Проблема визначення процесуального статусу пІдозрюваного в кримІнальному судочинствІ украЇни у свІтлІ реформування кримІнально-процесуального законодавства

У реформуванні кримінально-процесуального законодавства України в цей час існує безліч проблем, які вимагають свого вирішення, та вдосконалення. Зокрема, одним з найбільш проблемних питань є визначення процесуального статусу підозрюваного в кримінальному судочинстві України.

Деякі вчені процесуалісти виступають за наявність такого суб’єкту кримінального процесу як підозрюваний, але інші стверджують на зворотне.

Проблема визначення процесуального становища підозрюваного в кримінально-процесуальному законодавстві України існує вже давно. Цілком слушно зазначити, що підозрюваний як учасник кримінально-процесуального законодавства України з’явився в 1984 році. Законодавець визначив його поняття, права та обов’язки у статті 43-1 діючого кримінально-процесуального Кодексу України, згідно якої підозрюваним визнається особа, затримана по підозрі у вчинені злочину, або особа, до якої застосовано запобіжний захід до винесення постанови про притягнення її як обвинуваченого. Як бачимо, ця фігура в кримінальному процесі існує вже чверть століття. На перший погляд термін невеликій, однак, декілька поколінь слідчих на практиці успішно користуються цим інститутом. Він дозволяє уникнути зайвих помилок при перевірці причетності підозрюваного до скоєння злочину. Створює первісну базу доказів, достатніх для притягнення особи як обвинуваченого, їх перевірці й оцінці. Тому підозрюваній, як учасник кримінально-процесуальних відносин, звичайно ж, необхідний.

Однак, незважаючи на всі свої позитивні сторони, все-таки нині діючий правової статус підозрюваного вимагає свого перегляду й удосконалення у світлі реформування кримінально-процесуального законодавства України.

У цей час існують два проекти кримінально-процесуального кодексу України, які при цьому пропонують не тільки дві нові моделі кримінального судочинства, але й інший погляд на статус підозрюваного.

Зокрема, згідно положень проекту КПК у ст. 44 (реєстр. № 3456-д від 13.03.2006 р.) закріплені підстави визнання особи підозрюваним, у якій запропоноване, що підозрюваним, поряд із вже існуючими у діючому КПК підставами, визнається особа, у відношенні якої порушено провадження по кримінальній справі. Дана підстава являється зовсім новою для нашого вітчизняного кримінально-процесуального права та ще до кінця не вивчена, тому породжує безліч суперечок. Так, зокрема, згідно даної підстави неясно, які строки знаходження особи в якості підозрюваного до притягнення його як обвинуваченого.

Поряд із цим проект КПК ( від 21.05.2007 р.) пропонує іншу модель визнання особи підозрюваним. Так розробник проекту пропонує визнавати підозрюваним особу, котрій у встановленому законом порядку органом досудового розслідування сповіщено про підозру. Тут також варто сказати, що у цьому проекті КПК взагалі не передбачений порядок порушення кримінальної справи, а говориться про початок досудового розслідування, що суттєво відрізняється не тільки від положень попереднього проекту КПК, але й нині діючого.

Згідно ст. 235 цього проекту КПК, повідомлення про підозру обов’язково здійснюється у випадках:

- затримання особи на місці вчинення злочину або безпосередньо після цього.

- обрання відносно особи однієї з передбачених даним Кодексом запобіжного заходу.

Дані положення проекту КПК нічим іншим не відрізняються від норм діючого КПК та нічого нового запропонувати не можуть. Вони є прямою проекцією ст. 106 діючого КПК, за єдиним виключенням: вказані випадки є обов’язковими для визнання особи підозрюваним. В інших випадках (наприклад явка з повинною) цій проект не вказує на обов’язковість визнання особи підозрюваним, у зв’язку із чим залишається незрозумілим, у яких же ще випадках особа може бути визнана підозрюваною.

Однак слід зазначити, що у вказаних проектах КПК пропонується більш широке коло прав та обов’язків підозрюваного.

Дані підходи до визначення процесуального статусу підозрюваного безперечно є прогресивними, наближеними до континентального права, але вимагають подальшого вивчення з урахуванням особливостей традиційно сформованого правового менталітету нашого суспільства.

Проекти КПК пропонують дві різні моделі визначення статусу підозрюваного, і в той же час породжують безліч дискусій навколо даного питання.

У цей час Україна стоїть перед вибором - удосконалити діючий КПК України або прийняти зовсім нову концепцію кримінально-процесуального законодавства. Безумовним залишається те, що в прагненні нашої держави до світових правових стандартів, звичайно ж, необхідно реформувати діюче кримінально-процесуальне законодавство України, але що саме запропонувати замість вже перевіреного десятиліттями та твердо сформованого у розумах наших вчених процесуалістів і практиків кримінально-процесуального закону України?

 Питання залишається відкритим і вимагає подальшого вивчення й свого вирішення.