Психолого-педагогічна складова підготовки працівників системи МВС - Матеріали науково-практичної конференції (Гіренко С.П.)

Гіренко с.п. начальник кафедри загальної психології та педагогіки ннІ пмІт хнувс, кандидат педагогічних наук, доцент

КОНФЛІКТОЛОГІЧНА СКЛАДОВА ПРОФЕСІЙНОЇ КУЛЬТУРИ ПРАЦІВНИКІВ ОВС

Ефективне реформування економічної, політиної та соціальної сфери сучасного українського суспільства впливае на діяльність правоохоронної системи, вимагає докорінних змін у ряди її напрямків. Серед них: взаємовідносини державних органів влади та міліції, покращення соціального статусу працівника ОВС, гуманізація діяльності органів внутрішніх справ, професіоналізм правоохоронців, їх професійна підготовка. Також до актуальних завдань сьогодення багато дослідників відносять налагодження тісної співпраці між міліцією та населенням з метою отримання своєчасної інформації про можливі та скоєні злочини, активна робота по покращенню іміджу міліції.

Сучасні невідворотні процеси гуманізації діяльності правоохоронних органів, посилення соціальної спрямованості в їх роботі викликають докорінних змін у організації системи професійної підготовки майбутніх правоохоронців, у критеріях оцінки професійної компетентності працівника. «Ніяка реформа органів внутрішніх справ не досягне цілі без якісного комплектування особового складу органів внутрішніх справ, перш за все міліції, з точки зору забезпечення відповідного професійно-освітнього рівня працівників».

Мета даної роботи – визначити конфліктологічну скадову професійної культури курсантів та працівників МВС, проаналізувати педагогічні аспекти формування конфліктологічної культури та компетентності працівників ОВС в процесі професійної підготовки та виконання службових обов’язків, особистісного та професійноого розвитку.

Методологічні, наукові та дидактичні аспекти професійної культури працівників ОВС відображені у публікаціях цілого ряду науковців: О.М. Бандурки, С.П. Безносова, В.Н. Васільєва, М.І. Єнікеева, І. Кертеса, А.Ф. Коні, Д.П. Котова, А.Р. Лурії, В.С. Медведева, Г.С. Никифорова, С.С. Сливки, К. Сотоніна, І.К. Шахріманьяна, А.Г. Шестакова та ін. В ціх та багатьох інших роботах викладені теоретичні підходи, визначені методологічні основи правоохоронної діяльності, її складові, професійно важливі якості особистості правника, соціально-педагогічні умови формування його професійної компетенції .

На нашу думку, однією з складових професійної культури працівників ОВС є конфліктолічна культура. Аналіз літературних джерел в різних наукових галузях (філософія, педагогіка, психологія, соціологія, політологія, конфліктологія та ін.) дозволяє визначити, що в останні 15 років різні аспекти формування конфліктологічної сфери особистості стали предметом наукових досліджень. Зміст та складові професійної конфліктологічної компетентності правоохоронців, аналіз їх соціального середовища, комунікативна складова та оптимізація міжособистісної взаємодії працівників ОВС висвітлені у наукових працях В.Г. Андросюка, О.Я. Баєва, О.М. Бандурки, І.В. Ващенко, Б.Ф. Водолазського, Є.М. Гілярова, В.П. Іларіонова, В.Б. Козлова, В.Н. Кудрявцева, А.Н. Олейника, І.Б. Пономарева, Л.Б. Філонова, Н.В. Філімонова, Б.І. Хасана та ін.

Умовою ефективної діяльності будь-якої людини є досить високий рівень її конфліктологічної компетентності. Уперше цей термін запропонований відомим соціальним психологом Л. Петровською та містить у собі: розуміння природи протиріч і конфліктів між людьми; формування конструктивного відношення до конфліктів; володіння навичками неконфліктного спілкування у важких ситуаціях; уміння оцінювати і пояснювати виникаючі проблемні ситуації; наявність навичок керування конфліктними явищами; уміння розвивати конструктивні моменти конфліктів; уміння передбачати можливі наслідки конфліктів та наявність навичок їх усунення.

Актуальним постає питання: «Чи можливо ефективне формування конфліктологічної культури та компетентності у працівників ОВС, і якщо-так, то за яких педагогічних, соціальних, професійних обставин та умов це відбувається?» Адже це вже в цілому практично сформована особистість, з досить стійкими особистісними рісами, принцимами, моральною та ціннісною сферами. По - перше, розглянемо зворотній бік компетентності – некомпетентність. Серед головних наслідків конфліктологічної некомпетентності працівників ОВС, відмітимо головні:

1) велика кількість невирішених проблем проблем та конфліктів;

2) трансформація особистісних рис та властивостей (неадекватна самооцінка, агресивність, жорстокість, конфліктність, циніз­м, низька толерантність, мстивість, невпевненість, брутальність, необ’єктивність, зниження профмотивації та ін);

3) негативні соціально-професійні наслідки (професійно-психологічна деформація, протиправні вчинки, авторитарний стиль управління, негативний соціально-психологічний клімат в колективі, зниження іміджу).

Суттєвим чинником, що впливає на умови та результативність службової діяльності працівників ОВС, мотивацію професійного росту, самовдосконалення, обумовлює гостроту професійної деформації є той факт, що в цілому ряді випадків співробітники міліції за своїми особистими якостями (самоконтроль, стресостійкість, комунікативна та конфліктологічна компетентність, інтелектуальна сфера), рівнем професійної підготовки (наявність професійних знань, вмінь та навичок), авторитетом професійної ролі поступаються громадянам, з якими праціють. На думку В.С. Медведєва, внаслідок цього виникають несприятливі психологічні новоутворення з власною логікою розвитку, що оформлюються в риси особистості (жорстокість, нещирість, нігілізм, неповага і т.д.). Спочатку вони проявляються лише в ситуаціях, які безпосередньо сприяли їх виникненню. У подальшому набувають прихованої, але самостійної форми існування. Вони ще не проявляються без особливої необ­хідності, та особистість вже готова їх "застосовувати".

На нашу думку, однією з обов’язкових умов для формування конфліктологічної культури особистості є наявність у неї внутрішніх спонукань до розвитку та самовдосконалення, самоформування, до суттєвих змін у самому собі. В педагогіці цей процес має досить точну назву і розглядається як самовиховання особистості, який завжди супроводжує розвиток людини. Як вважав всесвітньо відомий педагог В.О. Сухомлинський «...у вихованні особистості одна з провідних мелодій належить самовихованню». Розглядаючи коріння та джерела цього процесу, Василь Олександрович зазначає, що «...самовиховання потребує дуже важливого, могутнього стимулу - почуття власної гідності, поваги до самого себе, бажання стати сьогодні кращим, ніж був учора. Не може бути й мови про самовиховання, якщо людина звикла до грубості й реагує тільки на «сильне» слово, окрик, примус».

Саме тому «самовиховання» конфліктологічної культури особистості відбувається у тісному взаємозв’язку з розвитком гуманізму, толерантності, ввічливості та поваги до оточуючих, віри в людей, моральності.

На думку психологів, соціальне середовище в випадку самовиховання особистості виконує спостережно-коректуючу та підбадьорюючу функції.

Але однією з головних проблем виховання культури соціально-конфліктологічної компетентності в умовах професійної освіти є той факт, що на час навчання в ВНЗ кожна людина має в цілому сформовані риси характеру, спрямованість, власну шкалу цінностей, світогляд. Протягом всього свого життя людина накопичувала конфліктний досвід, закріплювала стратегії поведінки у різних конфліктних ситуаціях, «розвивала» власну емоційно-вольову сферу. Тому принципового значення для педагогічного процесу набуває усвідомлення того, що в умовах вищої школи більш коректно казати про переформування конфліктологічної культури курсантів та студентів, виходячи з того, що будь який юнак або дівчина вже мають досвід вирішення конфліктів. Але він має стихійний характер розвитку та, як свідчать опитування, лише кожний п’ятий «задоволений» власною конфліктологічною культурою. Значна більшість (83 \%) опитаних студентів та курсантів вважають себе недостатньо компетентними для вирішення побутових та службових конфліктів. Це свідчить про те, що конфлікти, що відбуваються за їх участі, є значним психотравмуючим чинником, що погіршує стан особистості, впливає на життєдіяльність, успішність праці, особисті стосунки.

Тому, на нашу думку, процес виховання конфліктологічної культури студентів та курсантів у ВНЗ – це й одночасно і процес переформування (корекції), особистості, усунення несприятливих чинників її розвитку перевиховання.

Особливим видом формування є професійно-психологічна підго­товка, яку обов’язково проходять усі працівники органів внутрішніх справ. Вона націлена на розвиток професійно-психологічної культури правоохоронців, ефективну профадаптацію до умов служби, професійну саморегуляцію, розвиток особистісних рис, які важливі для професійного виконання службової діяльності та соціалізації.

Аналіз навчальних планів підготовки правоохоронців доводить, що значне місце в процесі професійної підготовки майбутніх правоохоронців відводиться на створення педагогічних умов для формування професійної культури працівника міліції, розвитку загально психологічної та конфліктологічної компетенції. Курсанти, які навчаються за освітньо-кваліфікаційним рівнем «бакалавр» за спеціальностями «Правознавство», «Правоохоронна діяльність» та «Соціологія» вивчають дисципліни «Етика та естетика», «Культурологія», «Психологія», «Юридична психологія» та «Конфліктологія». Курсанти, які навчаються за освітньо-кваліфікаційним рівнем «магістр» вивчають дисципліни «Психологія та педагогіка вищої школи, «Комунікативна компетентність працівників ОВС» та «Конфлікти в ОВС та їх запобігання». Крим того, слід зазначити, що у курсантів, які навчаються за спеціальністю «Психологія» на 3-4 курсах заплановано вивчення таких навчальних дисциплін, як: «Педагогіка», «Конфліктологічна культура працівників ОВС», «Профілактика насилля в сім’ї», «Основи психокорекційної роботи в ОВС, «Соціально-психологічний тренінг в ОВС», «Психологія сім’ї», «Психологія девіантної поведінки», «Психологія етнічних конфліктів». Все це , на нашу думку, є однією з важливих педагогічних умов формування професійної психолого-педагогічної та конфлітологічної культури майбутніх офіцерів правоохоронних органів, здатних вирішувати складні, нестандартні проблеми, що супроводжують працівників ОВС протягом всієї служби.

До чинників, що впливають на процес формування конфліктологічної культури особистості, на нашу думку, можна віднести:

Особистісні чинники:

конфліктостійкість (здатність стримувати безпосередні конфліктні імпульси, контролювати власний конфліктний стан в ситуації дестабілізації міжособистісних стосунків та внутрішньої кризи);

самооцінка, самосприйняття;

рівень особистісної конфліктності та агресивності;

наявність читко виражених деструктивних установок у міжособових стосунках, емоційні бар’єри у спілкуванні;

досвід раціональної (конструктивної) поведінки в конфліктних ситуаціях;

комунікативна та перцептивно-інтерактивна компетентність;

толерантність(принциповість);

гуманістична спрямованість та інвайроментальна культура;

До соціальних чинників (критеріїв) нами віднесені:

рівень групової сплоченности;

групова конфліктність;

наявність свідків;

групова думка.

Розглядаючи конфліктостійкість людини, зазначимо, що вона є специфічним проявом психологічної стійкості. Найчастіше вона розглядається як усвідомлене бажання і можливість людини протистояти спокусі включення в конфлікт як активного учасника. Конфліктостійкість – це здатність особистості у важких ситуаціях неконфліктно вирішувати виникаючи внутрішні і зовнішні протиріччя по актуальних питаннях життєдіяльності.

Її можна розглядати одночасно як здатність переборювати, стримувати і керувати конфліктними станами з однієї сторони, і як несприйнятливість до эмоциогенним факторів, що роблять негативний вплив на стан людини - з іншої. Зазначимо, також, що необхідним особистісним фактором, що забезпечує формування конфліктостійкості особистості, здатності протидіяти впливу негативних емоцій, є емоційна стійкість.

Результати досліджень конфліктостійкості курсантів та студентів 3-4 курсів ВНЗ м. Харкова до та після проведення тренінгу конфліктологічної компетентності доводить, що достовірні відмінності виявлені в групах респондентів з «дуже низьким» та «низьким» рівнями конфліктостійкості. Результати свідчать, що кількість студентів та курсантів з «дуже низьким» та «низьким» рівнями конфліктостійкості через 4 місяці після тренінгу відчутно зменшилась, а кількість респондентів з «середнім» та «високим» рівнями конфліктостійкості відповідно збільшилась (з 67 \% до 89 \% у студентів та з 72 \% до 86 \% у курсантів). В контрольній групі показники конфліктостійкості практично не змінилися.

Аналізуючи компоненти конфліктостійкості, відзначимо насамперед її складне утворення: емоційний, вольовий, моторний, сенсорний, когнітивний, моральний (нормативний), цільовий блоки. Останній актуальний через негативний вплив гострих конфліктних станів на самопочуття, здоров'я і подальшу працездатність людини, тому збереження напрямку й інтенсивності діяльності для ситуації конфлікту дуже показово для визначення рівня конфліктостійкості.

Оптимальний рівень конфліктостійкості припускає психологічно грамотні дії і поведінку в проблемних і передконфліктних ситуаціях, оптимізацію взаємодії з опонентом у конфлікті, недопущення втягування себе в його ескалацію, зосередження зусиль на конструктивному вирішенні конфлікту.

Усе вищезазначене дозволяє нам визначити головні психолого-педагогічні шляхи виховання конфліктологічної культури та компетентності працівників ОВС:

створення психологічно-сприятливих умов служби в підрозділах ОВС, клімату довіри, взаємодопомоги, щирості, відвертості;

формування цінностної єдності персоналу (на зразок корпоративної культури комерційних підприємств);

надання своєчасної та професійної допомоги співробітникам у вирішення складних життєвих проблем, саморегуляції психічного стану, поведінки;

індивідуальні консультації психолога, керівника з персоналом;

участь особового складу у тренінгах конфліктологічної та комунікативної компетентності;

регулярні навчальні заняття з формування психологічної культури працівників;

об’єктивний та відвертий аналіз конфліктних ситуацій в колективі, узагальнення конфліктного досвіду;

підтримка мотивації персонала до професійного росту, небайдужість керівництва до професійних успіхів працівників, стимулювання;

створення власних конструктивних традицій та свят в колективі.

Таким чином, цілеспрямоване виховання конфліктологічної культури та компетентності особистості в умовах ВНЗ системи МВС є одним з важливих завдань підготовки майбутніх правоохоронців, реалізація якого сприятиме формуванню високої професійної культури фахівця, що, на нашу думку позитивно позначиться на якості професійної освіти, зростанню кваліфікації та професіоналізму працівників правоохоронних органів.