Експертиза ювелірних виробів під час розслідування злочинів - Посібник (Пономаренко Г.О.)

2.3. проведення експертиз виробів і сплавів із дорогоцінних металів

Існують наступні основні методи пробірування виробів і сплавів із дорогоцінних металів: реактивом хлорного золота, кислотними реактивами, пробірними реактивами на пробірному камені, хімічним муфельним методом.

2.3.1. Експертиза реактивом хлорного золота

Реактив хлорного золота має золотаво-жовтий колір, являє собою розчин хлорного золота у воді. Застосовується під час експертизи золотих злитків і виробів з низькопробних (до 600-ї проби, не вище) сплавів. Служить для орієнтовного визначення проби золотих сплавів перед більш точною експертизою — випробуванням кислотними реактивами.

На чисту відполіровану поверхню металу або сплаву поміщають краплю розчину хлорного золота. На змоченій розчином поверхні більшості металів і сплавів практично одразу з'являється пляма від виділеного осаду золота, колір якого від домішки утвореного розчину хлорної солі випробуваного металу набуває різних відтінків, по яких і визначають вид металу (див. табл. 8).

Як бачимо, метод досить простий, не вимагає особливого устаткування і цілком доступний для застосування в інтересах виявлення фальсифікацій.

Таблиця 8

Колір досліджуваного металу

Колір від краплі розчину хлорного золота

Час   утворення плями

Ідентифікація металу

 

1

2

3

4

білий

темно-зелений

миттєво

чисте срібло або високопробний срібний сплав

білий

жовтий, з виділенням пухирців газу, поступово чорніє

миттєво

алюміній

білий

чорний

через 30—40 с, спочатку не виявляє дії

олово

сірувато-білий

розчин не виявляє ніякої дії

пляма не утворюється

платина

сірувато-білий

жовтий, з виділенням пухирців газу; швидко стає чорним

миттєво

цинк

сіруватий

брудно-жовтий

миттєво

свинець

жовтий

розчин не виявляє ніякої дії

пляма не утворюється

чисте золото або його високопробні сплави зі сріблом

жовтий

каштановий (більш-менш темний)

більш-менш швидко

низькопробні (нижче 585-ї проби) сплави золота зі сріблом; чим темніше пляма, тим низькопробніший сплав

жовтий

чорний (чорнильний)

миттєво

латунь

 

білувато -жовтий

чорний

миттєво

низькопробні сплави золота й міді

 

 

 

 

 

 

 

продовження табл. 8

1

2

3

4

червоний

Розчин не робить ніякої дії

пляма не утворюється

високопробні сплави (вище 585-ї проби) золота і міді

 

червоний

золотавий або каштановий

більш-менш швидко

низькопробні сплави золота й міді, чим темніше пляма, тим нижче проба сплаву

 

червоний

чорний (чорнильний)

миттєво

мідь

 

 

 

 

 

 

 

 

Усі реактиви легко розкладаються на світлі, особливо під дією прямих сонячних променів, утрачаючи силу своєї дії.

Тому їх зберігають у сухих і темних шафах у флаконах з темного скла. Кожен реактив забезпечується скляною паличкою. Дотримання цих умов дозволяє використовувати реактиви протягом 3—4 місяців, а реактив хлорного золота — і значно довше.

Під час користування реактивами, особливо кислотними, необхідно дотримуватися заходів безпеки, тому що в разі потрапляння на шкіру вони заподіюють серйозні опіки.

Злитки і вироби необхідно перед дослідженням очистити від бруду і жиру, дуті вироби розрізають і перевіряють, чи не заповнені вони чим-небудь усередині (наркотиками, дорогоцінними каменями).

2.3.2. Експертиза кислотними реактивами

Для випробування золота, крім хлорного золота, застосовують кислотні реактиви, а для випробування срібла — розчини хромпіку та азотнокислого срібла.

Для золота 375-ї, 585-ї (583-ї) проб застосовується азотна кислота різних концентрацій.

Для золота 750-ї, 900-ї, 916-ї, 958-ї проб застосовується азотна кислота різних концентрацій з додаванням по краплях соляної кислоти.

На злитках і виробах, проба яких відповідає пробі, зазначеній на реактиві, залишається ледь помітна ясно-коричнева пляма.

На злитках і виробах, проба яких нижче проби, зазначеної на реактиві, залишається більш-менш темна пляма, за інтенсивністю забарвлення якої орієнтовно визначають пробу. На сплави і вироби більш високих проб кислотні реактиви не діють.

Для випробування срібла 500-ї проби і вище використовують двохромовокислий калій (хромпік); для сплавів 750-ї проби і вище використовують азотнокисле чи сірчанокисле срібло.

Хромпік (двохромовокислий калій) використовують у розчині (набуває помаранчевого кольору). На сплавах срібла до 750-ї проби 2–3 краплі хромпіку, які послідовно наносять на те саме місце і знімають фільтрувальним папером, залишають ясно-коричневу пляму.

На сплавах вищих проб (750-ї й вище) цей реактив залишає червоні плями, інтенсивність забарвлення яких підвищується з підвищенням проби сплавів. На сплавах срібла 916-ї й вищих проб — яскраво-червону пляму.

Азотнокисле срібло — прозорий розчин, застосовується при випробуванні срібних сплавів 750-ї, 800-ї, 875-ї та 916-ї проб.

На сплавах цих проб азотнокисле срібло залишає білу (або світло-сіру) пляму; на сплавах і виробах нижчих проб — більш-менш густі темні плями, за інтенсивністю яких визначають пробу срібного сплаву.

На сплави і вироби зі срібла вищих проб цей кислотний реактив не діє.

Усі кислотні реактиви виготовляють на підприємствах пробірного контролю. Вони повинні бути прогостовані, а на флаконах (етикетках) має бути зазначено, для якої проби вони призначаються та строк їх застосування.

2.3.3. Експертиза пробірними реактивами на пробірному камені

Експертиза виробів і сплавів на пробірному камені здійснюється за допомогою пробірних еталонів (голок) і реактивів.

Пробірний камінь являє собою кременистий сланець чорного кольору. Перед уживанням пробірний камінь належить змастити мигдальною або мінеральною олією та насухо витерти фільтрувальним папером.

Пробірні еталони (голки) служать для випробування виробів із дорогоцінних металів. Пробірні голки, так само як і проби, прогостовані й затверджені для проб дорогоцінних металів.

Для платини вживають платинові еталони (голки) проб: 930, 950, 970-ї.

Для золотих виробів — золоті еталони (голки) проб: 333, 375, 500, 585 (583), 750, 900, 916, 958-ї.

Для срібних виробів — срібні еталони (голки) проб: 500, 550, 600, 650, 700, 750, 800, 875, 916, 925-ї.

Пробірні золоті еталони (голки) визначених проб виготовляють із золотих сплавів різного складу, кольору і відтінків. Наприклад, для золота 585-ї проби передбачено 15 номерів еталонних голок (від блідо-жовтого до червоного кольору).

Для зручності роботи пробірні голки припаюють на латунні пластинки, на яких тавруванням проставляється номер голки і проба сплаву.

Після підготовки пробірного каменя до експертизи на нього досліджуваним виробом (усіма його частинами) наносять риски довжиною 10—15 мм і шириною 2—3 мм; поруч із рискою від виробу наносять лінію пробірною голкою, що підходить за пробою і кольором до сплаву опробовуваного виробу. Потім упоперек нанесених рисок проводять скляною паличкою, змоченою реактивом. Через 15—20 с розчин обережно знімають фільтрувальним папером, дають осадові дещо висохнути і порівнюють відтінок забарвлення на рисках від виробу та пробірної голки.

Якщо відтінок осадів однаковий, то їх проба однакова; якщо відтінок осаду на рисці від досліджуваного виробу темніший осаду на рисці від еталона, то проба виробу нижче проби еталона. Якщо ж відтінок осаду на рисці від випробуваного виробу світліший від відтінку осаду на рисці від еталона, то проба виробу вища від проби еталона. В усіх цих ситуаціях експертизу повторюють з голками-еталонами вищих проб.

Під час експертизи на пробірному камені вироби з дорогоцінних металів майже не зазнають псування, не втрачають товарного вигляду. Точність визначення при достатньому досвіді становить 2—3 експертизи. Даний метод широко використовується підприємствами пробірного контролю для перевірки відповідності державних проб.

2.3.4. Муфельний метод

Муфельний метод належить до найточніших способів визначення складу дорогоцінних металів. Інакше його називають «гарячим аналізом» і застосовують тільки в хімічних лабораторіях у виробничих умовах.

Під час застосування цього методу необхідно дотримуватись правил відбору проб від досліджуваного металу. Найчастіше беруть проби від злитків і тигельні.

Проба від злитків береться шляхом свердління або вирубання.

Якщо проба береться за допомогою свердління, то від кожного окремого злитка згори, знизу і з діагонально протилежних кінців, дещо відступивши від країв, висвердлюють 1—2 г стружки. Поверхневу стружку з проби слід видалити, тому що поверхневий шар може відрізнятися від складу цілого злитка.

Якщо пробу беруть за допомогою вирубання, то від країв кожного злитка з верхньої та нижньої частин зубилом за допомогою молотка вирубують по шматочку металу, які потім вручну розковують на ковадлі й прокочують до бажаної товщини.

Тигельна (або горщикова) проба береться безпосередньо з тигля від розплавленого і добре перемішаного металу на ювелір­ному підприємстві. Узяту пробу відливають у виливницю (чавунну форму) або дроблять відливкою у воду.

Пробірний аналіз на вміст золота, срібла і платинових металів полягає у сплавленні досліджуваної речовини (проби) із флюсами, що містять чистий свинець або глет (окис свинцю) з відновником. Розплавлений свинець змочує частки благородних металів і утворює з ними сплав, який називають веркблеєм. Він цупко скріплює усі металеві зерна. Веркблей відділяють від шлаку й обробляють шляхом купелювання.

Процес купелювання передбачає окислювальне плавлення сплаву свинцю з дорогоцінними металами (веркблею). В результаті отримують так званий "корольок", який містить срібло, золото і платинові метали, витягнуті з аналізованої речовини під час утворення веркблею. Якщо "корольок" складається з двох або більше металів, то подальший поділ здійснюють за допомогою розчинення одного з них у кислоті. Для поділу на складові компоненти "корольок" розковується, прокатується в тонку стрічку і розчиняється в кислотах. Розподіл золота і срібла азотною кислотою ґрунтується на тому, що азотна кислота розчиняє срібло , не діючи при цьому на золото, якщо його вміст у сплаві перевищує вміст золота приблизно у три рази.

У процесі розчинення у кислоті важливо уникати розпадання золота з утворенням дрібних часток і забезпечити повне розчинення срібла. Це досягається шляхом одержання сплаву золота і срібла в необхідних співвідношеннях шляхом квартування, тобто сплавлення золота зі сріблом у співвідношенні, що відповідає умовам повного розподілу отриманого сплаву кислотою.

Так звану наважку (рос. — «навеску») для аналізу золотого сплаву муфельним методом беруть вагою 250 мг, додають чистого срібла стільки, щоб співвідношення до золота у "корольку" дорівнювало 2,5 : 1. Золоту "корточку", отриману після розчинення "королька" і виражену в міліграмах, множать на 4. Результат є пробою аналізованого сплаву.

Срібло, яке застосовується для квартування, перевіряють на вміст золота, і якщо воно у сріблі присутнє, то таке срібло бракують, воно не може застосовуватися під час аналізу.

Свинець, який використовують під час купелювання, перевіряють на вміст у ньому золота і срібла, і якщо їх виявлено, то при підрахунку результатів необхідно зробити відповідну поправку.

При визначенні вмісту срібла у виробах і сплавах муфельним методом також беруть наважку вагою близько 250 мг і купелюють. Отриманий при цьому "корольок" зважують на пробірних терезах і масу, виражену в міліграмах, множать на 4. Отриманий результат є пробою аналізованого сплаву.

У наш час для діагностики і випробування дорогоцінних металів використовують більш зручний експрес-метод, що дозволяє визначати хімічний склад сплавів без використання хімічних реактивів і пробірного каменя.

Для цього застосовують рентгено-флюориметр «Експерт 0,1–Т». Сутність цього методу полягає в тому, що внаслідок висвітлення рентгенівськими променями досліджуваного ювелірного виробу з дорогоцінних металів прилад визначає хімічний склад сплаву за довжиною хвиль відбитих від мікрокристалів хімічних елементів променів. Прилад видає рентгенограму хімічного складу сплаву.