГСу;

            3) обвинувачений не затриманий та не знаходиться в приймальнику-розподільнику, для чого необхідно направити запити в відповідні установи;

            4) обвинуваченого не притягнуто до кримінальної відповідальності по іншій кримінальній справі та не утримують під вартою, для чого направити запити в інформаційні центри;

            5) обвинуваченого не призивали на військову службу, для чого направити запит у військовий комісаріат за місцем реєстрації;

            6) обвинувачений не зареєстрував шлюб із зміною прізвища, або просто не змінив прізвище, для чого направити запит в органи РАГСу;

            7) обвинувачений не виїхав на сезонні роботи за контрактом, для чого направити запит в Службу зайнятості населення;

            8) обвинувачений не перетинав кордон з метою відпочинку по туристичній путівці та у зв’язку з відрядженням, для чого направити запити в митні органи та ОВІР.

            Таким чином, розшукова діяльність слідчого, в провадженні якого знаходиться кримінальна справа, має право на існування, носить активний характер та направлена на усунення тих причин, які були підставою до зупинення досудового слідства.

ЛІТЕРАТУРА: 1. Шатило К.Д. Уголовно-процессуальный кодекс Украинской ССР. Научно-практический комментарий. – Киев. 1974. С.175. 2. Комментарий к уголовно-процессуальному кодексу РСФСР. – М.: Юр. Лит-ра, 1981. С.251.