Експертиза ювелірних виробів під час розслідування злочинів - Посібник (Пономаренко Г.О.)

4.4. декорування ювелірних виробів

Декорування ювелірних виробів здійснюють з метою поліпшення зовнішнього вигляду і підвищення художньої цінності. Декорування здійснюють різними способами.

Позолочення та сріблення — це електролітичне осаджування на поверхні виробів шару золота чи срібла неводяного розчину їх солей. Товщина осадженого шару різна і залежить від виду виробу та його призначення. Товщина шару позолочення коливається при покритті:

чистим золотом — від 0,25 до 1,5—2 мк (оздоблення малюнка);

золото-мідним сплавом:

а) 3—12 мк — браслети для годинників;

б) 12—20 мк — корпуси годинників;

в) 12 мк — гладкі обручки.

Якщо товщина позолочення становить 20 мк і більше, то на корпусах годинників ставлять відбиток Аu20. На срібних брошах, медальйонах, сережках товщина золотого шару становить 1 мікрон (1 мікрон дорівнює 0,001 мм), на ланцюжках — 2 мікрона.

На предметах для сервірування столу з мельхіору, ней-зільберу товщина шару срібла може складати 10-25 мк; на прикрасах — 7 — 10 мк.

Часто срібні вироби покривають шаром родію (товщина шару — 0,25 мк) для отримання твердих, хімічно стійких і блискучих поверхней, що захищають срібло від потьмяніння.

Гравірування — це отримання заглибин різного профілю та орнаменту. Здійснюють гравірування механічним способом за допомогою сталевих різців (штихелів) або шляхом витравлювання кислотою.

Черніння — це прикрашання виробів зі срібла малюнком з черні, що зовні нагадує чорну емаль.

Спочатку за допомогою штихелів отримують граверний візерунок, заповнюють заглиблення візерунка темною кашицеподібною масою із сірчаних з'єднань срібла, міді та свинцю, після цього вироби піддають випалюванню, внаслідок чого чернь плавиться і міцно заповнює заглиблені ділянки вигравірованого малюнка. Срібні вироби з чернінням користуються заслуженою славою і попитом як на внутрішньому, так і на світовому ринках.

Емалювання — це нанесення склоподібного шару на золоті та срібні вироби і закріплення його шляхом випалювання у спеціальних печах. Застосовують емалі прозорі та глушені, білі та різнокольорові.

Розрізняють шість основних видів емалі:

1.         Емаль зі сканню — це емаль, яка заповнює проміжки між стінками перегородок скані. Застосовується досить рідко.

Перегородчаста емаль. На поверхні виробу набирають орнаментальний візерунок із тонких металевих пластинок і потрібної висоти й товщини, закріплюють візерунок припоєм, а потім заповнюють емаллю чарунки, утворені перегородками в рівень з висотою перегородки і випалюють. У перегородчастих емалях застосовують також і живопис, для чого по емалі пензликом малюють візерунок і знову його закріплюють випалюванням.

Емаль виїмчаста або обронна — це емаль, яка заповнює рельєфні заглиблення малюнка, вирізаного на металі. За технікою виконання подібна до черні.

Емаль прозора, або віконна — це емаль, яка заповнює простір між стінками ажурного малюнка, виконаного лобзиком або виготовленого зі скані. Через крихкість прозорої емалі такий тип прикрас у сучасних ювелірних виробах майже не зустрічається.

Просвітчаста або напівпрозора емаль виконується шляхом нанесення на попередньо гравіровану поверхню однотоннної напівпрозорої емалі. Під шаром напівпрозорої емалі зрізи вигравірованого малюнка зберігають іскристий виблиск.

Живописна або розписна емаль виконується тонкими пензликами за допомогою емалевих та живописних фарб, закріплених випалюванням.

У ювелірних виробах поширене також інкрустування — спосіб декорування, при якому окремі заглиблення на поверхні виробу заповнюються врівень кісткою, іншим металом, ювелірними каменями. Стиль та орнамент інкрустації часто органічно пов'язані з національними традиціями.

Більш докладно про експертне дослідження декоративного оздоблення ювелірних виробів буде йтись у розділі 6 посібника.