ВІдновлення прав потерпІлого при закриттІ кримІнальноЇ справи у зв’язку з примиренням сторІн

Перед системою кримінального судочинства вже досить тривалий час існує проблема щодо визначення місця і ролі потерпілого у процесуальній науці. На даний момент потерпілому та його становищу в дійсності не приділяється належної уваги ні державними органами, ні суспільством у цілому, тому дане питання є досить важливим. Для України, попри все, це базується на положенні ст. 3 Конституції України, яка визнала людину, її життя, здоров’я, честь і гідність найвищою соціальною цінністю [1].

Зокрема, права потерпілого повинні захищатися належними процесуальними заходами, що сприяють відновленню його майнових та власних немайнових прав, чому держава повинна приділяти відповідну увагу, коли конструює кримінально-процесуальні норми та коли компетентні державні органи ведуть провадження по кримінальній справі. Держава повинна турбуватися про свого громадянина, який постраждав від злочину, так як на неї покладено обов’язок щодо забезпечення гарантованості конституційних прав і законних інтересів особи, які закріплено «у загально- регулятивних конституційно-правових нормах» [2, с. 30-32], і застосовувати відповідні правові норми здійснення правосуддя, згідно з загальновизнаними правовими стандартами, які стосуються захисту прав, свобод та законних інтересів громадян.

Зокрема, можливість розв’язати кримінально-правовий конфлікт та закрити провадження у справах публічного обвинувачення (ст. 46 КК та ст. 8 КПК України) в значній мірі розширила права потерпілого, який отримав шанс впливати на хід та наслідки розслідування кримінальних справ. Законодавець, запровадивши в дію такий засіб захисту прав потерпілого, врахував те, що він не завжди бажає, щоб особа, яка вчинила злочин, була засуджена та понесла покарання. Інколи доцільніше, наприклад, щоб були відшкодовані збитки та усунута заподіяна шкода, і в цьому державні органи повинні надавати потерпілому необхідну допомогу та гарантувати реалізацію ним своїх прав.

Відомо, що однією з умов звільнення від кримінальної відповідальності та закриття кримінальної справи на підставі ст. 46 КК та ст. 8 КПК України, а, як правило, і досягнення між сторонами конфлікту примирення є те, що особа, яка вчинила злочин, відшкодувала заподіяні потерпілому збитки. В цьому знаходить свою реалізацію таке завдання кримінального судочинства як відновлення порушених злочином прав осіб, у тому числі і потерпілих від злочину, та відшкодування їм заподіяної злочином шкоди (ст.ст. 2, 125 КПК України). Проте, можна передбачити і таку ситуацію, де потерпілий добровільно відмовляється від здійснення належного йому права на вимогу відшкодувати заподіяні збитки і примириться з особою, котра вчинила злочин, або вибере іншу форму загладжування шкоди (наприклад, принесення вибачень заподіювачем шкоди), - особливо це може мати місце тоді, коли обвинувачений і потерпілий перебувають у близьких стосунках (родичі, сусіди, товариші, друзі та ін.). Інакше кажучи, потерпілий піде на примирення, не буде заперечувати проти закриття кримінальної справи на підставі ст. 8 КПК України та не буде чинити ніяких перешкод щодо звільнення обвинуваченого (підсудного) від кримінальної відповідальності за вчинений у відношенні нього злочин не отримавши відшкодування заподіяних збитків останнім, і такі приклади є на практиці [3]. Тому, на мою думку, варто передбачити необхідні зміни та доповнення до кримінально-процесуального законодавства України, які б надавали роз’яснення щодо необов’язкового виконання умови про відшкодування заподіяних злочином збитків та усунення завданої шкоди, передбаченої ст. 46 КК України і це положення треба відобразити у нормах нового КПК України, щоб дійсно, диспозитивне за своїм характером право на примирення могло бути вільно реалізоване потерпілим.

ЛІТЕРАТУРА: 1. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 30. - Ст. 141. 2. Аленін Ю., Гурджі Ю. Публічна природа гарантій прав особи у кримінальному процесі // Право України. - 2003. - № 4. - С. 30-32. 3. Інформаційний бюлетень про стан злочинності на території України: відомості про злочини невеликої тяжкості, що вчинені на території України // МВС України: Департамент інформаційних технологій. - Київ, 2007.