Вступ

Ювелірні вироби належать до особливої групи товарів, оскільки вони виготовляються з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння.

Відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19 лютого 1993 р. № 17, золото, платина і метали платинової групи кваліфікуються як валютні цінності.

Ювелірні вироби відносять до товарів з високою ліквідністю, ціна на які швидко підвищується в умовах інфляції та кризових явищ у світовій економіці.

Ювелірні вироби з дорогоцінних металів і з дорогоцінних металів, збагачених дорогоцінними каменями, використовуються для формування золотого запасу держав і служать об'єктом внутрішньодержавної та міждержавної торгівлі. Приміром, вартість діаманта вагою в одну унцію прирівнюється до вартості 200 кг чистого золота.

У зв'язку з цим до дорогоцінних металів і каменів та виробів із них виявляють постійний і підвищений інтерес кримінальні структури, злочинна діяльність яких може мати різноманітні форми, включаючи вбивства, контрабанду, фальсифікації, посадові злочини, розкрадання, розбійні напади, незаконні скупки, продаж, обмін і т.д. При цьому двома найширшими групами злочинів, об'єктом яких є дорогоцінні метали, дорогоцінні камені та вироби з них, є злочини у сфері економічної діяльності, що підривають економічні підвалини держави, і злочини проти власності, спрямовані на заподіяння матеріальної та/або фізичної шкоди особі.

Усі ці злочини потребують посиленої уваги з боку правоохоронних органів. Тому видобуток, виробництво, використання, реалізація дорогоцінних металів, дорогоцінних каменів і виробів із них, їх облік і умови зберігання є об'єктом пильної уваги Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ, Міністерства юстиції, митниці та податкової інспекції. Така увага державних структур до цієї сфери простежується з давніх часів.

Так, ще в життєписі давньогрецького вченого Архімеда (ІІІ ст. до н.е.), розповідається, як сиракузький цар Гієрон, запідозривши в нечесності золотих справ майстра, що виготовив йому корону, доручив Архімедові визначити кількість витраченого на неї чистого золота, тобто пробу золотого сплаву. Саме тоді, коли Архімед знайшов спосіб вирішення цього завдання, він і прокричав своє знамените "Еврика!".

У "Природничій історії" Пліній Старший, що жив у I ст. н.е., дає настільки докладний і ретельний опис іспиту (експертизи) золотих виробів на пробірному камені, що ним до певної міри керуються дотепер.

У багатьох державах Європи вже у середні віки були видані постанови, у яких вказувався нормативний вміст чистого золота і срібла у сплавах.

Давньоруські купці, що активно займалися торгівлею з розвиненими державами середньовіччя — Візантією та країнами арабського Сходу, — також віддавна користувалися своєрідними способами пробування: золото вони пробували на "розріз", тобто на м'якість (найчастіше "на зуб"), а срібло — "з пожега", тобто за змінами кольору під час накалювання. На жаль, жодних офіційних документів стосовно пробування або клеймування дорогоцінних металів у Київській Русі та Великому князівстві Литовському до нас не дійшло, що пов’язано тільки з поганою збереженістю пам'яток тієї доби.

Відомо, що перший указ про клеймування виробів у Московському царстві з'явився у 1613 р. У 1700 р. вийшов наступний іменний указ Петра I, яким було передбачено: встановити клейма для золотих і срібних виробів; переписати ряди і крамниці, що торгують цими виробами; ввести посади пробірних старост; покласти на пробірних старост обов'язки: таврувати вироби із золота і срібла; здійснювати нагляд за роботою золотих справ майстрів і торговців.

Це були заходи з боку московської держави, спрямовані на боротьбу з фальсифікаціями, розкраданнями, контрабандою і посадовими злочинами і на захист інтересів держави і споживача. За клеймування передбачалося платити пробірне мито, чого золотих справ майстри нерідко прагнули уникнути.

Вже навіть у 1912 р. петербурзький журнал "Ювелір" повідо­мляв, що в Російській імперії офіційне клеймування проходить тільки половина виробів. І зараз ще можна зустріти ювелірні вироби без клейм, випущені до 1917 р.

Нині, в умовах незалежності України, обіг дорогоцінних металів і дорогоцінних каменів регулюється спеціальним Законом і нормативними актами Кабінету Міністрів України та підпорядкованих йому відомств. Державний пробірний контроль за якістю виробів із дорогоцінних металів здійснює Державна пробірна палата Міністерства фінансів України.

Відповідно до Закону України "Про державне регулювання видобутку, виробництва та використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними" від 18.11.1997 р., державний контроль за якістю ювелірних і побутових виробів із дорогоцінних металів здійснюється регіональними казенними підприємствами пробірного контролю, що підпорядковані Головному управлінню дорогоцінних металів і дорогоцінних каменів Мінфіну України. Крім того, суб'єкти підприємницької діяльності, що виготовляють ювелірні та побутові вироби з дорогоцінних металів, мають право, за наявності акредитованої у встановленому порядку Держстандартом України лабораторії, на клеймування виробів власного виробництва Державним пробірним клеймом. У таких умовах робота Слідчого управління МВС України, Державної служби по боротьбі з економічними злочинами, відділів боротьби з організованою злочинністю ускладнюється.

У даному посібнику автори поставили собі за мету розкрити комплекс питань, пов’язаних із способами досліджень дорогоцінних металів і каміння та методиками експертної оцінки ювелірних виробів. Посібник може використовуватися не тільки у навчальному процесі, а й у практичній діяльності фахівцями слідчого апарату департаментів Державної служби боротьби з економічними злочинами, організованою злочинністю МВС України і митної служби України.