Психолого-педагогічна складова підготовки працівників системи МВС - Матеріали науково-практичної конференції (Гіренко С.П.)

Большакова а.м. декан факультету дппо хдак, кандидат психологічних наук, доцент.

розвиток антицИпації як фактор успішності професійної підготовки працівників МВС

У сучасному суспільстві – суспільстві перехідного типу – на особистість спричиняють сильний вплив не тільки позитивні, але й негативні фактори, що мають широке поширення – важке матеріальне становище значної частини населення, руйнування багатьох культурних традицій, втрата моральних орієнтирів у різних верств населення та, як наслідок, високий рівень криміналізації суспільства, протидіяти якому покликані співробітники МВС.

За цих обставин зростає роль психологічного забезпечення навчально-виховного процесу як сукупності психологічних впливів, спрямованих на підтримку розвитку певних особливостей особистості майбутніх охоронців правопорядку. Навчальний процес має сприяти реалізації стратегічної мети кадрової політики МВС, основою якої є формування високопрофесійного, стабільного, оптимально збалансованого кадрового складу органів внутрішніх справ, здатного ефективно вирішувати правоохоронні завдання, що висуваються суспільством та державою.

Вимоги до рівня підготовки фахівців зростають невпинно. Сьогодні професіоналізм – це не тільки володіння певною сумою спеціальних знань, умінь та навичок, але й компетентність в пізнанні та регулюванні своїх психічних процесів, що дозволяє ефективно здійснювати власну індивідуальну діяльність та сприяє колективній.

За таких умов підхід, орієнтований виключно на знання, що основним завданням має формування у курсантів освітніх закладів МВС міцних науково-предметних відомостей та уявлень, є дещо обмеженим. Обмеженість цього підходу пов’язана, в першу чергу, з тим, що в результаті його реалізації випускники частіше всього перетворюються в носіїв певної суми академічних знань в своїй професійній сфері, які вони не завжди можуть необхідним чином використати на практиці, особливо в нетипових, непередбачуваних ситуаціях.

Одним із найбільш перспективних дидактичних напрямків, що дозволяє подолати обмеження підходу, орієнтованого виключно на формування знань, є теорія вищої освіти, що спрямована на розвиток особистості, її життєтворчих здібностей, та досягає своєї мети тою мірою, якою вона створює ситуацію професійної самореалізації. Це не тільки формування особистості із завданими якостями та монолітною сукупністю знань, а створення умов для повноцінного прояву та розвитку людини, здатної приймати самостійні рішення, готової приєднуватися до виконання нових видів діяльності, обирати нові для себе ролі та таким чином успішно виконувати професійні завдання з охорони правопорядку. Підготовка курсантів освітніх установ МВС повинна здійснюватися в органічному взаємозв'язку із цілісним розвитком особистості, з урахуванням всіх її особистісних властивостей й якостей, установок і мотивів, потреб, ідеалів, досвіду життя, загальних і професійних знань, навичок й умінь.

Аналіз філософських та психологічних концепцій, що розкривають зміст категорії професіоналізму та детальне вивчення всіх факторів, що потенційно впливають на рівень його сформованості, дозволяють визначити, що провідним з них є мотивація навчання, що визначає високий ступінь і якість активності курсантів в оволодінні професією під час перебування у ВНЗ.

З метою оптимізації учбового процесу у ВНЗ застосовують безліч сучасних педагогічних методів, які, на жаль, далеко не завжди дають очікуваний результат. Даний факт пояснюється тим, що, крім правильної, методологічно обґрунтованої організації процесу, необхідною умовою успішності навчання є певна система с особистісних прагнень курсантів, яка є складним утворенням та зумовлюється багатьма факторами. Одним з таких факторів є система психічних процесів, пов’язаних з передбаченням свого професійного майбутнього в усіх його аспектах та проявах. В психологічній науці ця система прогнозування отримала назву антиципації. Класичним для вітчизняної психології є визначення феномену антиципації як «здатності діяти та приймати рішення з певним часовим упередженням стосовно подій, що очікуються у майбутньому».

Саме термін антиципація можна використовувати для позначення системи очікувань стосовно завдань, прагнень, дій, думок, почуттів людини, необхідних або доречних для тієї чи іншої ситуації. Виділяють три функції антиципації: когнітивну, регулятивну та комунікативну. Усі вони мають досить велике значення, але з токи зору впливу на професійне навчання на перший план, звісно, виступає регулятивна функція, що проявляється в побудові складної програми поведінки у відповідності з прогнозованими змінами факторів зовнішнього середовища. Антиципаційна регуляція охоплює усі аспекти розвитку ситуації, в якій опинилася людина: це можливі варіанти постановки цілей, трансформації умов діяльності, зміни побудови послідовних дій, корекція можливих результатів та ін.

Однією із сфер, де антиципація має досить велике цілеспрямовуюче значення, є система прогнозування, очікування людей стосовно свого соціального успіху, перспектив професійного та особистісного розвитку, самопочуття та ін. Важливою складовою такої «самоантиципації», що впливає на мотивацію, а звідти на успішність навчання, є очікування щодо перспектив майбутньої професійної самореалізації. Особливого значення вивчення цієї проблеми набирає через той факт, що система антиципацій дуже часто набуває характеристик відомого феномену «пророцтва, що здійснюється само по собі», коли людина свідомо або несвідомо реалізує власні прогнози, незалежно від їх оптимістичності або песимістичності.

Вивчення взаємозв’язку професійних самоантиципацій та навчальної активності показують, що курсанти, які мають досить реалістичну систему очікувань щодо можливостей майбутньої професійної самореалізації, виявляють достатньо високий рівень мотивації до навчання, а звідти значні академічні успіхи.

Курсанти, що демонструють неприйнятно низький рівень навчальної мотивації, поділяються на дві групи. Першу групу складають ті, хто мають песимістичні кар’єрні прогнози (яких більшість), другу – ті, хто необґрунтовано вірить в успіх та прогнозує досягнення значних професійних результатів, що ніяк не відповідають їх реальним можливостям.

Негативний вплив песимістичних прогнозів на успішність навчання та майбутню кар’єру очевидний, його можна прослідкувати крок за кроком. Курсанти, що не вірять в можливість успішної професійної самореалізації, не бажають витрачати зусиль, оскільки вважають це марним. Недостатня активність у навчанні призводить до професійної непридатності, в якій курсанти переконуються, наприклад, під час виконання практичних завдань практики. Свідомі чи несвідомі переконання у власній некомпетентності, в свою чергу, підтверджують та підсилюють писимістичні прогнози та небажання навчатися.

Необґрунтовано оптимістичні антиципації немотивованих до навчання курсантів пояснюються дією захисних механізмів та також не сприяють професійному становленню, бо не дозволяють реалістично оцінювати, а звідти – корегувати рівень зусиль, що потребує професійна підготовка.

Таким чином, можна зробити висновок, що проблема мотивації курсантів освітніх закладів МВС до навчання обов’язково повинна розв’язуватися разом з корегуванням їх системи антиципації щодо майбутньої професійної самореалізації.

Практична допомога особистості, що мотивована на інтенсивне та успішне професійне зростання – це процес, що містить декілька видів діяльності: діагностика структури уявлень майбутніх правоохоронців про особливості обраної професійної діяльності та власних перспектив самореалізації в цій сфері; вивчення особливостей мотивації вибору професії та системи прогнозів щодо можливості реалізації основних життєвих цілей паралельно з виконанням професійних завдань; виявлення системи професійно важливих якостей та ресурсів особистості курсантів, що можуть бути основою для побудови системи психологічної роботи; розробка психотехнологій особистісного та професійного зростання, технологій прогнозування планування та розвитку кар’єри.