Психолого-педагогічна складова підготовки працівників системи МВС - Матеріали науково-практичної конференції (Гіренко С.П.)

Федоренко о. І. доцент кафедри загальної психології та педагогіки, ннІ пмІт хнувс, кандидат педагогічних наук, доцент

Формування знань, умінь та навичок курсантів у процесі підготовки до соціальної та виховної роботи з підлітками

Підростаюче покоління – майбутнє нашої держави. Від рівня професіоналізму, майстерності, знань та умінь майбутнього правоохоронця залежить ефективність взаємодії з підлітками та молоддю, а відповідно і якість виконання професійних обов’язків щодо попередження правопорушень дітей та підлітків.

Аналіз досвіду роботи органів внутрішніх справ і вивчення системи роботи закладів (приймальників-розподільників, притулків, шкіл соціальної реабілітації, виправно-трудових колоній у справах неповнолітніх), в яких здійснюється робота з підлітками різних категорій (підлітки “групи ризику», правопорушники та ін.), також показав, що здійснення соціальної та виховної роботи потребує спеціальної підготовки працівників органів внутрішніх справ.

Дослідженню правових аспектів профілактики правопорушень неповнолітніх присвятили свої праці такі правознавці, як Ю. Антонян, І. Башкатов, Г. Бочкарьова, М. Вєтров, К. Ігошев, І. Карпець, В. Кудрявцев, Н. Кузнєцова, О. Лєкарь, Г. Міньковський, Т. Перепелиця, О. Селецький, С. Тарарухін І. Туркевич та ін.

У педагогічній теорії та практиці певні аспекти соціальної та виховної роботи з підлітками розглядали М. Алемаскін, В. Бажєнов, С. Бєлічева, В. Бех, І. Бех, І. Звєрєва, Л. Зюбін, А. Капська, Л. Коваль, О. Ковальов, І. Козубовська, О. Кочетов, Г. Кузнєцов, А. Мудрік, В. Оржеховська, І. Пінчук, А. Тарас, С. Толстоухова, І. Трубавіна, С. Хлєбік та ін.

Аналіз праць, присвячених питанням підготовки до соціальної та виховної роботи показав, що така підготовка повною мірою реалізується у вищих навчальних закладах педагогічної спрямованості. У той час, як існує об’єктивна необхідність здійснювати підготовку до соціальної та виховної роботи з підлітками фахівців і правоохоронної сфери. Це зумовлено низкою чинників.

По-перше, одним з основних напрямків їх професійної діяльності є запобігання злочинності серед неповнолітніх і вимагає відповідної соціально-педагогічної підготовки фахівців цієї сфери.

По-друге, однією із специфічних рис даної професійної діяльності є те, що у поле зору працівників міліції, як правило, потрапляють діти та підлітки, які вже опинились у несприятливих (кризових) життєвих ситуаціях і потребують соціально-педагогічної допомоги або правового захисту. Традиційною є думка, що працівники міліції в рамках своєї професійної діяльності, здебільшого працюють з дітьми та підлітками, які вже вчили правопорушення або опинились у несприятливих (кризових) життєвих ситуаціях. І саме стосовно цих категорій дітей та підлітків працівники органів внутрішніх справ і мають здійснювати соціальну та виховну роботу. Але слід підкреслити, що потребують соціальної та виховної роботи з боку працівників міліції і такі, підлітки, які мають певні відхилення в поведінці (не відвідують школу, втікають з дому, вчиняють хуліганські дії тощо), а також й “благополучні» підлітки, які ще не вчиняли правопорушень. Очевидно, що здійснення роботи із зазначеними категоріями підлітків потребує спеціально організованої підготовки фахівців, яка сприяла б формуванню не тільки знань, а й умінь та навичок, тобто забезпечувала готовність до виконання майбутньої професійної діяльності.

По-третє, запобігання правопорушенням неповнолітніх є можливим за умов правильно побудованого спілкування та ефективної взаємодії з підлітками, з урахуванням їх вікових та психолого-педагогічних особливостей, наявного рівня виховання, а також факторів розвитку особистості (психологічних, соціальних, педагогічних) та при досудовій підготовці матеріалів, у випадках, коли неповнолітній вже вчинив правопорушення. Це можливо за умов формування відповідних знань та умінь в процесі підготовки майбутніх працівників органів внутрішніх справ до соціальної та виховної роботи з підлітками.

По-четверте, на теперішній час в Україні відсутня ювенальна міліція і відповідно у навчальних закладах не здійснюється спеціальна підготовка фахівців даного профілю. Це означає, що рівень підготовки фахівців, яких готують до роботи з підлітками не є достатнім, оскільки зміст навчання орієнтований на запобігання злочинності та профілактичну роботу в цілому (як серед дорослих, так і серед дітей та підлітків), без чіткого визначення змісту, видів та напрямів, методів та форм соціальної та виховної роботи саме з підлітками.

У-п’ятих, сучасний зміст професійної підготовки працівників органів внутрішніх справ значною мірою має правовий аспект, тобто розглядає запобігання правопорушень підлітків з позицій виявлення, припинення та покарання за вчинені дії, а не з позицій випередження та недопущення здійснення ними протиправних дій, але не містить у достатньому обсязі тих спеціальних соціально-педагогічних та психологічних знань, які що необхідні для здійснення соціальної та виховної роботи з підлітками. Це призводить до таких негативних наслідків, як неспроможність адекватно визначити які саме види, методи та форми роботи слід обрати взаємодіючи з підлітками; недостатній рівень умінь планувати, організовувати та коригувати власну діяльність; низький рівень володіння методикою здійснення виховної та соціальної роботи; несформованість необхідних для взаємодії з підлітками комунікативних умінь та навичок і т. ін. В цілому це негативно позначається на ефективності здійснюваної ними професійної діяльності.

Але не визначеними залишилися зміст і методика здійснення підготовки майбутніх працівників органів внутрішніх справ до соціальної та виховної роботи з підлітками з попередження правопорушень; навчальні курси та дисципліни, які розкривали б зміст, структуру та організацію соціальної та виховної роботи працівників ОВС з підлітками; система дидактичних методів та форм, що дозволять сформувати необхідні знання, уміння та навички, необхідні для здійснення соціальної та виховної роботи з підлітками.

Визначимо види та зміст педагогічних знань, умінь та навичок, необхідних для ефективної роботи з підлітками.

Педагогічні знання є результатом пізнання дійсності, вони дозволяють курсантам усвідомити сутність соціальної та виховної роботи з підлітками, побачити гуманістичний сенс методів і форм взаємодії з об’єктами педагогічної праці (підлітками, батьками, учителями та ін.), вчать глибокому аналізу її результатів, прогнозуванню резервів її поліпшення.

У змісті підготовки правоохоронців переважають правові знання теоретичного та прикладного аспектів, які відносять до професійних знань. Акцентуючи увагу саме на педагогічних знаннях, які слід включати в підготовку майбутніх правоохоронців, можна виділити такі види знань:

Теоретичні знання, які необхідні для здійснення діяльності (терміни, поняття, правила, закони, наслідки законів, наукові факти, принципи, гіпотези, наукові теорії, ідеї науки). Конкретизуємо знання, що необхідні правоохоронцю для здійснення соціальної та виховної роботи з підлітками:

сутність та зміст виховання, цілі, функції;

сутність виховної роботи, мета, методи, структуру;

сутність соціальної роботи, мета, методи та форми її здійснення;

педагогічна сутність профілактики правопорушень;

правове виховання підлітків;

психологічні та вікові особливості підлітків, причини виникнення відхилень у поведінці;

психолого-педагогічні закономірності спілкування.

Методичні знання (знання про методи і засоби виховання та впливу на особистість, знання певних дій, процедур, прийомів та ін.), які дозволяють здійснювати соціальну та виховну роботу). А саме:

знання про методики здійснення різних форм соціальної та виховної роботи з підлітками;

знання про способи та засоби спілкування й взаємодії з підлітками;

знання про способи виховного впливу на особистість підлітка.

Знання про цінності, які визначають ставлення правоохоронця до оточуючої дійсності та професійної діяльності, формують різнобічну особистість (історичні знання, оцінні знання та судження та ін.).

Підготовка до соціальної та виховної роботи з підлітками передбачає, що майбутнім правоохоронцям для її ефективного здійснення необхідні такі уміння: аналітичні, прогностичні, організаторські, педагогічні, комунікативні, соціально-правові. Розкриємо їх зміст.

Аналітичні уміння включають: пошук та відбір інформації, що необхідна для роботи з підлітками; аналіз вихованості підлітка; аналіз навчальної успішності та рівня культури; аналіз та оцінка соціального оточення (коло спілкування) та сімейних стосунків підлітка; початкова педагогічна діагностика щодо соціального благополуччя підлітків та аналіз результатів; аналіз, збір, облік, обробка, підготовка аналітичних матеріалів про особистість неповнолітніх; виявлення підлітків, схильних до вчинення правопорушень.

Прогностичні уміння: передбачати результати виховної та соціальної роботи з підлітками; оцінювати ефективність обраних методів і форм роботи з підлітками; враховувати можливі відхилення від поставленої мети; передбачати труднощі в роботі з неповнолітніми; коригувати власну роботу з підлітками, вносити зміни в її організацію.

Організаторські вміння: постановка мети та завдань для розв’язання певного завдання; структурування, розробка та планування соціальної та виховної роботи з підлітками; вибір методів та форм роботи з неповнолітніми; організація роботи з підлітками та координування її з навчальними закладами; організація індивідуальної роботи з підлітками.

Педагогічні вміння: проводити виховні заходи, а саме: групову роботу з учнями у позаурочний час (виконання запланованих заходів та організація дозвілля); проводити виховні заняття (ігрові уроки, уроки-диспути, виховні години і т. ін.); проведення виховних заходів (поїздки, екскурсії, свята і т. ін.); здійснювати роботу з вчителями та батьками щодо виховання підлітків; здійснювати консультування (інтегративні форми консультування для школярів, батьків і учителів; консультування груп учнів (класів); здійснювати правове виховання (правове консультування, правове навчання, правова освіта); застосовувати засоби виховного впливу на особистість підлітка (переконання, навіювання, формування позитивного досвіду та ін.).

Соціально-правові вміння: надавати юридичні консультації; застосовувати правові норми для захисту прав та інтересів підлітка; виявляти осіб, які допускають прямі або опосередковані протиправні впливи на підлітків; враховувати всі фактори (педагогічні, соціальні та психологічних) в ситуаціях формування кримінальних справ щодо підлітків, які вчинили правопорушення.

У процесі підготовки курсантів до соціальної та виховної роботи з підлітками формування знань (теоретичних, методичних та знань про цінності) можна здійснювати через поглиблене навчання шляхом доповнення змісту психолого-педагогічних та професійних дисциплін, відбору методів, прийомів та організаційних форм навчання поряд зі збереженням обсягу навчальних програм.

Так, соціально-педагогічними та психологічними питаннями доцільно доповнити зміст таких дисциплін “Основи психології та педагогіки», “Вікова психологія», “Профілактика правопорушень, скоєних неповнолітніми», “Профілактика злочинності», “Соціальна робота з особами, які мають хімічну залежність» та ін.

Для закріплення отриманих знань та формування практичних умінь і навичок здійснення соціальної та виховної роботи з підлітками необхідно впроваджувати у навчальний процес такі методи та організаційні форми викладання, які сприяли б підвищенню активності мислення курсантів, самостійному застосуванню знань та творчому їх застосуванню.

Отже, формуванню умінь та навичок сприятиме використання методів проблемного навчання (проблемний виклад, створення проблемних ситуацій, частково-пошуковий, дослідницький), використання ділових ігор, комунікативного тренінгу (формування умінь спілкування, необхідних для взаємодії з підлітками), удосконалення змісту виробничої практики курсантів відповідних спеціальностей.

Таким чином, формування знань, умінь та навичок здійснення соціальної та виховної роботи з підлітками буде більш ефективним, якщо доповнити зміст психолого-педагогічних та деяких професійних дисциплін відповідними питаннями, а також використовувати у процесі навчання такі дидактичні методи, прийоми та організаційні форми, які б сприяли активному застосуванню отриманих знань та оволодінню вище зазначеними уміннями і навичками. Це позитивно впливатиме на якість підготовки курсантів до попередження правопорушень підлітків та рівень готовності до професійної діяльності в цілому.

Перспективним напрямком подальшого дослідження є впровадження запропонованої методики у навчально-виховний процес підготовки курсантів до соціальної та виховної роботи з підлітками та визначення її ефективності щодо подальшого застосування у практиці навчання майбутніх працівників органів внутрішніх справ.

Харченко С.В. доцент кафедри загальної психології та педагогіки ННІ ПМІТ ХНУВС, кандидат психологічних наук, доцент

Самоактуалізація та особистісна зрілість як фактори успішної соціально-психологічної адаптації курсантів - першокурсників до умов навчання у вузі системи МВС

Соціально - психологічну адаптацію можна визначити як процес встановлення оптимальної відповідності особистості і соціального середовища в ході здійснення людиною діяльності, яка дозволяє їй задовольняти актуальні потреби і реалізовувати значимі цілі (при збереженні психічного і фізичного здоров'я), забезпечуючи в той же час відповідність психічної діяльності людини, його поведінки вимогам середовища.

Процес адаптації студентів і курсантів до навчання у вищому навчальні заклади широко досліджується психологами і педагогами. З проблем адаптації курсантів-першокурсників проведено багато досліджень, які свідчать, що на першому році навчання часто виникає низка труднощів, обумовлених особистісними особливостями курсантів, невідповідністю уявлень першокурсників, що сформувалися до вступу у ВНЗ, реальним умовам навчання і служби, високими, що відрізняються від цивільних вузів, навчальними і дисциплінарними вимогами. Серед особливостей специфічних для вузів МВС особливостей учбово-службової діяльності курсантів найчастіше виділяють наступні:

- жорстка регламентація розпорядку дня;

- сполучення навчальної діяльності з виконанням службових обов'язків;

- підпорядкування і субординація;

- перевага групових видів діяльності.

Обґрунтовано можна припустити, що процесу соціально-психологічної адаптації курсантів у ВНЗ буде сприяти особистісна зрілість. Зріла особистість здатна до адекватного, повного і диференційованого сприйняття навколишньої дійсності та інших людей. Така особистість в контактах з оточуючими є відкритою і природною, але при цьому – реалістичною, гнучкою, здатною компетентно вирішувати міжособистісні протиріччя і жити з іншими в максимально можливій гармонії.

Становлення зрілої особистості вимагає високий рівень її активності, здатності чітко визначати значимі цілі і життєву стратегію, бути внутрішньо вільним, зберігати можливість і потреба росту-розвитку, саморозвитку, самореалізації, обумовлених здатністю людини до самооцінки й інтерпретації навколишньої дійсності, подій і себе в них, прагненням до самоактуалізації.

На думку А. Маслоу, особистості, що самоактуалізуються, не мають проблем із психологічною адаптацією. Н.І. Петрова, за результатами емпіричного дослідження, прийшла до висновку, що студенти з високим рівнем самоактуалізації мають більш високий рівень адаптації, самоприйняття, вони більш інтернальні, стійкі до стресових ситуацій, менш напружені і тривожні. Студенти з низьким рівнем самоактуалізації менш адаптивні, більш екстернальні, у більшому ступені піддаються стресам, напружені і тривожні. Високосамоактуалізующаяся особистість має більш гармонійну структуру взаємозв'язків адаптивних властивостей, засновану на самоконтролі, потребі в домінуванні і самоприйнятті. Система адаптивних властивостей низькосамоактуалізующейся особистості характеризується певною нестабільністю, суперечливістю і неоднозначністю, тому що відрізняється нервово-психічною напругою і прагненням до емоційної комфортності.

Слід зазначити, що соціально - психологічна адаптація особистості, з одного боку, гальмує процес її розвитку і самоактуалізації, тому що активність і енергія, її здібності спрямовані на пристосування до навколишнього середовища, а не на актуалізацію всіх потенційних можливостей. З іншого боку, успішна соціально-психологічна адаптація сприяє розвитку і самоактуалізації особистості, тобто процес соціальної адаптації визначається не тільки як пристосувальний, але і як розвиваючий, "явища адаптації й особистісного розвитку взаємно доповнюють один одного, утворити різні напрямки для самоактуалізації".

Представляється необхідним з’ясувати, чи відповідають дані положення процесу адаптації курсантів до навчання у ВНЗу системи МВС, що здійснюється в умовах, які пред'являють більш серйозні вимоги до адаптивних механізмів особистості, ніж у студентів.

Метою проведеного дослідження було вивчення впливу особистісній зрілості і самоактуалізації на успішність соціально-психологічної адаптації курсантів першокурсників.

У роботі були використані наступні методики: методика діагностики соціально-психологічної адаптації К. Роджерса і Р. Даймонда, тест особистісної зрілості (розроблений під керівництвом Ю.З. Гільбух), опитувальник "Особистість, що самоактуалізується " (А. Шостром).

У дослідженні взяли участь 37 чоловік, 15 юнаків і 22 дівчини у віці 17 – 18 років, курсанти 1 курсу ХНУВС. Дослідження проводилося у жовтні 2006 р.

Результати дослідження свідчать про виражений вплив мотивації самоактуалізації і рівня особистісної зрілості на успішність соціально-психологічної адаптації курсантів – першокурсників до умов навчання у вузі.

Соціально-психологічної адаптації достовірно сприяють такі характеристики особистості, що самоактуалізується, як правильність орієнтованості в часі, керівництво в житті своїми власними цілями, переконаннями, установками і принципами, чутливість до власних переживань і потреб, здатність спонтанно виражати свої почуття і бути самим собою, поважати себе за свою силу, приймати свою агресивність як природна властивість, розвинута творча спрямованість особистості.

Прийняттю себе як важливому аспекту соціально-психологічної адаптації вірогідно сприяють правильність орієнтованості в часі, керівництво в житті своїми власними цілями, переконаннями, установками і принципами, здатність спонтанно виражати свої почуття і бути самим собою.

Емоційному комфорту як аспекту соціально-психологічної адаптації достовірно сприяє правильність орієнтованості людини в часі, здатність спонтанно виражати свої почуття і бути самим собою, здатність людини поважати себе за свою силу, здатність приймати свою агресивність як природна властивість.

Соціально-психологічної адаптації, прийняттю себе й емоційному комфорту вірогідно сприяють загальний рівень особистісної зрілості і її наступні показники: загальна спрямованість діяльності суб’єкта на значимі особисті цілі, прагнення до максимально повної самореалізації, самостійність, ініціативність, прагнення до лідерства, до досягнення високих результатів у діях, що починаються, впевненість у своїх можливостях, задоволеність своїми здібностями, темпераментом і характером, своїми знанням, уміннями і навичками, почуття громадянського обов'язку, емоційна врівноваженість.

Прийняттю інших як важливому аспекту соціально-психологічної адаптації достовірно сприяє правильність орієнтованості в часі, здатність спонтанно виражати свої почуття і бути самим собою, розвинута творча спрямованість особистості, а також загальний рівень особистісної зрілості і її наступні показники: загальна спрямованість діяльності суб’єкта на значимі особисті цілі, прагнення до максимально повної самореалізації, самостійність, ініціативність, прагнення до лідерства, до досягнення високих результатів у діях, що починаються, почуття громадянського обов'язку, емоційна врівноваженість.

Домінуванню як аспекту соціально-психологічної адаптації вірогідно сприяють керівництво в житті своїми власними цілями, переконаннями, установками і принципами, чутливість до власних переживань і потреб, здатність людини поважати себе за свою силу, здатність приймати свою агресивність як природна властивість.

Значимість пізнавальної потреби, доброзичливість, емпатія, вміння слухати, потреба в духовній близькості з іншими людьми як складова особистісної зрілості істотно не впливають на успішність соціально-психологічної адаптації курсантів до умов навчання у вузі.

З дезадаптивністю статистично вірогідно негативно пов'язана чутливість до власних переживань і потреб, загальний рівень особистісної зрілості, почуття громадянського обов'язку, емоційна врівноваженість.

Неприйняття себе статистично вірогідно негативно пов'язано зі здатністю до цілісного сприйняття світу і людей, зі здатністю знаходити закономірні зв'язки у всіх явищах життя, з розумінням, що в природі людини тріумфує добро, з розумінням людської природи, зі здатністю до цілісного сприйняття світу і людей, зі здатністю знаходити закономірні зв'язки у всіх явищах життя, з загальним рівнем особистісної зрілості та її наступними показниками: загальна спрямованість діяльності індивіда на значимі особисті цілі, прагнення до максимально повної самореалізації, самостійність, ініціативність, прагнення до лідерства, до досягнення високих результатів у діях, що починаються, впевненість у своїх можливостях, задоволеність своїми здібностями, темпераментом і характером, своїми знанням, уміннями і навичками, почуття громадянського обов'язку, емоційна врівноваженість.

Неприйняття інших статистично достовірне негативно пов'язано з керівництвом у житті своїми власними цілями, переконаннями, установками і принципами, здатністю дотримувати тих ідеалів, цінностей, за якими живуть особистості, що самоактуалізуються, гнучкістю поведінки в різних ситуаціях, гнучкістю застосування стандартних оцінок, принципів.

Зовнішній контроль статистично вірогідно негативно пов'язаний із правильністю орієнтованості людини в часі, керівництвом у житті своїми власними цілями, переконаннями, установками і принципами, гнучкістю застосування стандартних оцінок, принципів.

Аналіз кореляційних взаємозв'язків показав, що самоактуалізація й особистісна зрілість сприяють соціально-психологічної адаптації, при цьому глибина і чутливість відчуття себе, своїх власних переживань і потреб, здатність людини встановлювати гнучкі і тісні контакти з навколишніми, ступінь виразності в людини прагнення до придбання знань про навколишній світ, виразність творчої спрямованості особистості) не має істотного впливу на якість соціально-психологічної адаптації курсантів.

Аналіз результатів, отриманих у проведеному дослідженні, частково підтвердив і багато в чому уточнив положення щодо соціально-психологічної адаптації до умов навчання у вузі, які відображені в літературі. Емпіричні дані дослідження дозволяють зробити наступні висновки:

1. Успішної соціально-психологічної адаптації курсантів-першокурсників сприяє загальний рівень особистісної зрілості та розвиток більшості складових самоактуалізації: правильність орієнтованості в часі, керівництво в житті своїми власними цілями, переконаннями, установками і принципами, чутливість до власних переживань і потреб, здатність спонтанно виражати свої почуття і бути самим собою, поважати себе за свою силу, приймати свою агресивність як природну властивість.

2. З дезадаптивністю учасників дослідження достовірно негативно пов'язана чутливість до власних переживань і потреб. В обстеженій групі значущість пізнавальної потреби, доброзичливість, емпатія, вміння слухати, потреба в духовній близькості з іншими людьми не мають істотного впливу на успішність соціально-психологічної адаптації курсантів до умов навчання у вузі.

3. Такі аспекти соціально-психологічної адаптації як адаптивність, прийняття себе і прийняття інших найбільш тісно пов'язані з особистісною зрілістю та складовими самоактуалізації.

4. Отримані в дослідженні результати можуть бути використані в роботі центрів практичної психології при розробці заходів з профілактики порушень адаптації у курсантів - першокурсників.

Чепіга Л.П. доцент кафедри загальної та прикладної психології та педагогіки ННІ ПЕС ХНУВС, кандидат психологічних наук

особистісні особливості майбутніх фахівців правоохоронної сфери, що віддають перевагу різним кар'єрним орієнтаціям: гендерний аспект

Останнім часом в соціально-психологічних дослідженнях особлива увага приділяється гендерним аспектам побудови кар'єри. У сучасному світі жінки просуваються швидше в тих сферах, де старі правила не діють, в традиційних сферах жінок-керівників небагато. Таким чином, присутнє явище розхитування стереотипу сприйняття жінки як людини, яка не здатна і не хоче робити кар'єру.

Соціально-психологічні дослідження показали, що жінки не менше чоловіків зацікавлені в просуванні по службі і підвищенні свого освітнього рівня, орієнтовані на престиж, заробітну платню; володіють не меншим відчуттям відповідальності. Здійсненню жіночої кар'єри об'єктивно заважає природна біологічна роль жінки, пов'язана з необхідністю поєднання службових, подружніх і батьківських функцій. Тому жінки, яким вдається зробити кар'єру і добитися керівної посади, як правило, залишаються самотніми або відчувають сильну фізичну і емоційну напругу і відчуття провини.

Проте, наголошуються такі «сильні» якості жінок-керівників, як прагнення до нового, радикалізм, висока чутливість, турбота про людей, спрямованість на взаємодію з підлеглими, тобто все те, що характерне для моделі сучасного ефективного менеджменту.

У дослідженнях жіночої кар'єри виділяються культурні, освітні, юридичні і психологічні бар'єри.

Більшість чинників, стримуючих кар'єрне зростання жінок, торкається організаційної професійної поведінки: жінки більш пасивні в плануванні кар'єри, менш орієнтовані на змагання і конкуренцію, що обумовлено характером соціалізації. Показано, що жінки, які зробили успішну кар'єру, проходять в процесі соціалізації такий шлях, який робить їх більшою мірою схожими з «середнім» чоловіком, ніж з «середньою» жінкою.

Причому поняття «чоловіча професія» включає категорії професіоналізму, трудності, наявності вищої освіти і оцінюється більш значущо в порівнянні з «жіночою».

Поняття «жіноча професія» включає категорії другорядності, біологічної обумовленості, необов'язковості вищої освіти.

Існування «чоловічих» і «жіночих» сфер діяльності пов'язане з статеворолевими стереотипами. Чоловіків частіше розглядають як компетентних працівників, тоді як в стереотип «ідеальної жінки» не входить категорія «працівник». Чоловікам в цілому приписується більше здібностей, які служать базою професійної діяльності і кар'єри, ніж жінкам. Цікаво, що і жінки, і чоловіки схильні оцінювати чоловіків як компетентніших, що, ймовірно, пов'язано з статеворолевою соціалізацією, яка направляє жінок швидше в сім'ю, ніж в професійну діяльність. Статеворольові стереотипи, що відносяться до сфер діяльності, в даний час стійкі і не мають тенденції до зміни.

Існують відмінності в особистісних особливостях і характері поведінки жінок, зайнятих в традиційно «жіночих» і традиційно «чоловічих» сферах, тобто сфера професійної зайнятості і характер організаційної культури актуалізують певні особистісні риси і особливості поведінки жінок, успішних в кар'єрі. Саме тому метою нашого дослідження стало виявлення тих особистісних особливостей майбутніх фахівців правоохоронної сфери, які обумовлюють вибір кар'єрних переваг.

Були опитані курсанти 4 курси психологічного відділення факультету права і підприємництва ХНУВС в кількості 64 чоловік. Результати дослідження дозволяють відзначити наступне. В цілому дівчата - майбутні фахівці правоохоронної сфери зацікавлені в побудові такої кар'єри, яка дозволить їм реалізуватися у всіх сферах життя, забезпечить стабільність і дозволить здійснювати діяльність, пов'язану з соціальними уміннями і навичками, і з управлінням людьми.

При цьому дівчата, що віддають перевагу тим або іншим видам кар'єрних орієнтацій, характеризуються певними особистісними особливостями.

Так, перевагу кар'єрній орієнтації «стабільність» віддають дівчата з пониженою товариськістю, конфліктністю уявлень про себе і безпосередністю поведінки.

Кар'єрну орієнтацію «служіння» вибирають дівчата, що відрізняються більшою дипломатичністю, деякою боязкістю, пониженою емоційною стійкістю і фрустрованістю.

Дівчата, що віддають перевагу кар'єрі, пов'язаній з керівництвом іншими людьми, відрізняються більшою товариськістю, більшою емоційною зрілістю, працездатністю.

Молоді люди – майбутні фахівці правоохоронної сфери віддають перевагу такій кар'єрі, яка давала б їм можливість управління людьми і просування по кар'єрних сходах, дозволяла б реалізувати діяльність, пов'язану з владою, досягненням високого статусу.

При цьому молоді люди, що віддають перевагу тим або іншим видам кар'єрних орієнтацій, характеризуються певними особистісними особливостями.

Так, молоді люди, що віддають перевагу менеджменту, відрізняються більшою підозрілістю, обережністю у вчинках і негативно відносяться до роботи по інструкції і заданим алгоритмам.

Молоді люди, орієнтовані на стабільність, прагнуть до інтеграції всіх сторін життя і відрізняються більшою конформністю, розслабленням, довірливістю і доброзичливістю.

Молоді люди, які прагнуть до конкуренції, характеризуються емоційною зрілістю, витриманістю і заперечують діяльність, що вимагає здібності до співпереживання і співчуття.

Ванда В.М. заступник начальника навчально-методичного центру – начальник відділу методичного забезпечення навчального процесу